Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет
ФУТБОЛ
Какой быть второй лиге
Артур Валерко
Football.ua
12.07.12
Вот уже который год реформы касаются низшего дивизиона профессионального футбола Украины. Но пока это были лишь «косметические мазки», а настоящая революция, похоже, впереди.
Вторая лига: великая и ужасная
У крепкого дома должен быть фундамент. Фундаментом украинского футбола была и остается вторая национальная лига. В советские времена многократные реформы отечественного футбола утвердили ее как надежную опору для всей пирамиды. Несколько десятилетий она была самым массовым, самым демократичным пристанищем команд мастеров, и успела дать большому футболу немало хороших игроков. Даже замечательных.
Для Украины вторая лига была чуть ли не «эрзац-чемпионатом», даже существовало неофициальное определение «чемпиона УССР» − так называли команду, выигравшую украинскую зону второй лиги. В советские времена Украинская ССР была единственной, имеющей свою зону во второй лиге. Это был настоящий «автономный чемпионат», где играли довольно сильные команды, многие из которых и сейчас на слуху в Премьер-лиге.
С распадом СССР именно эта группа команд создала костяк полноценного чемпионата Украины. Кстати, в том, что «незалежный» турнир не рухнул и состоялся, огромная заслуга именно этих скромных «шепетовок» и «ахтырок», которые так модно нынче хаять среди журналистов, в глаза не видывавших ни футбола в низших дивизионах, ни украинской лиги начала 90-х… Впрочем, мы немного отвлеклись.
В первом чемпионате независимой Украины второй лиги не было вовсе. Весенний мини-турнир 1992 года был проведен, чтобы определить представителей новой страны в еврокубках и наработать механизм проведения полновесного сезона 1992/93. Следует отдать должное прозорливости тогдашних руководителей ФФУ − Банникова, Котельникова, сразу же переведших наш футбол на европейскую систему «осень − весна».
В мини-сезоне 1992 года были высшая, первая и переходная лиги, разделенные на две зоны каждая. В чемпионате 1992/93 годов вторая лига втиснулась между первой и переходной, собрав восемь лучших команд переходной лиги прошлого сезона, а также 10 команд, опустившихся из первой лиги. Победителем дебютного сезона второй лиги стал черкасский Днепр, лишь по лучшей разнице мячей опередивший житомирский Химик. В сезоне 1993/94 во второй лиге играло уже 22 команды, а в 1995 году, в связи с исчезновением третьей лиги, вторая лига возросла до 43 команд и впервые в истории разделилась на западную Группу А и восточную Б. Через два года групп стало уже три.
В таком формате вторая лига просуществовала 9 сезонов. Она никогда не отличалась стабильностью, но все еще могла похвастаться массовостью. Во многом низший дивизион отечественного футбола пал жертвой экономических проблем в стране и бурного развития главной лиги. Инвесторы ринулись в высшую лигу, а вот на местах, особенно в маленьких городках и в глухой провинции, уже не было возможности, как раньше, содержать скромные профессиональные клубы. Заводы стояли, предприятия закрывались − здесь уж не до футбола, тем более что в нем условия ставали все жестче. Таким образом, сезон 2006/07 вторая лига начала в своем нынешнем состоянии − две группы. Причем, если сначала команд было 30-36, то со временем их количество существенно сократилось. Пиковыми стали сезоны 2-3-летней давности, когда группы еле наскребали по 11-12 команд. Крайне горячим оказалось нынешнее лето: вплоть до последних дней сразу несколько проблемных команд оказались между жизнью и смертью, кому-то не выдали аттестат вовсе, кто-то снялся с турнира, отключив «аппарат искусственного дыхания». Фактически, впервые в истории из-за этого был поставлен под вопрос календарь второй лиги, который все никак нельзя было стабилизировать даже за пару дней до начала чемпионата.
Здесь ребром стал вопрос о самом главном − выживании лиги, количестве ее матчей и географии. И сейчас руководители ПФЛ и клубов-членов всерьез задумались о реформировании второй национальной лиги. На пути улучшения низшего дивизиона на самом деле сделано немало. Для заострения интриги создан плей-офф − действительно серьезное и действенное мероприятие, прошедшее путь от вынужденной меры (команды снимались с турнира, и их место надо было разыграть) до обязательной процедуры, позволившей обострить борьбу не только за первое место и прямое повышение в классе, но и за выживание в первой лиге и попадание в призеры второй. Команды перетасованы по географическому принципу, причем, ради равенства численности групп представители Херсонщины, например, разбросаны между двумя зонами, а Десна и Сумы передвинуты в условно-западную группу. Чтобы А и Б были равны по количеству участников и, соответственно, матчей.
