Коли центр наздожене периферію?
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Житомирську область.
Інфраструктура, напевно, є найболючішим питанням для Житомирщини. Стан стадіонів у обласному центрі такий, що деяким командам доводиться їздити на домашні матчі… у поблизькі села. Зате у містах на кшталт Бердичева, Коростеня, Новограда-Волинського занепалі футбольні домівки поступово відроджуються.
Там де цвів сад…
Перший стадіон у Житомирі був споруджений у 1923 році на території колишнього саду «Аркадія», де в дорадянські часи був літній театр та проводились масові гуляння. Зусиллями губернського всевобучу на місці руїн з’явилось футбольне поле, оточене біговими доріжками та трибунами. Саме ця арена приймала перший чемпіонат міста в 1924-му. Згодом у 1937 році тут був зведений стадіон, що нині носить ім’я «Спартак» і дуже потребує оновлення. Обіцяна реконструкція вартістю два мільйони гривень поки що фактично заморожена.
Тридцять років без ремонту
Сучасний «Центральний» був зведений у 1959 році на місці домашньої арени «Динамо», лідера житомирського футболу 1930-1950-х років. А до цього там був велодром. Цікаво, що коли виникла ідея створити команду майстрів, то місцева влада впродовж року доповідала Москві, начебто в Житомирі уже існує стадіон відповідного рівня, а тим часом його в екстреному порядку зводили так званим методом народного будівництва. Спочатку він умішував 15 тисяч глядачів, однак у 1969-му − вже 25 000. Востаннє арену реально ремонтували у 1980-х роках, а після того хіба що встановили пластикові сидіння та вибірково латали в окремих місцях.
Півсотні мільйонів
Зараз «Центральний» у аварійному стані, на його відродження потрібно приблизно 50 мільйонів гривень. За останні роки кілька разів арену нібито починали реконструювати, замовляли проекти та кошториси, демонтували більшість індивідуальних сидінь (їх, до слова, роздали селам та містечкам області, котрі бажали облагородити власні стадіони). Тож, можливо, скоро можна чекати реальних зрушень. Адже з цим напряму пов’язана вірогідність появи у Житомирі професіонального клубу, про який ось уже п’ять років марно мріють місцеві уболівальники.
Бердичів чи Коростень?
Тим часом, головна арена Бердичева − «ДЮСШ» − переживає активну реконструкцію. Збудований ще в 1928 році, стадіон приймав домашні матчі місцевого «Прогресу» в його зоряні часи. Планується, що вже в 2012-му місто матиме затишний сучасний стадіончик, що претендуватиме на статус найкращого в області. А нині це звання, напевно, слід віддати коростенському «Спартаку», що був реконструйований у 2007-му. Однак на цьому в місті вирішили не спинятись, і в 2011 році розпочались роботи з подальшого удосконалення арени, що розрахована на три тисячі місць.
Реконструкція до свята
У Новограді-Волинському стадіон «Авангард» востаннє реконструювали у 2008-му − до урочистостей з нагоди святкування 750-річчя міста. Тепер арена розрахована на три тисячі глядачів. Зроблене сучасне освітлення, повністю оновлені сидіння, укладені бігові доріжки, відремонтоване адміністративне приміщення, засіяний новий газон. Також гарний стадіон у селі Бараші Ємільчинського району. Непогана арена й у Малині, є на що подивитися в кількох інших населених пунктах. Хоча, як зазначалось вище, загалом уся футбольна інфраструктура Житомирщини потребує капітального оновлення.