Вшанувати світлу пам’ять Валерія Васильовича на його могилу на Байковому цвинтарі приїхали його вихованці, а зараз — перші віце-президенти УАФ Олег Протасов та Олексій Михайличенко.

Фото Павла Кубанова

«Мені пощастило не лише грати під керівництвом Валерія Васильовича, а й працювати в його тренерському штабі. Він для мене більше, ніж тренер, більше, ніж старший товариш. Я багато чому навчився у Валерія Васильовича, і не лише на футбольному полі. І тому все життя я буду вдячний своєму вчителю. А тренерські ідеї Валерія Лобановського настільки випередили свій час, що для багатьох, у тому числі — для мене, він і зараз номер один у світі!» — сказав прес-службі УАФ Олексій Михайличенко.

Фото Павла Кубанова

«Час минає, і з роками залишаються лише найтепліші спогади. Валерій Васильович був справжнім профі. У всьому. Але при цьому він вкладав душу в ту справу, якою займався. Ми намагалися відповідати його рівню, показувати свої максимальні можливості. Я вдячний Валерію Васильовичу за те, що свого часу він повірив у мене й дав мені шанс проявити себе на найвищому рівні», — своєю чергою поділився спогадами з прес-службою УАФ Олег Протасов.

Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ

(заслужений тренер України)

Народився 6 січня 1939 року в Києві.

Майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР, заслужений тренер України.

Ігрове амплуа — нападник.

Вихованець футбольної школи № 1 (із 1952 року) та футбольної школи молоді (ФШМ) у Києві (із 1955 року). 

Виступав у командах: «Динамо» Київ (1959—1964), «Чорноморець» Одеса (1965—1966), «Шахтар» Донецьк (1967—1968).

Чемпіон СРСР 1961 року.

Володар Кубка СРСР 1964 року.

У чемпіонаті СРСР провів 253 матчі, забив 71 м'яч.

Провів 2 матчі за збірну СРСР та 2 матчі за олімпійську збірну СРСР.

Із жовтня 1968 року — на тренерській роботі.

Очолював клуби: «Дніпро» Дніпропетровськ (1968—1973), «Динамо» Київ (1973—1982, 1984—1990, 1996—2002).

Чемпіон СРСР 1974-го, 1975-го, 1977-го, 1980-го, 1981-го, 1985-го, 1986-го й 1990 років.

Володар Кубка СРСР 1974-го, 1978-го, 1982-го, 1985-го, 1987-го й 1990 років.

Чемпіон України 1997-го, 1998-го, 1999-го, 2000-го й 2001 років.

Володар Кубка України 1998-го, 1999-го й 2000 років.

Володар Кубка володарів кубків 1975-го й 1986 років.

Володар Суперкубка УЄФА 1975 року.

Півфіналіст Кубку/Ліги чемпіонів 1977-го, 1987-го й 1999 років.

Очолював національні збірні: СРСР (1975—1976, 1982—1983, 1986—1990), ОАЕ (1990—1992), Кувейту (1994—1996), України (2000—2001).

Бронзовий призер олімпійського футбольного турніру 1976 року.

Віце-чемпіон Європи 1988 року.

Бронзовий призер Азійських ігор 1994 року.

Помер 13 травня 2002 року в Запоріжжі. Похований на Байковому кладовищі в Києві.