Андрій Павелко: «Ми впевнені, що ця війна обов’язково завершиться нашою перемогою»

15.03.2022 12:37

Фото прес-служби УАФ

Президент УАФ, член Виконавчого комітету УЄФА Андрій Павелко розповів про стан українського футболу на тлі російської агресії.

Андрій Павелко взяв участь у програмі «Денисов Time», під час якої розповів про функціонал роботи УАФ у воєнний час, долю поточного чемпіонату України та участь національної команди в плей-офф відбору ЧС-2022:

— Такі часи перевіряють силу духу нашої єдиної країни. Футбольна сім’я може пишатися своїми людьми, оскільки більша частина із них сьогодні знаходиться або у Збройних силах, або в територіальній обороні. Я пишаюся кожним, пишаюся тими людьми, які повернулися навіть із-за кордону й сьогодні разом з усім українським народом відстоюють нашу незалежність та свободу. Упевнений, що футбольна сім’я як ніколи єдина. Ніхто не поїхав із країни. Усі працівники Будинку футболу, УАФ, регіональних штабів перебувають в Україні та працюють на перемогу нашої країни.

— Що собою нині являє Будинок футболу? Який у нього функціонал у воєнний час?

— Не секрет, що протягом восьми років війни в нас склалися добрі відносини із сусідами з військового госпіталю. Звичайно, коли розпочалися бойові дії, ми надали Будинок футболу для гуманітарних потреб, медицини, госпіталю. Ми знаємо, що необхідно надати для перемоги. Сьогодні йдуть вантажі з медичними препаратами, гуманітарною допомогою наших партнерів. Будинок футболу знаходиться на передовій — допомагає нашим військовим та лікарням, аби бути максимально ефективним задля нашої перемоги.

— Де зараз знаходиться тимчасовий офіс УАФ? Де перебуває керівництво?

— Коли почалися військові дії, наші друзі та партнери надали нам можливість зробити такий офіс у будь-якій країні Європи та світу. Я вдячний своїм колегам-президентам національних асоціацій і федерацій футболу, які мені телефонували й пропонували послуги щодо вивезення штабу, офісу, мене та моєї сім’ї. Я їм подякував, але сказав, що футбольна сім’я та моя сім’я перебуватимуть в Україні до моменту перемоги над тим фашизмом, який прийшов на нашу землю.

Ми довго вибирали місце, яке буде найкращим для комунікації та евакуації наших дітей зі шкіл та академій, усіх тих, хто потребує допомоги. Ми зупинилися на Закарпатській області, яка більш за все підійшла за логістикою. Ми також запропонували Сергію Бубці перенести штаб Національного олімпійського комітету України туди ж, на Закарпаття, в Ужгород.

Сьогодні ми знаходимося у стані війни. Кожен, хто бажає допомогти, може звернутися як у штаб НОК, так і у штаб УАФ. Він працює 24/7, є телефони у відкритому доступі. У нас дуже сильний штаб, ми допомагаємо тисячам дітей перебратися в безпечні місця, за кордон. Велика кількість дітей уже була відправлена в європейські країни й клуби, які запропонували свою допомогу. Величезна кількість гуманітарних вантажів надходить через Чернівецьку, Закарпатську, Львівську області.

Ми також взаємодіємо з Офісом Президента, міністерствами, Кабміном, губернаторами, які нині є начальниками військових адміністрацій. Вони — справжні патріоти, професіонали. Це губернатори Київської, Харківської, Миколаївської, Донецької, Луганської областей, усіх, звідки ми евакуюємо людей. Звичайно, як і ті, хто приймає людей та допомагає з гуманітарними вантажами. Усі вони докладають зусиль, аби допомога прийшла в усі куточки України. Ми приймаємо велику кількість заявок щодо евакуації дітей та сімей.

— Як відбувалася евакуація з України іноземних футболістів?

— Це стресова ситуація, перевірка всіх наших служб та людей. Звичайно, ми взяли на себе відповідальність і допомогли людям виїхати з нашої країни. Це було небезпечне й непросте завдання, оскільки чимало посольств і консульств уже залишили Київ. Була непроста ситуація, комендантська година…

У цей момент до мене звернувся президент УЄФА Александер Чеферін, сказав, що є багато звернень від іноземних гравців, тренерів й інших людей, які працювали в Україні, їхніх сімей. Важливо було показати, що ми поважаємо тих людей, які початок війни зустріли в Україні.

Ми зробили все можливе. У київський готель «Опера» швидко прибув наш штаб, Віталій Данильченко, Олексій Михайличенко. Ми поговорили з гравцями, яких тоді було більше 70-ти разом з їхніїми сім’ями. Ми організували їм охорону, щоб вивезти залізничним транспортом на кордон Молдови. У цьому плані я вдячний віце-президенту Василю Орлецькому, який займається розвитком футболу в Чернівецькій області.

