З 9 по 15 серпня делегація Української асоціації футболу відвідала Манчестер для проходження освітньої програми на базі City Football Academy. До складу групи увійшли 16 представників клубів ПРО-ліги та Еліт-ліги Національної ліги майбутнього і п’ять тренерів дівочих команд з різних ліг України (від U-15 до Прайм Ліги), а також керівники профільних напрямів асоціації.

— Як усе пройшло, як вам програма навчання? 

— На мою думку, все пройшло дуже добре. Програма була з одного боку інтенсивна, з іншого — цікава. Навіть якщо ми втомлювалися, ми цього не помічали, адже дуже цікавими були лектори, які надавали багато корисної інформації. 

Саме навчання проходило на базі «Манчестер Сіті», тож усе, що ми бачили навкруги, викликало велику зацікавленість: поля, тренувальні процеси, діти, екскурсія стадіоном. Нам пощастило поспостерігати за підготовкою до старту сезону й першої команди. Загалом дуже багато цікавої інформації. Гадаю, мені потрібен ще деякий час, аби це все перетравити.

— На що ви звернули увагу в роботі академії «Манчестер Сіті» і що передусім було б непогано запозичити нашому дитячо-юнацькому секторові?

— Якби я був керівником академії, я перейняв би багато чого. Можливо, навіть геть усе. Відсотків 90 — точно. Це стосується, підкреслюю, розвитку тренерів і підготовки дітей віком до 12—13 років. Мені здається, що в цьому аспекті в них досить універсальна програма, яку дуже легко і сміливо можна впроваджувати в Україні. Адже вона обґрунтована і має великий досвід розвитку гравців.

— А як щодо розвитку тренерів?

— Талановитих дітей не буде без талановитих тренерів. А найважче для тренерів — працювати саме з дітьми. У цьому віці у гравців мозок як чистий аркуш. Якщо дитина щось пропустить чи загубить, в академічному віці це буде важко надолужити. Майже нереально. Тому вони цілеспрямовано навчають тренерів, як саме працювати з цією категорією дітей. Як поводитися, бути для дітей і тренером, і психологом, і батьком.

— Аспекти, які варто було б перенести в Україну, залежать передусім від фінансової складової? 

— Ні. Це справа персональних якостей, підходу до роботи. Тренер має бути позитивно налаштований, добре відчувати дитину. Мати креативний підхід до розвитку підопічних. Там немає ніякої критики дітей взагалі. Це найголовніше. Звісно, також треба розуміти суто футбольну підготовку. Це має йти пліч-о-пліч із людськими якостями наставника.

— Як вам група українських спеціалістів, що відвідала цей тренінг? 

— Мені здається, що наш дитячо-юнацький футбол — у надійних руках. У нас дуже класні організатори. Група складалася зі спеціалістів різного віку. Були й дівчата. Усі були дуже активні, ставили багато запитань. Була велика зацікавленість, ентузіазм. Мені це сподобалося, адже тільки такі люди можуть досягати результатів. Люди, які не бояться визнавати, що вони чогось не знають.