Головний тренер збірної України Андреа Мальдера відповів на питання журналістів після нічиєї у матчі Грузія – Україна.

– Десять змін, порівняно з попередньою грою. Розкажіть, в чому був план? Це навмисно ми пожертвували цією грою, чи ви хотіли подивитись на весь склад? Поділіться своїми думками з цього приводу.

– Перед тим, як говорити про футбол, хочу засвідчити наші співчуття людям у Києві, які сьогодні піддалися боягузливому і жорстокому бомбардуванню. Перше, що я хочу засвідчити свою близькість до українського народу, — це для мене дуже важливо. Що стосується складу, я не ділю команду на основних і запасних. Ми є одна команда, одна група. Я вважаю, я повинен був подивитися інших гравців, дати їм можливість зіграти. Вони мені дали важливі відповіді на мої запитання. І я дуже задоволений гравцями, які сьогодні грали.

– У перерві ви зробили одразу три заміни. Чому вирішили так змінити гру? Чому вирішили замінити саме Пономаренка, а не, наприклад, Зубкова?

– Пономаренко і Ванат після першого тайму були дуже втомлені. Тому я обрав замінити їх на двох атакувальних гравців, які могли допомогти у пресингу. І Зубков, на мою думку, з точки зору своєї ролі на полі дуже добре зіграв.

– Анатолій Трубін сьогодні — гравець матчу. Дуже багато сильних сейвів. Чи це створює вам приємну проблему — обирати між ним і Дмитром Різником?

– Це дійсно така цікава проблема, це позитивна проблема — мати двох таких надійних гравців. Я не мав жодних сумнівів стосовно Трубіна, він екстраординарний гравець. Він дуже багато сейвів зробив сьогодні. Але він не єдиний, хто провів такий хороший матч. Я також дуже задоволений Михавком. Він був дуже уважним, дуже добре грав, так само, як і Сарапій. Матчі деколи бувають не зовсім такі красиві з естетичної точки зору. Суперники з повагою до нас ставилися. Вони не пресингували, не йшли у високий пресинг. І нам слід було грати дуже акуратно в пас. Звісно, ми можемо грати краще. Але я хочу наголосити саме на цих багатьох позитивних моментах, які були сьогодні.

– Сьогодні не вийшла гра в атаці. Як би ви пояснили те, що сталося? Невелика кількість ударів, моментів. І загалом, в чому ви бачите причину такої гри?

– Так, звісно, ви праві, ми не мали дуже хороших моментів. Грузія дуже сильно сідала в п’ять захисників, зменшила глибину для нас. Треба було з технічної точки зору дуже чисто нам грати. Були моменти, коли ми наближалися до штрафного майданчика. І, на жаль, інколи нам не вистачало останнього пасу. Ми занадто часто грали вертикально у першому таймі. Але я повторюся, що всі матчі різні. Навіть з тактичної точки зору це був доволі складний матч. Також і з емоційної точки зору. Найважливіше те, що команда відреагувала і боролася на полі.

– Перший матч з Угорщиною, другий тайм був доволі нервовий. Отримали багато жовтих карток. Сьогодні гра була доволі спокійна. Чи ви проводили бесіди з гравцями стосовно поведінки на полі?

– Хлопці боролися. Коли треба було йти в дуель — вони це робили. З цієї точки зору я нікому нічого серйозно не наголошував, але матч був доволі складний.

– Напередодні цього матчу, наскільки нам відомо, кілька наших гравців у рамках спільної акції і програми нашої асоціації завітали до українських дітей тут, у Грузії, щоб з ними поспілкуватися, підтримати. Як ви ставитеся до подібних акцій, які, можливо, відволікають футболістів напередодні матчів, і чи ви обговорювали, хто саме буде відвідувати ці заходи і спілкуватися з дітьми? Ваше ставлення до подібних проєктів.

– Наші люди для нас дуже важливі, на 100%. Стосовно цих речей, коли потрібно їх робити, наші хлопці завжди готові: і я, і команда. Все те, що ми можемо зробити, щоб бути разом зі своїми людьми. З моєї точки зору і з точки зору штабу, це, перш за все, це пріоритет для нас.

– На вашу думку, наскільки виправдала себе грузинська команда з новим тренером?

– Я побачив дуже сконцентровану команду, яка боролася за кожен м’яч. Я очікував, у принципі, такої реакції і такого рівного матчу. В принципі, так і сталося. Я не можу судити команду Грузії, але це була дуже сильна команда в хорошій фізичній формі.

– Ви, напевно, бачили, як грає команда під керівництвом Віллі Саньоля. Але зараз, наскільки відрізняється гра вже під керівництвом Рамаза Сванадзе?

– Я думаю, що за два дні з тактичної точки новому тренеру було дуже важко щось сконструювати. Я побачив команду, яка грала з хорошим духом, і ми мали бути готові до цих єдиноборств.

– Як працювати в країні, яка зараз під щоденним бомбардуванням і перебуває у стані війни? Ми бачили різні українські збірні, бачили й більш сильних гравців. Ми побачили у вашій команді жагу до боротьби, побачили єдність. На чому ґрунтується єдність у вашій команді?

– Це дуже особливі емоції. Інколи говорити про футбол видається поверхневим, дивлячись на те, що твориться в країні. Спробуйте собі уявити, що багато хто з моїх гравців мають дітей, дружин, які живуть в Україні. І кожного ранку, коли вони телефонують додому, вони не питають, що вони їли на вечерю, вони питають: «Як пройшла ніч?». На мою думку, хлопці — великі молодці. Вони відчувають величезну відповідальність, вони хочуть віддати весь максимум для свого народу, для своїх вболівальників. І я дуже гордий за них. Сьогодні вони сиділи в телефонах, дивилися, як бомбардують Київ. Спробуйте уявити, наскільки складно в такій ситуації говорити про футбол.