Євро-2024. Тарас Степаненко та Віталій Миколенко перед вирішальним матчем із Бельгією відповіли на запитання журналістів

24.06.2024 14:45

Фото Андрія Ющака

Гравці збірної України, півзахисник Тарас Степаненко та захисник Віталій Миколенко, відповіли на запитання журналістів на пресконференції, присвяченій виступу на чемпіонаті Європи.

— Віталію, як ви почуваєтеся, чи готові зіграти?

Віталій Миколенко: — Усе добре, я вже повних два дні тренуюся з командою. Радий, що повернувся на футбольне поле й готуюся у штатному режимі до гри з Бельгією.

— Чим збірна України може здивувати Бельгію? Як плануєте стримувати Ромелу Лукаку?

Тарас Степаненко: — Ми вже почали готуватися безпосередньо до гри. Розуміємо, що там багато хороших, індивідуально сильних гравців. Цього суперника можна зупинити тільки правильними тактичними діями. Матч зі Словаччиною показав, що якщо всі дуже хочуть виграти й усі працюють, то будь-яка команда матиме з нами проблеми. Усі готуються до цього фіналу.

Віталій Миколенко: — В обороні найважливіше — дисципліна. Якщо в нас буде дисципліна в обороні та в атаці, то ми зможемо перемогти цю команду.

— Тарасе, ви говорили, що гравці збірної України щодня прокидаються й одразу читають новини про те, що відбувається у країні. Чи створює це додатковий тиск, чи він завадив у матчі з Румунією? Що змінилося в поєдинку зі Словаччиною?

Тарас Степаненко: — Ця війна впливає на українських гравців уже понад два роки щодня. Учора росіяни атакували Харків авіабомбами, завдали руйнувань, є людські жертви. Щодня ви читаєте такі новини. Невідомо, скільки ще часу буде тривати ця війна. Усі гравці мають друзів і близьких в Україні. Ми думаємо про нашу країну, наших людей.

У грі з Румунією, на мою думку, ми не були єдиною командою, а були радше окремими гравцями. На такому турнірі лише команда може виграти трофей, вийти з групи, показати результат. Проти Словаччини був інший матч, бо я побачив команду, яка хотіла перемогти. Поєдинок із Бельгією — фінал для нас. Це буде важка гра, ми готуємося до неї з повною концентрацією. Я готовий зіграти й віддати всі сили, як і всі футболісти команди. Але рішення прийматиме тренер.

Фото Андрія Ющака

— Віталію, ви граєте з бельгійцем Амаду Онана за «Евертон». Чи ви товаришуєте з ним?

Віталій Миколенко: — Ми не є хорошими друзями, але є хорошими партнерами. Онана — класний футболіст, варто лише глянути на його трансферну вартість. Якщо ми обидва зіграємо, то я буду вступати з ним у боротьбу щоразу. У наступній грі ми не будемо друзями й партнерами.

— Тарасе, які меседжі ви отримуєте, перебуваючи на чемпіонаті Європи?

Тарас Степаненко: — Після матчу з Румунією я не отримав великої кількості хороших повідомлень, що зрозуміло. Але я завжди отримую підтримку від рідних, особливо від мами та дружини. Я не та людина, яка любить багато говорити. Найкраще повідомлення, яке ми можемо надіслати нашим людям, — це наші дії на полі. Ми повинні продемонструвати, що готові битися, показувати дух, як це було в минулому матчі.

— Віталію, що треба зробити, аби нейтралізувати Кевіна Де Брюйне?

Віталій Миколенко: — Він — найкращий асистент АПЛ, найкращий гравець збірної Бельгії, капітан. Сподіваюся, він не буде забивати й асистувати в поєдинку з нами, тоді я буду щасливим.

— Які слабкі сторони збірної Бельгії?

Віталій Миколенко: — Ми не можемо цього сказати на пресконференції. Але ми їх знаємо.

— Віталію, після матчу з Румунією на команду обвалився шквал критики, але ви не грали через травму. Чи впливало це на ваш психологічний стан, хоч вас персонально це й не стосувалося?

Віталій Миколенко: — Я думав про критику й тиск і зрозумів особисто для себе, що я вже був на Євро-2020 і відчував це. Після матчу з Румунією мені було легше впоратися із цим тиском, оскільки я вже маю такий досвід і знаю, як робити висновки й готуватися до наступних поєдинків.

— Чи готові ви зіграти з Бельгією в п’ять захисників?

Тарас Степаненко: — Коли ми грали за такою схемою, то показували нормальний результат із топзбірними. Це вирішує тренерський штаб. Усі розуміють, що робити, дехто грає так у своєму клубі. Але якою буде схема з Бельгією, я не знаю.

Віталій Миколенко: — Мені комфортно грати за обох схем. Ми показували хороші результати. Для нас немає різниці, і якщо тренер дає установку, то ми маємо виконувати її на сто відсотків.