Но это пока косметические меры. На кону же принципиальный вопрос: какой быть второй лиге?
…разрозненной…
По одной из концепций вторую лигу предлагалось разделить больше, чем на 2 группы. На 4-6 зон, собранных по географическо-кустовому принципу. То есть, к примеру, Север (Киевщина, Черниговщина, Сумщина, Житомирщина), Юг (Одесщина, Херсонщина, Николаевщина, Крым, Запорожье), Восток (Донеччина, Луганщина, Харьковщина), Центр (Полтавщина, Кировоградщина,
Черкассщина, Винниччина, Хмельниччина), Запад (Закарпатье, Волынь, Львовщина, Ивано-Франковщина, Тернопольщина, Ровенщина, Буковина).
Что это может дать? Для клубов − существенное снижение затрат на выезды (кстати, это одна из главных проблем для сильных аматорских команд, все еще играющих в региональных турнирах). Для лиги − координацию дивизионов и подготовку мощнейшего финального плей-офф, в котором лучшие команды зон могли бы разыграть 2-3 путевки в первую лигу. Минусы − децентрализация второй лиги, потеря ее «всеукраинскости», риск проведения регулярного чемпионата в несколько кругов.
Эта схема эффективна в условиях кризиса профессионального футбола в низших лигах, который зачастую не получает регулярного и серьезного подкрепления из любительских региональных лиг. Там, поверьте, много богатых команд, для которых даже пригласить футболиста, поигравшего в национальной сборной Украины, не проблема. Но они не переходят на всеукраинский уровень из-за того, что боятся больших трат и дальних переездов.
Из последних вестей: ПФЛ и ААФУ обсуждают вариант некой переходной лиги именно по этому образцу, в которой чемпионы областей могли бы прочувствовать всеукраинский уровень. Кто знает, может, именно переходная лига станет «чистилищем», позволяющим лучшим аматорским коллективам страны все же повышаться в классе, а не оставаться «первыми парнями на селе».
…объединенной…
Многие специалисты склоняются именно к такому варианту: вместо того, чтобы играть в три круга или же еле наскребать 24 матча за сезон, можно объединить две группы и получить большую, на 20-24 команды, общую вторую лигу.
Такой вариант позволит получить большое количество матчей и сделать лигу по-настоящему всеукраинской, но, в то же время, он может добавить затрат некоторым и без того дышащим на ладан клубам. Ведь объединение второй лиги существенно повлияет на дальность переездов. И если раньше только в Группе А случались выезды типа Стрый − Сумы, то в такой конфигурации они станут обыденными для всех, серьезно подняв расходную статью клубных бюджетов.
Поговаривают, что уже через год именно вариант объединения второй лиги может стать реальностью. Во всяком случае, ЦС ПФЛ уже принял проект, и формат 20 команд в одной группе на два круга и вправду выглядит самым сбалансированным. Тогда пирамида отечественного футбола примет стройную форму: 16 команд в Премьер-лиге, 18 − в первой, 20 − во второй.
…реформированной?
Этот формат внедряется в новом сезоне. Разделение останется прежним: две группы, А и Б, но сезон получит дополнительное количество матчей посредством нового формата весенних игр − плей-офф по бенилюксовскому образцу. На первом этапе вторая лига проведет два круга регулярного чемпионата: все, как обычно, но в куда более сжатые строки − от июля до ноября. А весной команды будут разделены: обладатели 1-6 мест регулярного чемпионата разыграют первое место и медали, а 7-13 места сразятся в турнире за «выживание». Таким образом, будет решен вопрос количества матчей: тренеры и футболисты их хотели больше, и получат теперь около 40 поединков за сезон.
