— Нещодавно розпочалася ваша робота з новим тренером та тренерським штабом. Які ваші враження? Чи вдалося вже зрозуміти нові вимоги?

— Ми познайомилися, хоча спілкувалися й до цього. Вимоги ми знаємо, у футболі вони завжди ті самі — виходити й перемагати. Ми працюємо, аби вийти завтра на поле та перемогти. У нас були теоретичні заняття, було два тренування. Із кожним днем ми розуміємо один одного все краще.

— Завтра ви маєте шанс увійти до почесного клубу «сотників», стати лише четвертим гравцем в історії збірної, в послужному списку якого буде 100 матчів. Які у вас відчуття та який найбільш пам’ятний момент за минулі поєдинки?

— Не знаю, чи проведу я сотий матч, чи ні, це знає головний тренер. Я буду готуватися. Я ніколи не гнався за цифрами, 100 матчів — це не фінальна крапка, я не збираюся зупинятися. Кожна гра за національну збірну — як перша чи остання, кожна по-своєму емоційна. Я пам’ятаю кожну зустріч — і товариську, й офіційну. Завтра буде черговий поєдинок — потрібно вийти, віддати на полі всі сили та, звичайно, перемогти.

— Чи створює додаткові проблеми штучний газон, на якому буде проходити матч?

— Штучне покриття відрізняється, напевно, ми й прилетіли за два дні до поєдинку із цієї причини. Учора потренувалися на штучному полі, сьогодні ще потренуємося. Думаю, завтра ми будемо готові грати на такому газоні. Поле, хоча й штучне, але однакове для двох команд. Усе в наших руках. Потрібно не дивитися на поле, на те, що граємо на виїзді. Ми розуміємо, наскільки ця гра важлива для нас, ми повинні перемагати, вибору в нас немає.