Зараз ми займаємося не розвитком футболу, а порятунком людей. Через Молдову в Румунію виїхали легіонери. Пізніше були нові звернення, ми допомагали іноземним гравцям перетнути кордон, опинитися в безпеці за кордоном. А там у нас зараз велика підтримка з боку національних асоціацій.

Окремо хочу подякувати всім клубам. Ми з усіма на зв’язку. Такі клуби, як «Минай», «Рух», «Львів», сьогодні зустрічають дітей, розселяють. Такі люди, як Григорій Козловський, Валерій Пересоляк, — люди з великим серцем, які поставили перед собою завдання допомогти якомога більшій кількості людей. Великі штаби й кемпінги знаходяться в західних областях. Прибуває багато дітей, яким ми даємо можливість пережити цей час у безпеці. Наша велика футбольна сім’я дбає про українців, які опинилися в такій ситуації.

— Матч 1/2 фіналу плей-офф відбору ЧС-2022 між збірними Шотландії та України перенесено з березня на червень. Чи відбудеться він, якщо на той час, не дай Боже, війна ще триватиме?

— Хочу подякувати Александеру Чеферіну, який із початку війни постійно телефонує, уточнює ситуацію, запитує, чим можна допомогти. Ми відкрили координаційний центр на базі Української асоціації футболу. За кожним напрямком є працівники, які відповідають за гуманітарні питання, дитячо-юнацький футбол, арбітрів, гравців збірних, УПЛ та ПФЛ.

За нашим проханням Александер Чеферін відкрив такий самий координаційний штаб в УЄФА. Він допомагає нам координувати дії з національними асоціаціями та клубами, які відгукнулися й допомагають нашим дітям. Я на щоденному зв’язку з Александером Чеферіном та Джанні Інфантіно. Вони прийняли жорсткі рішення щодо країни-агресора, допомагають із гуманітарними питаннями.

Що стосується національної збірної, то всі розуміють, що в березні неможливо було зіграти. Нам пішли назустріч, перенесли матч на червень. Ніхто не може сказати, як ситуація розвиватиметься надалі.

Зрозуміло, що вболівальники хотіли б, аби збірна в якнайкращій формі підійшла до матчів плей-офф. Однак, на жаль, сьогодні йдеться не про футбол, а про країну й людські життя. Ми впевнені, що ця війна обов’язково завершиться. Ми щодня наближаємося до нашої перемоги. Я впевнений, що після війни наші гравці обов’язково подарують уболівальникам найкращі емоції — вихід на чемпіонат світу. Ми зробимо все, щоб наша команда підготувалася й виступила якнайвдаліше. УЄФА та ФІФА нам у цьому допомагають.

— Яка ситуація із чемпіонатом України?

— Сьогодні наша ідея полягає в тому, що ми якнайшвидше переможемо у війні та завершимо чемпіонат. Так, можливо, не всі стадіони будуть готові, але ми знайдемо можливість дограти турнір. Із нами на зв’язку керманичі УПЛ та ПФЛ — Євген Дикий та Олександр Каденко. Першочерговий план — дограти чемпіонат за спортивним принципом. Але ми розуміємо, що ситуація може розвиватися за різними сценаріями, тож будемо дивитися за обставинами.

— Яким ви бачите перший футбольний матч в Україні після війни?

— Я впевнений, що це буде довгоочікуваний для вболівальників поєдинок. Я дуже хочу й планую, що він пройде в Донецьку на «Донбас Арені», коли ми звільнимо власну землю від російських фашистів, коли повернеться мирний час. «Донбас Арена» буде найкращим подарунком нашим уболівальникам. А наступна гра пройде в Сімферополі на стадіоні, де «Таврія» стала першим чемпіоном України.

Ми всі на це чекаємо й знаємо, що наша країна переможе, особливо з такими сильними людьми та особистостями. Подивіться, яка в нас сильна команда. Президент Володимир Зеленський, який проявляє свої найкращі якості у світовій політиці та всередині країни. Збройні сили України — найкраща армія, яка показує всьому світу, як можна захищати свою землю. З нами Бог, з нами правда.

Звичайно, це й наші футбольні особистості. Наприклад, тренер Юрій Вернидуб повернувся в Україну після успішної роботи в «Шерифі», захищає нашу країну. Так само, як Сергій Стаховський, Олександр Усик, інші великі спортсмени. І, навпаки, тим спортсменам, які не повертаються та шукають виправдань, історія дасть власну оцінку. Водночас ми пишатимемося всіма нашими героями на передовій, у територіальній обороні. Упевнений, що перемога буде за нами!