Каковы возможные минусы такого варианта? Во-первых, существенное возрастание количества матчей ударит по карману клубов − это большие траты на проезд, проживание, судейство, организацию матчей. Во-вторых, столь плотный календарь заставит начинать сезон при летней жаре (она у нас теперь почти что африканская), а завершать второй круг регулярного чемпионата в ноябрьском «болоте». Это, кстати, еще полбеды − а если морозы ударят? Также более уплотненный график может существенно пошатнуть тренировочный процесс: за длительными переездами команде только и останется, что предматчевые разминки проводить. К тому же, есть вопросы и по так называемому дифференционному весеннему турниру. Если в первой шестерке борьба может оказаться очень напряженной (как пример, Группа Б, где на медали до последнего претендовали в прошлом сезоне 6-7 команд), то в «утешительном» турнире интриги может и вообще не быть. Доказано весенней Россией и европейскими турнирами, проводящимися по подобной системе.
Главный плюс − то самое увеличение количества матчей, по которому так истосковались команды, в последние годы довольствовавшиеся всего лишь 20+ турами на сезон. При грамотном построении календаря команды смогут сэкономить, например, на спаренных матчах (когда идет пару выездов подряд, траты на проезд экономятся). Также обретет особый статус весенняя часть сезона. Она и так во второй лиге особенная: из-за пятимесячного зимнего антракта основные трансферы происходят как раз зимой, и весной команды практически всегда стартуют существенно обновленными, а особенности календаря заставляли раньше проводить летом-осенью полтора круга, на весну оставляя лишь часть второго. А после реформы и разделения на «клубы по интересам» борьба (особенно за повышение в классе) может стать весьма интересной.
Гадать, какой будет вторая лига, можно долго − мы перебрали плюсы и минусы лишь нескольких самых ходовых вариантов ее развития. И делать это нужно, так как тщательное моделирование ситуации позволит предугадать много потенциальных проблем и уязвимостей, а копание в истории может помочь избежать повторения былых ошибок. Но ничто не заменит практики, и даже много раз продуманная теория может обрушиться на деле. Поэтому с огромным интересом ожидается сезон второй лиги 2012/13 годов. Именно там, в деле, мы и увидим, как будет действовать новый формат второй лиги и какими окажутся ее уроки.
+++
ФК «Львів» припинив своє існування
Football24.ua
12.07.12
Сьогодні о 10:00 спортивний директор ФК “Львів” Ростислав Заремба повідомив про припинення фінансування клубу та зняття його з змагань у Другій лізі.
За словами спортивного директора клубу Ростислава Заремби клуб не буде виступати у цьому чемпіонаті. Можливо, якщо вдастся залагодити фінансові проблеми він буде відновлений на наступний рік, але станом на цю хвилину клуб припинив своє існування.
+++
ЕВРО-2012
Симоненко насчитал в бюджете Евро-2012 60% «откатов»
Donetsk.comments.ua
12.07.12
Лидер Коммунистической партии Украины Петр Симоненко считает, что до 60% денег, выделенных из госбюджета на подготовку к Евро-2012, ушли на «откаты»
Об этом он заявил сегодня на пресс-конференции в Донецке, передает корреспондент «Донецк. Комментарии».
По мнению Симоненко, для большинства украинцев очевидно нецелевое расходование средств при подготовке к чемпионату. «Сегодня многие неудовлетворенны тем, что на Евро-2012 были потрачены миллиарды. Ведь все прекрасно понимают, что 40-50-60% из этого были «откатами», − заявил Симоненко.
Он уверен, что, если бы деньги не разворовывались, то можно было бы построить вдвое больше инфраструктурных объектов.
+++
Кияни хочуть знати, як ділили гроші, виділені на Євро-2102
Pravda.com.ua
12.07.12
Переважна більшість киян вважають, що відразу після Євро-2102 треба розслідувати те, як витрачались бюджетні кошти на підготовку до чемпіонату Європи з футболу.
Зокрема, таку думку підтримують 74,6% столичних мешканців, йдеться опитуванні, проведеним «Українським демократичним колом» на замовлення Інституту політики.
Протилежної думки дотримуються 16% опитаних. Не змогли визначитися 9,4% киян.
Соцопитування проходило упродовж 26 червня − 4 липня методом стандартизованого інтерв’ю. За місцем проживання опитано 1000 респондентів віком від 18 років. Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує ±3,1 %.
Як відомо, загалом на підготовку до Євро-2012 в Україні витратили 40 мільярдів гривень.
