За результатами турніру, наші хлопці увійшли до шістки кращих збірних та кваліфікувались на чемпіонат світу, що проходитиме наступного року у Новій Зеландії. Підбити підсумки виступу збірної України на континентальних змаганнях прес-служба ФФУ попросила головного тренера команди Олександра Петракова.

− Ми виконали мінімальне завдання, яке стояло перед нами. Якщо казати об’єктивно, то ми заслужено потрапили на чемпіонат світу. До 90-ї хвилини останнього матчу ми ще мали  змогу потрапити по півфіналу, проте вийшло так, як вийшло. Якщо казати відверто, то футболісти збірних Сербії та Німеччини набагато сильніші за наших хлопців у контексті індивідуальної майстерності. За цими молодими футболістами вже стоїть черга в Європі.

Кажучи ж про наших хлопців, я можу з впевненістю сказати, що вони зробили все від них залежне, і я їм дуже вдячний за це. Я пишаюсь ними! У нас ще є час до чемпіонату світу, і нам необхідно додати в індивідуальній майстерності. Командні дії в збірній на гарному рівні, і саме в цьому наша сила. До кубку світу є ще 10 місяців, тож всі футболісти отримали завдання. Але в будь якому випадку я хотів би знову подякувати усім футболістам та людям, які були із нами в Угорщині, керівництву Федерації футболу України та клубним тренерам.

− Згадуючи матчі, першу гру Ви проводили із командою Сербії, і той матч закінчився нічиєю. Як прокоментуєте перший поєдинок збірної на континентальній першості?

− Я залишився задоволеним результатом того матчу. Ту гру ми витягнули на жилах. Ми були функціонально не готові, у багатьох гравців вже на 60-й хвилині зводили судоми, але вони змогли відстояти нічию. Я знав про цю проблему, вона була обумовлена тим, що у зв’язку з подіями, що зараз відбуваються в Україні, всі команди зібралися дуже пізно, а деякі і взагалі не зібралися. Звичайно, це позначилось на підготовці.

− Другий матч українці проводили проти команди Болгарії, у тому матчі Вашій команді вдалося здобути 3 очки…

− Так, той матч вже видався кращим для нас, я маю на увазі функціональну готовність. З Болгарією була рівна гра, але в кінцівці нам пощастило більше. Там було два незабитих пенальті: спочатку Богдан Сарнавський врятував нашу команду, а наприкінці матчу пенальті не забив Харатін, проте поруч вчасно опинився Танковський, який приніс нам перемогу.

− Останній раз збірна такого віку брала участь на чемпіонату світу у далекому 2005 році…

− Так, 10 років тому. У майбутньому чемпіонаті світу буду грати 24 команди, 6 груп по 4 команди, вже визначено список міст, в яких будуть проходити матчі. 30 січня відбудеться жеребкування, яке я відвідаю.

− За кого вболівали у фіналі?

− За Німеччину, я потоваришував з тренером цієї збірної. Перед останнім матчем групового турніру наставник німецької команди Маркус Зорг подарував мені футболку збірної, а вже після матчу я побажав їм успіхів та попрощався до Нової Зеландії.

− Яка атмосфера панувала на чемпіонаті Європи, у цілому?

− Дуже дружня атмосфера: ми мешкали разом, разом харчувалися. Окрім збірної Німеччини, у них був свій раціон. Вони привезли близько 20 людей, які слідкували за підготовкою футболістів. Але найголовніше, що разом всім було комфортно і все проходило у чудовій атмосфері.