Плани на Євро-2018 у футзальної збірної дуже амбіційні
Уже більше трьох років збірну України з футзалу очолює її уславлений в минулому капітан Олександр Косенко. Під його орудою наші футзалісти спочатку пробилися до чвертьфіналу чемпіонату Європи, де поступилися сербам, а згодом на світовому форумі програли аргентинцям в 1/8 фіналу. На черзі — новий іспит на міжнародній арені, фінальна частина континентального чемпіонату, яку в лютому 2018 року прийматиме Словенія.
— Свого часу я двічі ставав срібним призером чемпіонату Європи, і той перший злет, 2001 року, вважаю найбільшим у своїй кар’єрі гравця, — зазначає Олександр Косенко. — Не приховую, що дуже кортить досягти міжнародного визнання й на тренерському містку…
— Після чемпіонату світу, що проходив 2016 року в Колумбії, хто з ваших підопічних вирішив розпрощатися зі збірною?
— Тільки Дмитро Бондар, який попередив, що збирається зосередитися на виступах за казахстанський клуб «Актобе». Також через серйозну травму надовго вибув Дмитро Сорокін із сербського «Економаца».
— Нині збірна України посідає високе п’яте місце в європейському рейтингу, однак турбує те, що кожного року припиняють своє існування команди навіть з елітного ешелону. Зокрема, зовсім недавно зник багаторічний чемпіон — «Локомотив» з Харкова. Це позначається на збірній?
— Не думаю. Знаєте, футзал був до нас і буде після нас. Пригадується, свого часу також з різних причин припиняли своє існування чемпіони — «Механізатор» з Дніпра, одеський «Локомотив», донецький «Шахтар», київський «Інтеркас», але це аж ніяк не впливало на гру збірної України. Отже, переживемо й зняття з дистанції харківських залізничників, хоча, звичайно, дуже прикро, що раптово зникають такі імениті клуби.
— До речі, якому способу комплектування збірної ви надаєте перевагу?
— Повірте, усе відносно. Звичайно, коли у національній першості є явний фаворит, то для кращої зіграності можна робити ставку на футзалістів з однієї команди. Раніше так і було під час домінування слобожан. Нині ж ситуація кардинально змінилася, і в збірній представлені гравці з багатьох клубів…
— Звернув увагу на те, що вперше серед потенційних кандидатів до збірної України — відразу сім легіонерів. Як слідкуєте за ними?
— Є різні варіанти. Передусім, в нагоді стають відеозаписи, також намагаюся побачити своїх підопічних із закордонних клубів і наживо. Наприкінці листопада виїжджав до угорського Дьєра, де свої поєдинки еліт-раунду Кубку УЄФА проводила білоруська «Столиця», за яку виступають й наші земляки — Михайло та Микола Грицини, Тарас Королишин. Переконався, що вони в бойовій спортивній формі, тому й запросив їх на спаринги з італійцями.
— В цьогорічних семи матчах за участі збірної України ви задіяли 23-х гравців. І більшість з них не розчарувала, успішно виступивши у головному старті сезону — відбірному турнірі чемпіонату Європи, що приймав Київ…
— Важливо, що до Словенії ми пробилися, посівши перше місце, і в нас з’явилося більше часу для підготовки до фінальної частини. Зокрема, ми провели два контрольні поєдинки з італійцями.
— Впадає в очі, що усі ті сім матчів збірна провела в Україні…
— Так це ж чудово! Адже, пригадується, раніше уболівальники часто нарікали, що не мають змоги побачити наживо гру національної збірної, яка частіше виступала в гостях. Тепер завдяки старанням керівництва Асоціації футзалу України ситуація кардинально змінилася. До речі, важливо, що свої матчі ми проводили не тільки в столиці, а й в Харкові, і вони, переконаний, неабияк сприяли популяризації футзалу.
— Коли вже зайшла мова про спаринги з італійцями, то чому були відсутні такі відомі гравці, як Сергій Чепорнюк, Кирило Ципун, Сергій Коваль, Петро Шотурма?
— Я добре знаю їхні можливості, зрештою, хотілося надати шанс проявити себе й кільком новачкам: згаданому вже Тарасу Королишину, а також Руслану Шереметі, Андрію Хамданову та Андрію Лисенку з хмельницького «Сокола». Зауважу, що двері до збірної й сьогодні відчинені. Якщо ще хтось «вистрілить» в матчах Екстра-ліги, то ми обов’язково його запросимо.
— Поєдинки з італійцями, які є одними з найсильніших в Європі, були корисні?
— Дуже! І хоча в них результат був на другому плані — важливо було налагодити командну гру, — звичайно, кортіло добитися перемог. На жаль, після нашої перемоги у першій зустрічі (3:2) в другому поєдинку італійцям вдалося взяти реванш (2:1), але я отримав чимало цінної інформації. До того ж ще є час для маневру. Поки займаюся аналізом, і в оптимальному складі збірна виступить вже в заключному спарингу — з Казахстаном, який відбудеться в Києві 27 січня.
На Євро 2 лютого граємо з румунами, за два дні — з португальцями. Дві кращі команди проходять до наступного раунду. Плани у нас дуже амбіційні.