+++
УЕФА вернет деньги за билеты болельщикам Евро-2012
Delo.ua
12.07.12
С 18 июля 2012 года те, кто купил билеты Follow My Team Tournament или условные билеты на матчи плей-офф через портал одной из ассоциаций-участниц, а его команда выбыла из турнира перед ответным матчем, могут вернуть деньги за купленный билет
УЕФА подготавливает все данные, для того чтобы с 18 июля 2012 начать процесс возвращения средств на кредитные карты.
Напомним, что если оплата осуществлялась банковским переводом, потребуются реквизиты банковского счета, чтобы осуществить возврат средств. В связи с этим 18 июля на портале по продаже билетов будет открыта специальная форма, через которую можно безопасно предоставить банковские реквизиты.
«Просим вас внимательно прочитать инструкцию на этой странице и ввести все данные. Это поможет нам вернуть ваши деньги как можно скорее. Всем болельщикам, которые должны получить возврат средств, будет отправлено отдельное сообщение по электронной почте», − говорится в отчете УЕФА.
Напомним, 1 июля завершился чемпионат Европы по футболу 2012 года (официальное название − UEFA EURO 2012™ Poland-Ukraine; обычно называют Евро-2012). Он стал 14-м чемпионатом Европы по футболу, футбольным турниром для европейских стран, проводимым раз в четыре года под эгидой УЕФА.
На Евро-2012 сборная Испании подтвердила свое совершенство и второй раз подряд стала чемпионом, обыграв Италию с разгромным счетом − 4:0, таким образом испанцы добыли третью в истории Евро победу.
Турнир проводился совместно Украиной и Польшей. Стартовал он 8 июня 2012 года и завершился 1 июля 2012-го. Это был третий турнир в истории европейских национальных футбольных первенств, хозяевами которого являются две страны. Первым стал чемпионат Европы 2000 года, проведенный в Бельгии и Нидерландах, вторым − чемпионат Европы 2008 года, проведенный в Австрии и Швейцарии.
UEFA EURO 2012 − последний чемпионат Европы, в финальном раунде которого приняли участие 16 команд. А уже с UEFA EURO 2016 их число будет увеличено до 24.
+++
Расизм в Україні: то чи був хлопчик?
Борис Бахтєєв
Telekritika.ua
12.07.12
Замилування влади власною (а насправді нашою з вами) гостинністю під час Євро − підміна понять. Білоруси теж доброзичливі − то що ж, віва Лукашенко?
Обурення британським фільмом «Стадіони ненависті» стало маніфестом інформаційної закритості і спричинило заперечення проблеми ксенофобії під час Євро-2012. Але ж безконфліктне проведення чемпіонату не є приводом заплющувати очі на проблему.
І чи не навіюють нам, що весь світ тепер у захваті від України? Причому не від певних її особливостей (тієї ж доброзичливості, яка в Європі, взагалі-то, є нормою, а не великим досягненням, від якого, схоже, й українська влада здивувалася), а від України в цілому?
«Під час Євро-2012 Україна довела всьому світу, що в нас відсутні расистські та ксенофобські настрої. Всі спроби дискредитувати Україну перед світовим співтовариством ні до чого не призвели... Не зареєстровано жодного злочину на міжнаціональному або релігійному ґрунті. Український народ укотре підтвердив своє толерантне ставлення...», − заявив Віктор Янукович, виступаючи 3 липня на засідання Гуманітарної ради.
Цими словами президент ніби підбив підсумок однієї з провідних інформаційних тем, що супроводжували весь перебіг футбольного чемпіонату Європи. Варто, до речі, звернути увагу на зміну акцентів у публічних виступах представників влади. Якщо перед чемпіонатом і на його початку вони вели мову про побудовані до нього й для нього об'єкти, то тепер вони пишаються гостинністю й толерантністю українців. Так, ніби в цьому є бодай найменша їхня заслуга, ніби це вони виховували-виховували українців, мов дітей нерозумних, і нарешті-таки виховали.
Про побудовані об'єкти вже майже не буває згадок, а висновок залишається тим самим: от як добре Україна (читай: українська влада) підготувалася до чемпіонату, от як довела вона своє право на гідне місце в європейському співтоваристві. Якщо брати до уваги гостинність і толерантність громадян, то, скажімо, Індія або Таїланд довели своє «право на гідне місце» вже дуже давно.
