У вирішальному двобої динамівці здолали «Ворсклу» за підсумками серії пенальті. Миколенко провів на полі всі 120 хвилин, а також пробив післяматчевий 11-метровий, щоправда, невдало. Після гри захисник киян поділився своїми емоціями.

— Віталію, як ти хотів виконати свій післяматчевий пенальті? Чому не вдалося забити?

— Насправді я пробив добре, але Різник, з яким ми разом виступали в юнацькій збірній, здорово парирував удар, із чим я його й вітаю.

— На щастя, Шабанов свій шанс використав. Ти йому щось сказав перед тим?

— До пенальті нічого не говорив. Уже після подякував йому та Бущану.

— Після твоєї невдалої спроби тебе підійшов підтримати Сидорчук. Що він сказав?

— Там не потрібні були слова. Просто треба було підійти й підтримати. Сергій — хороший капітан. Мені було приємно, що він підійшов, стало легше.

— Чому протягом 120-ти хвилин гри «Динамо» не вдалося реалізувати свої моменти, яких було достатньо?

— Насправді моментів було не так і багато. «Ворскла» більш відкрито провела перший тайм, а другу 45-хвилинку й додатковий час грала на серію пенальті. Принаймні, мені так здалося.

— Поєдинок вийшов виснажливим?

— Так, гра вимотала. А за чотири дні на нас чекає наступний матч.

— Для тебе це перший фінал. Переживав перед початком?

— Ні, не можу сказати, що переживав. Це така сама гра, як і всі інші. Ти налаштовуєшся на всі поєдинки однаково.

— Чи додасть ця перемога настрою перед наступними матчами Прем’єр-ліги, де «Динамо» потрібно вирішити головне питання? Чи головне питання ви вирішили в національному Кубку?

— Можливо, хтось так і вважає. Однак ми в цьому сезоні ще не все вирішили. Наше завдання зараз — посісти друге місце в чемпіонаті України.

— Чи є радість від перемоги в Кубку України, який «Динамо» не вигравало п’ять років?

— Звичайно. До того ж для мене це перший здобутий кубок. Хочу присвятити цю перемогу своїм любим батькам.