Анатолій Дем’яненко: «Можливо, вдасться залучити і Шевченка, Реброва, Шовковського»
Два останні роки знаменитий футболіст та тренер Анатолій Дем’яненко очолює національну збірну України серед ветеранів. Це почесна і відповідальна місія — працювати з найкращими вітчизняними гравцями минулих років, формуючи склад із понад півсотні зіркових виконавців і гідно представляючи збірну в Україні, а всю нашу країну та її футбол — під час закордонних турне.
— Анатолію Васильовичу, чим, перш за все, запам’ятався 2017 рік?
— Він був дуже цікавим, ми грали майже без перерви, об’їздили всю Україну, Європу, а Північна Америка для нас взагалі стала майже другою домівкою. Переїзди, перельоти, матчі... Когось це може напружувати, але не нас, футболістів та тренерів. Ми із самого дитинства звикли до такого графіку. Тільки-но повернувся додому, день провів, два — і вже тягне знов кудись вирушати. Тим більше це збірна України, ми підтримуємо військових, популяризуємо футбол. На нас усюди чекають.
— Для збірної рік розпочався турніром у Грузії, а завершився у США. Які матчі чи міста запам’яталися найбільше?
— Головне досягнення, вважаю, в тому, що в будь-якому куточку України ми — бажані гості. Помітив, що порівняно з минулим роком на наші матчі стало ходити більше глядачів, про збірну заговорили, вже не треба нікому пояснювати, яка наша мета та хто виступає у складі. Все це стало результатом сумлінної праці нашого колективу, який очолює людина, що безмежно любить футбол, — Олег Собуцький. Від себе особисто, від гравців збірної хочу подякувати Олегу Михайловичу за ту велику справу, яку він робить, в яку вкладає всю душу і сили.
Можу сказати, ветеранам вітчизняного футболу дуже пощастило, що в Україні є така людина. У нас все на найвищому рівні, в організації немає дрібниць, починаючи зі спортивної складової і закінчуючи автобусом, харчуванням, сувенірами… Скажу відверто, я пишаюся тим, що очолюю збірну ветеранів, це зовсім інший рівень у порівнянні з тим, що раніше являв собою ветеранський футбол. Щодо матчів, то найперше згадуються ті, де нам протистояли дуже сильні суперники. Наприклад, ігри зі збірними Іспанії, Грузії, Туреччини, Угорщини, поєдинки з іспанськими командами «Валенсія», «Вільярреал», «Севілья», «Бетіс». А чого вартий виїзд до Канади, де тисячі земляків радо зустрічали нас і підтримували у грі з місцевою збірною. Були цікаві матчі також і в рамках турне по Україні.
— Переважна більшість ігор завершується перемогою збірної України. Господарі не ображаються?
— Можливо, і є таке, але знаку вони не подають. Інколи і нам доводиться діяти на максимумі, особливо коли у суперника виходять молоді гравці. На це зазвичай не звертаємо уваги, ставлячись із розумінням. Кожен із місцевих виконавців хоче бодай раз у житті зіграти проти кумира, спробувати щось показати вболівальникам, серед яких, напевно, є його друзі чи родичі. У нас теж вік гравців неоднорідний, є й ті, хто нещодавно завершив кар’єру, і ті, хто розміняв сьомий десяток.
— За рік через збірну пройшло близько шести десятків футболістів. За яким принципом обираєте склад на той чи інший матч?
— Намагаємося задіяти якомога більше хлопців, знову дати кожному відчути увагу та повагу вболівальників, радість спілкування з друзями по футболу. Багато хто з наших гравців працює, і це абсолютно нормально — кому, як не кращим із кращих, розвивати вітчизняний футбол. Проводимо планову ротацію. Цього року було задіяно приблизно на 15 гравців більше, ніж минулого. Завдяки збірній уболівальники змогли знову побачити у грі Вороніна, Левченка, Шевчука, Шершуна, Едмара та інших.
— Резерви для посилення залишаються?
— Звісно, український футбол багатий на імена. Якщо натякаєте на найгучніші з них, то, можливо, у 2018 році вдасться залучити Шевченка, Реброва, Шовковського тощо. Двері збірної відчинені для всіх, кого хочуть бачити вболівальники та хто приносив нашому футболу перемоги. При цьому потрібно зважати на зайнятість хлопців. Зараз нічого обіцяти не буду, але над цим питанням ми постійно працюємо.
— Що ще нового заплановано на 2018 рік?
— Організатор збірної Олег Собуцький ледь не щодня займається організацією нових матчів. Вже на січень маємо дуже цікаву програму. 14-го числа у Тбілісі візьмемо участь у традиційному турнірі пам’яті Давіда Петріашвілі, де будуть задіяні найсильніші збірні Європи — Італія, Іспанія, Туреччина, Грузія та інші. Минулого року ми фінішували там другими, тож зараз готуємося взяти реванш. А 20 січня вирушимо в турне по Південній Америці. У Бразилії зіграємо зі збірною штату Парана на знаменитій «Арена Байшада», яка приймала поєдинки чемпіонату світу 2014 року, зустрінемося з ветеранами «Сантоса». В Аргентині також будуть дуже імениті суперники.
Далі, в лютому, в Івано-Франківській області візьмемо участь у турнірі пам’яті воїнів АТО... Усі карти розкривати не буду, адже маємо дуже багато запрошень з усіх куточків України.