Те, що ми спостерігаємо в замилуванні влади власною (а насправді нашою з вами) гостинністю, є звичайною підміною понять, таким собі аргументаційним шулерством: виявлені українськими громадянами чесноти аж ніяк не є доказом успішної й ефективної діяльності влади. Білоруси здебільшого теж є гостинними й доброзичливими − то що ж, віва Лукашенко? Дуже цікаву філософію влади демонструють наші керманичі.
Звернімо увагу на дві фрази з наведеної цитати. «Не зареєстровано жодного злочину» − то дуже непереконливий показник відсутності в Україні міжетнічних і міжконфесійних проблем; між «не зареєстровано злочинів» та «відсутні расистські та ксенофобські настрої» − дуже велика відстань. Злочини − то вже крайній прояв, остання стадія, коли лікувати суспільну хворобу зазвичай буває вже запізно.
Інша фраза: «Всі спроби дискредитувати Україну перед світовим співтовариством...». Як відомо, початком розмов про расизм в Україні − наявний чи удаваний − був фільм «Стадіони ненависті» («Stadiums of Hate») ВВС. То чи не висловив у такий спосіб Віктор Янукович недовіри до ЗМІ як інституту, який буцімто не має іншої мети, як тільки дискредитувати перед світом Україну? Як до ворожого, власне, інституту?
А протягом чемпіонату новини приносили одне за одним повідомлення на «расово-ксенофобську» тему. Англійські вболівальники влаштували в Донецьку демонстрацію проти звинувачень українців у расизмі. Англійська футбольна федерація вирішила подати на BBC до суду.
Тут, до речі, наші новини страждали на неповноту. Адже виходило, що особа А (англійська федерація) подає до суду на особу В (BBC) позов... про що? Про моральну шкоду, заподіяну особі С (українському суспільству, українській футбольній федерації)? І чого та особа А вимагатиме? Компенсувати особі С моральні збитки? А чи компенсувати собі моральні збитки особи С? Ні, такого не буває й бути навряд чи може навіть в англосаксонському праві.
Мабуть, англійська федерація вважала, що сама понесла збитки через фільм BBC, й збитки аж ніяк не лише моральні? У чому взагалі полягав зміст претензій? От про це інформації в українських ЗМІ зустрічати не доводилося.
Ще було чимало повідомлень про те, як уболівальники підтверджували відсутність расистських та ксенофобських проявів.
Але була й інша інформація. Газета «Індепендент» написала, що расизм в Україні таки існує. Правозахисник Євген Захаров в ефірі Першого каналу Національного радіо оприлюднив вісім категорій осіб, які зазнають в Україні дискримінації, громадського зневажання, а то й неприхованої агресії. Декілька з-поміж цих категорій стосувалися расової належності. Ще наприкінці травня в одному з найперших випусків програми «Про світ» (ТВі) Мрідула Гош підняла проблему расизму та ксенофобії в Україні, й учасники аргументовано доводили: проблема є, й по-страусячому ховати голову в пісок немає підстав. Випуск «Про світ» від 20 червня, що стосувався проблем біженців, також побіжно зачіпав проблеми ксенофобії, хай навіть здебільшого непрямо.
Дещо особливе місце у висвітленні теми посів випуск «Шустер live» 1 червня, за тиждень до початку Євро-2012. Сюжет про фільм BBC видався таким, що задав тональність усій подальшій дискусії, що тривала впродовж чемпіонату.
По-перше, самого фільму в програмі не показали, а показали лише один не надто змістовний фрагмент, та й то не з перекладом, а з закадровим розгромним коментарем (!) замість нього. Жіночий голос за кадром: «Цей жест бачили всі, але це була провокація». Одне слово, цілком за невмирущим принципом: «Я Пастернака не читав, але засуджую».
По-друге, дуже цікавими (чи то, радше, «цікавими» в лапках) виявилися докази «підтасованості» фільму. «Надергали фраз, которые вырвали из контекста... получены провокационным путем», − переконував перекладач, що працював зі знімальною групою. Зовсім не безстороння особа, чи не так? А більше нічиєї думки й не пролунало. Та й конкретних прикладів «насмикування з контексту» пан перекладач не навів.
