Сергій Алєйніков - інструктор ФІФА протягом тижня працює в Україні з групою тренерів в рамках семінару ФІФА. Своїми враженнями від роботи в Києві він поділився з прес-службою ФФУ.

- Розкажіть, будь ласка, про семінар. Які предмети вивчають тренери?

- Основним об’єктом дослідження курсу є тактика. Адже це було побажання учасників та організаторів - зробити акцент саме на тактиці гри у футбол.

- У своєму вступному слові Ви говорили про те, що прагнете діалогу, а не монологу. Виходить?

- Так, виходить. З першого дня всі слухачу зрозуміли, що це буде не лише цікаво, але й продуктивно. Коли відбувається діалог, спілкування, обмін думками, то збільшуються можливості для удосконалення, адже футбол постійно еволюціонує.

- Що Ви можете сказати з приводу групи? Чи цікаво Вам з ними працювати?

- Працювати надзвичайно цікаво. Перш за все те, що слухачі ставлять дуже багато запитань, зацікавлені у навчанні. Тобто, у них є живий інтерес. Вони нещодавно самі були футболістами, і трішки затягнувся їх перехід від гравця до тренера. Багато хто досі відчуває себе футболістом і поводить себе, як гравець.

- Хто із слухачів групи є найбільш допитливим?  

- За великим рахунком, усі намагаються брати участь. Але зазвичай найбільш допитливі сідають на першу парту (сміється). Серед нинішньої групи це Всеволод Романенко та Вадим Деонас.

- Скажіть декілька слів про сьогоднішній матч…

- В певному сенсі його можна назвати благодійним, адже метою подібних поєдинків є не лише власне проведення футбольного матчу, а й певна моральна підтримка хлопців. Потрібно дати їм можливість відчути дещо інше, мати змогу поспілкуватися з колишніми футболістами, щоб у них з’явилася додаткова мотивація та інтерес. Не все і не завжди можна виміряти матеріальним.

- Якщо говорити про Ваш приїзд до України, чи подобається Вам у нас?

- Я приїхав як до себе додому. Білорусь і Україна – це майже одне й те ж саме. Навіть українська мова схожа на білоруську. Єдина «проблема», з якою мені довелось зіштовхнутися, це брак часу. За великим рахунком, навіть на Хрещатик немає часу піти, адже найголовніше – проведення навчання.