Сергій Ребров: «Ми можемо перемагати будь-кого лише тоді, коли граємо на максимумі»

21.11.2025 18:36

Фото: Дан Балашов

Головний тренер збірної України Сергій Ребров в ефірі телеканалу УПЛ ТБ прокоментував учорашнє жеребкування плей-оф відбору ЧС-2026, згадав вирішальний матч з Ісландією та трохи розповів про плани підготовки до березневих поєдинків.

— Після жеребкування плей-оф відбору ЧС-2026 головний тренер вашого суперника у півфіналі, збірної Швеції, Грем Поттер сказав, що вони отримали чудовий шанс вийти на мундіаль. Як ви оцінюєте це жеребкування?

— Я вважаю, що все залежатиме від того, в якому стані обидві команди підійдуть до березневих матчів. У Швеції завжди були певні проблеми — травми, відсутність ключових футболістів. Але це ж саме стосується й нас. Дуже важливо, хто буде в оптимальній формі.

Звичайно, у нас є шанси. Вийшло таке жеребкування — треба приймати його й готуватися. Потрібно вийти на гру з тими емоціями, які ми показали в матчі проти Ісландії. Фактично підготовка вже почалася в той момент, коли ми дізналися суперника.

Зараз багато роботи: аналізуємо інформацію, переглядаємо матчі Швеції, оцінюємо форму кандидатів до збірної. Я задоволений, що на багатьох позиціях з’явилася здорова конкуренція, і вона досить висока. У березні повинні грати ті, хто буде в найкращому стані. Попереду багато роботи.

Графіка УЄФА

— Враховуючи важливість матчу зі Швецією, чи буде якимось чином коригуватися календар УПЛ? Можливо, ви ініціюватимете перенесення матчів?

— У нас уже був досвід, коли ми грали плей-оф, і тоді ми коригували лише матчі останнього клубного туру перед збором. Це питання треба обговорювати з клубами.

Зараз зібрати національну команду раніше просто неможливо — у нас багато легіонерів, хлопці грають в Європі, в Америці. Тому на сьогодні ми не плануємо перенесення матчів ні цього року, ні на початку наступного.

Але я сподіваюся, що всі розуміють важливість гри. Тому, на мою думку, останній тур перед матчем зі Швецією варто було б трохи підкоригувати, щоб зробити невеликий збір. Поки це лише попередні міркування — подивимося, як складеться ситуація.

— Потенційно в нас може бути матч проти Польщі. Наша команда вже звикла проводити домашні ігри саме в цій країні. Чи обговорювали ви варіант гри з поляками на території Польщі?

— Я думаю, що якщо ми та поляки пройдемо далі, то зі збірною Польщі в Польщі ми точно не гратимемо. Це ненормально.

Учора ми лише дізналися про суперника, тож зараз ми тільки починаємо обговорювати, де проводити наші матчі. Але я практично переконаний, що це не буде Польща.

— Обидва матчі?

— Так, адже обидва матчі — домашні. Нам не потрібно постійно переїжджати. Ви знаєте, яка складна логістика. Якщо ми обираємо якийсь стадіон і країну, нам треба провести обидві гри там.

Фото: Дан Балашов

— Сергію Станіславовичу, як ви справляєтеся з тиском? Як реагуєте, коли щось не виходить?

— Як я справляюся? Я вже звик. Мене цьому вчив ще Валерій Лобановський, який казав: «Не потрібно нічого читати й дивитися». Є багато експертів, експертів на папері, які все знають. Уболівальники — теж експерти, вони завжди знають, що робити.

Але в мене є професіонали, з якими я спілкуюся. Наприклад, Микола Павлов, Леонід Буряк. Для мене було дуже приємно, що після матчу мені подзвонив мій тренер — Володимир Мунтян. Він привітав нас, хоча я знаю, що його стан зараз дуже тяжкий. Це було дуже емоційно для мене. Я дуже йому вдячний і підтримую його.

Я не перший рік на тренерській роботі. І я вже казав на пресконференціях: я не знаю жодного тренера збірної України, якого б не критикували. Коли виграєш — усе добре. Оступився — одразу з’являються поради. Я до цього давно звик.

Потрібно концентруватися на своїй роботі й на результаті. Для збірної України, як і для топ-клубів, де я працював, результат — це найважливіше. Саме на цьому треба зосереджуватися.

Фото: Дан Балашов

— Після Ісландії було багато емоцій. Чи переглядали ви матч? Можливо, звернули увагу на якісь моменти чи на когось із гравців, кого менше відзначили після гри?

— Знаєте, мене вразило те, що не було жодного гравця, який випав би з гри. Часто буває, що є лідер, є хтось, хто веде команду. А тут — усі тримали рівень.

Було багато хлопців, які тягнули команду вперед, але найважливіше — щоб ніхто не провалився.

Я переглядав матч і вважаю, що ми припустилися багатьох помилок. Але найголовніше — бажання гравців. Десь ми пресингували, десь це було не так ефективно, але було величезне бажання.

Наприкінці матчу ми забили два дуже важливі м’ячі. Але я завжди повторюю: якщо ми забиваємо в кінцівці — це не означає, що тільки ці гравці зробили гру.