Уболівальник, який в англійському фільмі здіймає руку в нацистському вітанні? Виявляється, його підло обдурили: спитали, чи знає він, яким є (було) нацистське вітання − він, щира душа, й показав. Те саме стверджував і перекладач. Одне тільки запитання лишилося без відповіді: якщо в когось із нас спитати, чи знаємо ми, яким є нацистське вітання, − чи кинемося ми його демонструвати так емоційно, аж до повної правдоподібності? А якби в того хлопця спитали, чи знає він, як убити людину, − він би огрів кого-небудь молотком по голові? Ні, непереконливо це було, геть непереконливо.
Не менш цікавою була аргументація учасників програми. Зокрема, їхнє бачення ролі ЗМІ та стосунків Української держави з іноземними ЗМІ.
Олександр Попов, голова Київської міської державної адміністрації: «Вот давайте спросим у нас у всех: у нас на Украине есть нацизм? Есть ли расизм?.. Я думаю, все ответят, что нету этого, это − придуманный факт». Олександр Лук'янченко, мер Донецька: «Это просто заказной материал, чтобы дискредитировать в очередной раз наше государство». (Який стосунок мають уболівальники до «государства», я так і не зрозумів.)
Чому ж тоді однопартійці пп. Попова та Лук'янченка завжди таврують «націоналістів», «бандерівців» і «посібників окупантів»?
Віталій Портников: «Якщо світ буде дивитися на Україну очима BBC, то хай приїдуть триста тисяч осіб, яким усе сподобається, але буде зовсім інша репутація в усієї країни». Тобто, пан Портников мав на увазі, що BBC розповідатиме відверту неправду, не те, що відбуватиметься реально? Ще відомий журналіст запропонував налагодити під час Євро-2012 роботу з іноземними ЗМІ. Що він мав на увазі? Якось по-особливому задобрювати їх, щоб вони писали оди й панегірики Україні та її владі?
Володимир Фесенко, політолог: «Одна з версій (появи фільму. − Авт.) − відволікти увагу від хуліганства британських уболівальників».
Олег Зарубінський, народний депутат: «А ми... навшпиньки встаємо, щоб ця преса говорила те, що говорить». Не даємо відсічі підступам імперіалізму, одне слово. Ще Зарубінський: «Я не люблю, коли Україну роблять хлопчиком для биття... І не треба створювати черговий плацдарм для демократичної порки».
Ще депутат казав, що «в Україні немає масових проявів расизму, не було... на відміну від багатьох країн, які нас вчать жити... Україна ніколи не була колоніальною країною... Рух скінхедів з'явився не в Україні, рух скінхедів з'явився там, хто нам, вибачте, каже про расизм... Не вставати навшпиньки перед тими, хто робить про нас замовні провокаційні сюжети, а давати їм відсіч...».
Ціла купа, здавалося б, геть забутих радянських прийомів в одному сюжеті. Й «а у вас негрів лінчують» як відповідь на будь-яку критику «звідти», й «раніше літаки не билися, бо газети про це не повідомляли».
І «скінхеди виникли не в нас». Ну, то, приміром, корупція теж виникла не в Україні. Як казав знайомий американець: «Нинішня політкоректність, про яку на пострадянському просторі гуляють анекдоти, − це так Америка й досі розплачується за часи, коли дискримінувала темношкірих громадян». Свідомо розплачується. Чи ми пишаємося тим, що є кращими за Америку, якою вона була двісті років тому?
І, головне, свята впевненість, що в сучасному світі можна робити вигляд, можна зображувати успіхи там, де їх немає. Упевненість, що хоч би які проблеми існували в Україні, а від західних ЗМІ вони мусять залишатися таємницею.
Так, проявів расизму під час Євро-2012 не було. Але «ксенофобських проявів не було в даному разі» та «ксенофобських проявів в Україні немає й бути не може» − чи є ці дві фрази тотожними за змістом? Чи перше з цих тверджень може правити за переконливий доказ другого?
Під час Євро-2012 в Україні не було випадків футбольного хуліганства − то чи випливає з того, що футбольних хуліганів і хуліганських фанатських рухів ані в Україні, ані будь-де в Європі не існує, й усе це вигадки?
