Адже до цього вона двічі поспіль була четвертою (1995 рік — Фукуока (Японія) та 1997 рік — Палермо (Італія)), а ще через два роки її спіткала невдача на змаганнях у Пальма-де-Майьорці (Іспанія) — 11-е місце.

Втім, після срібного злету в Пекіні підопічних Анатолія Бузника наші студенти-футболісти на цих позиціях не втрималися. У 2003 році в корейському місті Тегу вони були тільки 11-ми, а ще через два роки до турецького Ізміру взагалі не поїхали через відсутність фінансування. 

На Всесвітній Універсіаді 2007 року в Бангкоку (Таїланд) наша збірна сенсаційно підкорила найвищу сходинку п’єдесталу пошани, взявши у фіналі гору над італійцями — 1:0. Кращим гравцем турніру став лідер української збірної Дмитро Проневич — автор чотирьох голів, а готували колектив Володимир Лозинський та Іван Шепеленко.

Наступна Універсіада — 2009 року в Белграді — була ювілейною, 25-ю, і відрадно, що наші футболісти-студенти знову виправдали надії, продемонструвавши не тільки високий рівень підготовки, але й залізну витримку. Досить сказати, що відразу в чотирьох поєдинках вони витягували щасливий квиток в серії післяматчевих пенальті! У фіналі суперниками підопічних Лозинського та Шепеленка знову були італійці, які й цього разу змушені були скласти зброю — 3:2. Головний приз опинився в руках капітана українців Антона Монахова, який навчався в Міжрегіональній академії управління персоналом. Студентами цього ж вузу були Андрій Башлай, Артем Старгородський, Андрій Запорожан, Андрій Шевчук. Також дворазовими чемпіонами Універсіади ставали студенти Івано-Франківського університету нафти і газу Ігор Худоб'як, Микола Ревуцький та Ігор Гребинський.

Усього ж після злетів у Пекіні, Бангкоку та Белграді майстрами спорту міжнародного класу стали 45 наших студентів-футболістів.

Щоправда, на останніх чотирьох Універсіадах футбольна збірна України фінішувала поза межами призової трійки...