Головний тренер нашої команди Віталій Шишов уже зарекомендував себе на цій посаді з найкращого боку, привівши команду до перемоги в травневому розіграші Кубку Європи. У дні головних баталій року ми знайомимо вас ближче з наставником національної команди.

На заваді стали травми
Віталій Шишов не досяг значних висот у великому футболі. Значною мірою − через травми, називає себе одним із найулюбленіших пацієнтів знаменитого спортивного хірурга Ярослава Лінька. Проте пограв за дубль київського «Динамо», за миколаївський «Суднобудівник», нікопольський «Металург» і рівненський «Верес». Спробував свої сили в чемпіонаті Чехословаччини. В якості наставника очолював столичну аматорську команду «Дніпро». А у травні 2005 року познайомився з президентом клубу «Нова Ера» Сергієм Кучеренком.

Тут усе серйозно!
«Ми одразу ж виграли чемпіонат України з пляжного футболу, − розповідає нинішній головний тренер збірної України. − І згодом мені запропонували місце біля керма «синьо-жовтих». Тож наразі національною командою й займаюся, у «Новій Ері» залишаючись на консультативних засадах». Попервах «піщаний» футбол, за словами Віталія, здавався йому якимось... дитячим, чи що. Втім, варто було побачити поєдинки міжнародних турнірів, аби переконатися: тут усе серйозно! «Хіба такі зірки, як Зіко, Жуніор, Альтобеллі, Кантона, Салінас дозволять собі розмінюватися на пустощі? − задається риторичним запитанням коуч. − Футбол великий також колись був молодим видом спорту, на нього теж багато хто дивився скептично. На все потрібен час...»

Найкрасивіше − рахунок на табло
Саме про збірну під керівництвом Віталія Шишова у футбольному світі заговорили як про серйозного конкурента грандів. Хай навіть її гра подобається далеко не всім гурманам. «Найкрасивіше у футболі − рахунок на табло», − повторює 40-річний фахівець відомий вислів великих тренерів-прагматиків, чиї підопічні підкорювали смарагдові газони. Сам опановував ази пляжного футболу, переглядаючи відеозаписи гри найкращих команд світу та годинами розмовляючи з першопрохідцями − Олегом Саленком, Віктором Морозом, своїми нинішніми підопічними − Сергієм Боженком та Євгеном Вареницею.

І на піску потрібна тактика
«Помиляються ті, хто вважає, що на піску тактика не потрібна, достатньо бути фізично витривалим і мати гарматний удар, − каже Шишов. − Наприклад, я намагаюся вкомплектувати команду таким чином, щоб одна четвірка грала в класичний пляжний футбол − за рахунок стрімкого руху м’яча, а друга могла б перебігати, «перемісити» суперника, задавити його функціонально. Можу варіювати тактичний малюнок − чи то 1−2−1, з останнім захисником та швидкими флангами, чи то 2−1−1, зі «стовпом» у нападі та гравцем на позиції «під нападаючим».

В інтернаті був старостою
Президент Асоціації пляжного футболу України Сергій Харченко відзначає таку рису Віталія Шишова, як уміння налаштовувати підопічних на боротьбу. Це дуже важливо для колективу, в якому виконавці дійсно грають, а не заробляють собі на життя (адже говорити про професіональний статус виду в Україні поки що зарано). «Так, гадаю, що розбираюся в людях, − погоджується наставник. − Сам виховувався в інтернаті, був там старостою, фізоргом, намагався об’єднати хлопців із різних угруповань, на які поділявся клас. Тож навчився до кожного шукати підхід. Можу дисциплінувати навіть безнадійного. Хоча у моїх командах такі поки що не зустрічалися».

У французів не було шансів
Настрій на гру, на його думку, − чи не найважливіший фактор у пляжному футболі. «Згадую останні хвилини перед фіналом Кубку Європи, − повертається Шишов у переможний для його команди травень нинішнього року. − Якби ви подивилися в очі моїм хлопцям, одразу зрозуміли б: у французів немає жодних шансів. Так і вийшло − ми перемогли фаворита з дуже неприємним для нього рахунком − 3:0...»