5 жовтня у Трнаві (Словаччина) перед матчем Україна – Угорщина в межах групового етапу Ліги націй УЄФА 2026/27 гравців обох збірних на поле вивели, зокрема, 16 дітей: юні учасники та учасниці соціального проєкту «Ліга Дужих. Діти» та діти військовослужбовців Збройних Сил України.

«За руку з мрією» — соціальний проєкт Української асоціації футболу, створений для підтримки дітей військовослужбовців Сил оборони України та дітей із соціально вразливих категорій. Учасники проєкту отримують шанс, який випадає небагатьом: вивести гравців національної збірної України на поле перед домашніми матчами. Так УАФ висловлює вдячність родинам захисників і захисниць, підтримує дітей під час війни і дарує їм момент, який вони запам'ятають на все життя.

Серед них була семирічна Даринка Козоріз. Протез для неї не перешкода, а на запитання, чи заважає він, вона щоразу відповідає «ні». Даринка любить танцювати, співати, кататися на велосипеді й роликах, займається плаванням, а тепер стала справжньою фанаткою футболу. Вона вже має велику мрію — стати тренеркою з ампфутболу. Даринка вивела на поле гравця збірної України Едуарда Сарапія.

Я хочу стати тренеркою з ампфутболу, і щоб моя команда зіграла на такому великому полі та представила Україну на весь світ.

Дев'ятирічний Артем Шпичак із Вінниці любить читати й кататися на велосипеді. За словами рідних, він добрий і трохи скромний хлопчик. Але після табору «Ліги Дужих» він став відкритішим і впевненішим у собі. Тепер Артем з нетерпінням чекає щотижневих тренувань з командою «АМП Вінниця» і всім розповідає, що це його команда. До Словаччини він приїхав разом з дітьми, з якими познайомився в таборі.

Артему випала нагода вивести на поле капітана збірної Угорщини Домініка Собослаї.

Коли я стояв на полі, я відчував гордість за свою країну. Я вболіваю за збірну України і дуже давно хотів побачити Андрія Шевченка. І я побачив його вже вдруге! Андрій Шевченко дав мені автограф, і ми з ним фотографувалися, — ділиться враженнями Артем.

Одинадцятирічний Володимир Лабатий кілька років займається плаванням і навіть виступає на змаганнях. А цього року «Ліга Дужих» познайомила його з ампфутболом, і цей спорт його по-справжньому захопив. Раніше Володя бував лише на клубних матчах, тож гра національних збірних стала для нього першою. Напередодні він збирав автографи футболістів, а в день матчу вивів на поле гравця збірної Угорщини Мілана Віталіша.

Коли виводив футболіста, у мене просто переповнювали емоції, мене трясло від щастя. Мені футбол дуже сподобався, емоції — це просто щось з чимось! — розповідає Володя.

Разом з ними на поле вийшли діти військовослужбовців Збройних Сил України. Це стало можливим завдяки спільній ініціативі Української асоціації футболу, Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ та Українського Червоного Хреста.

Дев'ятирічний Ярослав Івашко з Кролевця на Сумщині записався на футбол у п'ять років і з 2022 року тренується в ДЮСШ «Олімп». Ярослав завжди дивиться матчі збірної по телевізору, а його улюблений гравець — Михайло Мудрик. Батько Ярослава, Андрій, загинув у перший день повномасштабного вторгнення. «Наш тато ніколи вже не побачить його у футбольній формі. Але я знаю, що він хотів, щоб син займався футболом», — каже мама хлопчика.

Ярослав вивів на поле гравця збірної Угорщини Алекса Тота.

Я відчував таку тривожність і одразу адреналін. Я завжди хотів побувати на такому футбольному матчі, і моя мрія здійснилася: я побував на стадіоні й вивів футболістів. Напередодні я бачив багатьох гравців. Я хотів побачити Забарного, і він там був! Вдалося сфотографуватися й узяти багато підписів, — розповідає Ярослав.

Найбільше його вразило те, що для багатьох дітей тут звичайне:

Я відчував тут спокій, безпеку. Мені дуже сподобалося побачити літак так близько. Коли я був маленький, я бачив або військові винищувачі, або один раз кукурузник. А тут побачив літак, який так низько летить.

Десятирічні Владислав і Святослав Котенки з Житомира грають у футбол з трьох років, зараз — у команді «Полісся». Любов до футболу брати успадкували від батька. Він був одним з організаторів офіційної футбольної команди 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ. Хлопці вболівають за київське «Динамо» й рівняються на Андрія Ярмоленка. Цього вечора брати вийшли на поле разом з Ігорем Краснопіром зі збірної України та Віллі Орбаном зі збірної Угорщини.

Я ніколи не був на футбольному матчі, це перший раз. У мене дуже класні відчуття. Я дуже давно хотів вивести футболістів, і для мене це дуже важливо. Для мене це означає, що нас уперше покажуть по телевізору, — ділиться один із братів.

Восьмирічний Остап Савон щодня грає у футбол з друзями у дворі. На матч він їхав з особливою місією: зібрати автографи гравців збірної для тата та його побратимів з 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. 

«Військові вірять і вболівають за наших на передовій!» — каже мама Остапа. Остап вивів на поле гравця збірної України Тараса Михавка.

Я відчував радість, схвильованість. Мені найбільше сподобалося виводити футболіста за руку й дивитися, як вони грають. Напередодні я дуже хотів побачити Трубіна, просив підписи, фотографувався. Моя мрія здійснилася: я побачив Трубіна! Я вперше сюди приїхав, а тепер хочу вболівати за збірну, — розповідає Остап.

Після церемонії відкриття матчу діти приєдналися до батьків на трибунах і вболівали за Національну збірну.

Поїздка стала можливою завдяки підтримці Генерального штабу ЗСУ, Українського Червоного Хреста та бізнес-клубу Club INSPIRA.

*«Фундація УАФ» (https://foundation.uaf.ua/) – це благодійний фонд, заснований Українською асоціацією футболу, що реалізує соціальні проєкти, використовуючи об'єднуючу силу футболу для позитивних змін у суспільстві. Основні напрямки діяльності Фундації включають адаптивний футбол, масовий дитячий футбол, жіночий футбол та проекти ментальної та фізичної реабілітації за допомогою футболу. 

*«Ліга Дужих. Діти» — соціальний проєкт, який розвиває дитячий ампфутбол в Україні. Він відкриває ампфутбол для дітей з ампутацією або порушенням функції верхньої чи нижньої кінцівки і допомагає їм зробити в ньому перші кроки.