Не хочу й не маю права абсолютизувати власні враження, які цілком можуть бути суб'єктивними й випадковими, але в численних фоторепортажах різних ЗМІ я так і не бачив англійських уболівальників із темним кольором шкіри, та й узагалі з виразно неєвропейською зовнішністю. Двічі побувавши у фан-зоні безпосередньо перед матчами збірної Англії, не бачив їх так само. Не бачив і французьких уболівальників африканського й виразно східного походження. (Етнічних арабів − вихідців із середземноморських країн здебільшого не відрізнити на вигляд від етнічних французів, тож тут нічого сказати не можу.)
Найперше темношкірих гостей Євро-2012 я зустрів 30 червня, вони вболівали за Іспанію. То чи не втрималися темношкірі англійці й французи від поїздок до України? Чи не вирішили не випробовувати долі? Того тепер ніхто не скаже.
Але не підлягає сумніву єдине: успішне й безконфліктне проведення Євро-2012 аж ніяк не є приводом закривати тему ксенофобії, заплющувати очі на проблему.
Маркіян Лубківський застерігав вітчизняні ЗМІ від змалювання негативу під час чемпіонату. Згодом він заперечував, що вжив слово «самоцензура», але свій заклик «або добре, або нічого» не дезавуював. Тож здавалося, що надто вже маніпулятивний, надто вже бездоказовий випуск програми Савіка Шустера мав на меті апріорі дискредитувати негативні публікації закордонних ЗМІ.
До речі, чи не стикалися ми під час самого чемпіонату з замовчуванням негативної інформації в закордонних ЗМІ? Чи не навіювали й чи досі не навіюють нам, що весь світ у захваті від України? Причому не від певних її особливостей (тієї ж доброзичливості, яка в Європі, взагалі-то, є нормою, а не великим досягненням, від якого, схоже, й українська влада здивувалася), а від України в цілому й в усьому?
Нині ж видається, що першочервневий випуск «Шустер live» якщо не свідомо мав на меті, то згодом його було використано як такий, що задав дискурс, задав погляд, який став офіційним: Україна чудова, гостинна й толерантна; не підступному Заходові її вчити; Україні треба не бути надто відкритою, бо всілякі «бібісі» тільки й чекають, щоб вихлюпнути на неї якісь помиї. Маніфест інформаційної закритості − от чим стало обговорення британського фільму; дуже здається, що така закритість у парадоксальний спосіб стане підсумком продемонстрованої українцями особистої відкритості під час Євро-2012.
Що ж до фільму «Стадіони ненависті»... Як сказав Володимир Фесенко в студії у Шустера: «Є об'єктивна проблема, є її перебільшення». Фільм поставив руба фундаментальне питання: чи мають журналісти право згущувати фарби? Чи мають право перебільшувати проблему − зокрема, у випадках, коли проблема є небезпечною, й виявляти її треба на ранніх стадіях, бо потім може бути пізно? Чи мусять бити на сполох, коли більшості проблема ще не видається актуальною й не зачіпає її, більшість? А чи мусять чекати, поки станеться катастрофа?
+++
Сколько Украина заработала на Евро-2012
Finance.liga.net
12.07.12
Эксперты рассказали журналисту ЛIГАБiзнесIнформ о том, что Евро-2012 позитивно отразилось на экономике, но насколько позитивно − мнения разошлись
Согласно информации, предоставленной Государственной пограничной службой, 8 млн. 300 тыс. человек приехало на чемпионат с 5 июня по 2 июля. На наш взгляд, болельщик в день проведения футбола оставляет не меньше 120 евро. При этом ему также необходимо тратить деньги на жизнь и в промежутках между событиями, что увеличивает его траты еще на 50 евро. Если считать, что каждый болельщик посетил как минимум один матч, и пробыл Украине трое суток (что на самом деле значительно меньше реального времени, так как больше половины посетило более одного матча), то средние затраты на первый тур игры составят 220 евро.Таким образом, можно считать, что в Украину было ввезено и потрачено здесь не меньше 1,8 млрд. евро. Соответственно, второй тур принес денег в 2 раза меньше, что составит 900 млн.евро. И все остальные события, ориентировочно, принесли сумму еще в 2 раза меньше, или около 400 млн.евро. Итого, украинская экономика получила сумму, равную приблизительно 3,1 млрд. евро (31 млрд. 310 млн. грн.).