У першому таймі ми дуже багато пресингували. Наприкінці першого тайму ісландці вже втомилися, вони практично не виходили в атаку. Те саме відбулося наприкінці другого тайму — і вийшли свіжі гравці, які додали темпу. Це було дуже важливо і це був наш план.

Я знав, що коли вийде Роман Яремчук, він «помре на полі», вибачте за слово, але зробить усе можливе. Це гравець, який, якщо йому дати завдання, буде «гризти землю» заради України.

Так само Шапаренко, Гуцуляк, інші футболісти, які вийшли з лави, — вони додали й посилили гру. І це було частиною підготовленого плану.

Фото: Дан Балашов

— Коли ви більше нервували — коли рахунок був 0:0 і команда володіла ініціативою, чи коли було 1:0 і суперник мав би відповідати?

— Знаєте, ці відчуття завжди присутні. Ти намагаєшся допомогти команді, робиш усе, що можеш. Я завжди говорю гравцям перед матчем: не треба боятися програти, треба боятися зробити недостатньо для перемоги. І вважаю, що навіть якби ми не здобули цієї перемоги, претензій до хлопців не було б, бо вони зробили максимум.

Те, що ми дотиснули суперника в кінці, — результат того, що з першої хвилини команда була заряджена. Звісно, ми як тренерський штаб мусили реагувати на все, що відбувалося на полі.

Після першого гола ми діяли за ситуацією. Кажуть, що ми «сіли». Але люди не до кінця розуміють, наскільки важливим був цей матч для гравців. Неможливо просто сказати їм: ви ведете — біжіть уперед і дотискайте. До того ж усі нагадували, що в семи попередніх матчах ми пропускали — і це теж тисне на команду.

Так, після гола ми більше концентрувалися на обороні, але Ісландія сама змушувала нас глибше сідати, бо хотіла відігратися. Ми працювали на контратаках, але не бачив, щоб ми втратили інтенсивність у той період після 1:0. Не було ніякої установки відходити назад. Навпаки — ми атакували й забили другий гол.

І дуже важливо, що після забитого м’яча інтенсивність залишилася високою.

Фото: Дан Балашов

— Той феноменальний сейв Анатолія Трубіна за рахунку 0:0. Як ви пережили цей момент? І чи говорили про нього з Анатолієм після матчу?

— Якщо чесно, зі свого місця я не бачив самого сейву — переді мною було дуже багато гравців. Я лише побачив удар і те, як м’яч вилетів після сейву. Уже коли передивився епізод, зрозумів, що це був ключовий момент гри. Але ми й грали проти дуже сильного суперника. Якщо подивитися обидві їхні матчі проти Франції — вони виглядали дуже міцно. Тому не треба думати, що ми можемо просто виходити й усіх перемагати. Ми можемо перемагати будь-кого лише тоді, коли граємо на максимумі, коли є інтенсивність. Якщо її немає — на результат важко розраховувати. У цьому матчі інтенсивність була, моменти в суперника були, це нормально. Але ми виграли — і заслужили.

Фото: Дан Балашов

— Олексій Гуцуляк у цьому відборі став найрезультативнішим футболістом збірної за системою «гол+пас». Але у клубі він не завжди має багато ігрового часу. На чому ґрунтується ваша віра в нього?

— По-перше, ви бачите, що в цьому відборі в нас було багато проблем саме з вінгерами. Ми втратили Мудрика, не могли його використовувати. І саме Олексій став лідером атаки. Я знаю його якості. У клубі — своя конкуренція, свій тренер, своя модель гри.

Але в збірній я бачу Олексія, який завжди працює на максимумі. Він не боїться брати гру на себе — це дуже важливо. В Україні, на жаль, не так багато гравців, які в останній зоні готові щось вигадати, обіграти, увірватися. Я завжди кажу: ми повинні бути дисциплінованими в обороні, дисциплінованими під час виходу з оборони, але в завершальній стадії — треба брати відповідальність.

Олексій саме такий. Він постійно вривається у штрафний майданчик — завдяки цьому забив в Ісландії, зробив результативну передачу та забив зараз. Він не боїться нестандартних рішень. А на такому рівні без нестандарту голів не буває.

Фото: Дан Балашов

— За цей календарний рік єдиний гол від наших центрфорвардів — це м’яч Ваната в Бельгії. Після того нападники більше не забивали. Із чим це пов’язано?

— Все прийде. Якщо подивитися на роботу Ваната зараз, то те, що він зробив — це була величезна робота на команду. Він вимотав захисників, і завдяки цьому ми забили в кінцівці. Так, ми всі хочемо, щоб нападники забивали. Але є моменти, коли треба працювати, і працювати багато — у своїх клубах також. Ми постійно нагадуємо гравцям про це.

У збірній немає часу, щоби щодня індивідуально займатися з форвардами. Якщо взяти цей збір: перед Ісландією та Францією в нас було одне повноцінне тренування. Гра була на день раніше, хтось грав у неділю, хтось у понеділок — два дні відновлення, і в четвер матч. Тільки одне тренування.

Тому важко щось давати індивідуально — ми концентруємося на тактиці, на взаємодії в атаці та обороні. Так, нам потрібні голи нападників, і вони самі цього хочуть. Але головне — робота на команду. Я впевнений, що в наступних іграх форварди забиватимуть більше.