— Чи звертали ви увагу на швидкі атаки румунів і високий пресинг бельгійців у їхньому очному матчі?

Віталій Миколенко: — Так, звертали. Ми дивилися матч, розбирали моменти.

— Тарасе, кого можете виділити у збірній Бельгії?

Тарас Степаненко: — Мені подобається Жеремі Доку, у нього хороший дриблінг, пас. Він показав багато в атаці в останніх матчах. Це дуже небезпечний гравець.

— Тарасе, як прокоментуєте слова Резвана Раца, вашого колишнього партнера по команді? Чи спілкувалися ви з ним?

Тарас Степаненко: — Я знайомий із ним дуже давно, знаю його жарти, вони дуже специфічні. Мені про його слова сказали хлопці. Я це сприйняв нормально. Він зателефонував мені, сказав, що його неправильно зрозуміли, був невірний переклад. Ми пожартували, я маю з ним гарні відносини.

Щодо теми завершення кар’єри... Коли людині за 30, то всі починають говорити, що вона стара у футболі. Не знаю, звідки це береться. У мене є своя голова, я працюю. Ми щодня бігаємо з датчиками, які показують твій фізичний стан. Коли ти дивишся на їхні показники, то все стає зрозумілим, і ти нікого не зможеш обдурити.

Люди реагують на поразку, говорять, що Степаненко старий. Але ж мені було 34 і тоді, коли ми перемагали «Барселону», проводили матчі з Англією, Італією. Не дуже розумію, що змінилося. Ці пів року були для мене не дуже вдалими через травми. Але ж ніхто не бачить, що після кожного матчу в чемпіонаті України я приходжу додому й стаю на бігову доріжку. Це для того, щоб коли тренер дасть мені шанс зіграти, я залишався на тому рівні, на якому повинен бути. Найголовніше — не те, що кажуть, а те, що ти робиш. Я можу закінчити завтра, за рік чи за два. Але це моє рішення, яке я буду приймати, коли буду готовим. Резван пожартував, але мені пишуть про це завжди. Чому не писали після гри з «Барселоною»? Це моє внутрішнє відчуття, і лише я прийматиму рішення, коли знатиму, що не можу щось робити.

Фото Андрія Ющака

Віталій Миколенко: — Я згоден із Тарасом, що не у віці справа. Зі мною грає Ешлі Янг, йому 38, і ніхто не говорить, що він старий, що йому час на пенсію. Усе показують датчики, як говорить Тарас. Коли бачиш, що він, Ярмоленко, Сидорчук — у першій п’ятірці на тренуванні, то розумієш, що байдуже, який у нього вік, якщо він усе показує на полі, стільки працює. Люди бачать лише верхівку айсберга.

— Що дає збірній України та молодість, яка зараз присутня в команді?

Віталій Миколенко: — Учора ми грали у квадрат на тренуванні. Ілля Забарний, який провів уже стільки матчів за збірну, за віком досі у квадраті. Не скажу, що ми сильно омолодилися за останні роки. Так, нові футболісти приходять, але в нас має бути баланс. Повинна бути золота середина. Гадаю, так є в нас у команді. Не бачу великої проблеми, як і великого плюса, — це нормально.

Заявка збірної України на Євро-2024

Воротарі: 1. Георгій Бущан («Динамо» Київ), 12. Анатолій Трубін («Бенфіка» Лісабон, Португалія), 23. Андрій Лунін («Реал» Мадрид, Іспанія).

Захисники: 22. Микола Матвієнко, 2. Юхим Конопля, 21. Валерій Бондар (усі — «Шахтар» Донецьк), 24. Олександр Тимчик («Динамо» Київ), 16. Віталій Миколенко («Евертон» Ліверпуль, Англія), 13. Ілля Забарний («Борнмут», Англія), 3. Олександр Сваток (СК «Дніпро-1» Дніпро), 4. Максим Таловєров (ЛАСК Лінц, Австрія), 26. Богдан Михайліченко («Полісся» Житомир).

Півзахисники: 7. Андрій Ярмоленко, 19. Микола Шапаренко, 18. Володимир Бражко (усі — «Динамо» Київ), 6. Тарас Степаненко, 20. Олександр Зубков, 14. Георгій Судаков (усі — «Шахтар» Донецьк), 17. Олександр Зінченко («Арсенал» Лондон, Англія), 15. Віктор Циганков («Жирона», Іспанія), 10. Михайло Мудрик («Челсі» Лондон, Англія), 5. Сергій Сидорчук («Вестерло», Бельгія), 8. Руслан Маліновський («Дженоа» Генуя, Італія).

Нападники: 11. Артем Довбик («Жирона», Іспанія), 9. Роман Яремчук («Валенсія», Іспанія), 25. Владислав Ванат («Динамо» Київ).