С учетом того, что общие затраты на проведение спортивного праздника составили, по информации Министерства инфраструктуры Украины, порядка 40 млрд. грн., затраты фактически равны притоку валюты. При этом необходимо учесть, что некоторые статьи затрат − обновление транспортного парка и инфраструктуры городов, принимающих евро, продолжают приносить прибыль (прямую и косвенную). На наш взгляд, средства, инвестированные в развитие железнодорожного транспорта и автодорог вообще не стоит учитывать в качестве затрат Украины на проведение Евро-2012.
Стадионы, равно как и спортивная инфраструктура, а также реконструированные аэропорты отныне будут финансироваться местными бюджетами. И если в Киеве, Днепропетровске и Харькове можно расчитыать на окупаемость каких-то объектов, то в других городах с этим могут возникнуть проблемы. А значит, в местных бюджетах появятся дополнительные, на сегодняшний день неучтенные статьи затрат.
Александр Куксин, руководитель проектов Kreston GCG
Евро-2012 для Украины скорее имиджевый проект. Доходы за минувший месяц не сопоставимы с расходами на подготовку. Но мы показали Европе свой уровень, свою гостеприимность и, что, пожалуй, самое главное − свою способность действовать оперативно и находить средства.
Капитальные вложения, сделанные в ходе подготовки к чемпионату, будут работать для украинцев и гостей нашей страны в будущем.
Всего за месяц чемпионата, по разным оценкам, Украина «заработала» около 5 млрд.грн. (напомню, потрачено было, по официальным данным, 40 млрд.грн. бюджетных средств, а всего, по различным оценкам − от 90 до 120 млрлд.грн.). Это неплохой результат даже по сравнению с польскими показателями. Соотношение расходов и доходов Польши сопоставимо с украинскими. Это при том, что инфраструктура Польши изначально была в лучшем состоянии.
За период с 5 июня по 1 июля 2012 года украинскую границу пересекло более 8 млн. человек и около 2 млн. транспортных средств. Наибольшее количество болельщиков пришлось на Львов и Киев. В день финала, 1 июля, Борисполь обслужил рекордное количество рейсов (630) и пассажиров (39 317).
Татьяна Панченко, начальник управления денежного обращения, неторговых и кассовых операций ПУМБ
На наш взгляд проведение чемпионата Евро 2012 не оказало существенного влияния на операции покупки/продажи иностранной валюты. В июне объемы операций с долларами США увеличились по сравнению с маем на 10%, а по сравнению с июнем 2011 года − на 50%. Объемы операций с рублями РФ увеличились по сравнению с маем на 20%, а по сравнению с июнем 2011 года − выросли в 2 раза. В тоже время количество валютнообменных операций в июне 2012 г. по сравнению с маем осталось практически без изменений, но произошло перераспределение количества операций между резидентами и нерезидентами − количество операций с нерезидентами в увеличилось в 3 раза по сравнению с маем. По нашему мнению, это можно объяснить скорее наступлением курортного сезона, ведь количество операций с нерезидентами по сравнению с июнем 2011 г. осталось на прежнем уровне.
Владимир Мудрый, генеральный директор ОТП Кредит
Считаю, что инвестиции в чемпионат себя оправдали. Хотя того огромного притока туристов, который ожидался, не было. Например, на матче с Англией, присутствовало всего несколько сотен английских болельщиков.
Из-за небольшого числа туристов, огромного притока валюты тоже не было. Однако благодаря подготовке к Евро -2012 инфраструктура принимающих городов была приведена к европейским стандартам: отремонтированы дороги, построены отели и т.п. Поэтому, однозначно, Евро -2012 положительноотразилось как на имидже Украины, так и на экономике за счет инфраструктурных изменений.
Марьян Заблоцкий, аналитик Эрсте Банк
Наиболее заметными прямыми эффектами от Евро-2012 являются инвестиции, которые способствовали увеличению туристической привлекательности страны, росту производительности экономики в результате улучшения инфраструктуры, а также повышению инвестиционной привлекательности. Эффект будет ощущаться в течение десятков лет.
В 2011 году Украина продемонстрировала высокие темпы роста вложений в основной капитал − на уровне 9 % в связи с инвестициями в Евро-2012. Это поспособствовало ускорению экономического роста. Таким образом, снижение уровня инвестиционной активности после финансового кризиса было смягчено этими инвестициями. Потребность достичь четких целей в ограниченные сроки при падении доходов бюджета снизила возможности для нецелевого использования бюджетных средств и ненужных затрат.