У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Запорізьку область.

Для відомого в Україні наставника Олександра Томаха Запоріжжя і місцевий футбол стали справою життя − тут він успішно грав, тут розпочинав тренерську кар’єру, тут зарекомендував себе як вдумливий фахівець. У рідному «Металурзі» траплялися різні часи − як успішні, так і неоднозначні.

Є фірма − буде й команда
Залишивши команду в черговий раз, Олександр Олександрович, одначе, без футболу залишатися не збирався. Мав у місті багатьох друзів і знайомих, які на зорі кооперативного руху і розбудови незалежної України мали кошти і бажання створити щось і для людей. Віктор Огаренко − на той час відомий запорізький підприємець, а нині − ректор приватного університету, із ентузіазмом поставився до ініціативи Томаха створити новий колектив. Віктор Миколайович погодився, дав добро і гроші, а Томах із завзяттям узявся за справу. Основу нової команди склали вихованці футбольного спецкласу школи «Металурга» на чолі з іще одним відомим у запорізькому футболі гравцем, а потім тренером Владиславом Іщенком. У сусідніх місцевостях пошукали перспективну молодь − і справа пішла!

Видовищність і популярність
Молодь, що виступала під прапорами ФК «Віктор», збирала від трьох до п’яти тисяч глядачів на трибунах «Локомотива», найстарішого стадіону міста. Вигравши регіональні змагання, клуб заявився у перехідну лігу. Томах уже був президентом, Іщенко − віце-президентом, а головним тренером став відомий російській фахівець Борис Стукалов. Свій перший матч на рівні майстрів «Віктор» зіграв 21 серпня 1993 року в Бородянці (0:0). Прізвища Тараса Гребенюка, Івана Богатиря, Валентина Полтавця, Олексія Косенка, Сергія Валуєва, Валерія Шевирьова, Пати Берішвілі тоді ще нічого не казали пересічному вболівальнику.

Спасіння «Металурга»
Зірок з неба «Віктор» не хапав, але грав у атакуючий, привабливий футбол, що дуже подобалося вболівальникам. Команда стабільно була серед лідерів перехідної ліги, а після 14 турів очолила турнірну таблицю. Тим часом запорізький «Металург» міцно закріпився на останній сходинці у вищій лізі. Найпалкіші прихильники головної команди регіону почали бити в набат. А найбільш винахідливі − вимагати об’єднання «Металурга» та «Віктора». Зрештою Олександр Томах разом із декількома гравцями перейшов таки до вищолігового колективу, врятувавши мільйонне місто від прощання з елітою.

Друге життя «Віктора»
Однак цей «трансфер» безболісно не минув. Подейкують, за домовленістю команда мала носити назву «Металург-Віктор», але керівники «Запоріжсталі», під егідою якої виступав «Металург», не погодилися з цим. Тобто, до партнерства справа так і не дійшла. «Віктор» продовжував собі виступи, та вже переймався хіба що локальними завданнями. Віктор Огаренко переключив увагу на опіку молодих команд СДЮШОР «Металург», «Торпедо-Віктор», згодом заснував і очолив Комерційний приватний університет, який наразі утримує басейн, стадіон «Локомотив» і футбольну команду «Спартак-КПУ», яка стараннями ветеранів запорізького футболу Володимира Кочегарова і Володимира Світличного успішно грає на першість і Кубок області, першість України серед студентів. У складі − лише молодь, яка не пройшла до команд майстрів зі шкіл «Металурга», «Торпедо-Космоса», «Динамо». Хтозна, можливо, з часом ми побачимо відродження «Віктора», який залишається в пам’яті шанувальників футболу як колектив, що вписав  яскраву сторінку в історію запорізького футболу.