На поліських аренах чекають змін
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Житомирську область.
Житомирська область, котра святкуватиме сторіччя місцевого футболу за кілька днів після фінального матчу ЄВРО-2012, одна з небагатьох в Україні без професіональної команди. Тож наразі житомирським уболівальникам доводиться жити спогадами про славне минуле та мріями про кращі часи.
Стартували на Путятинській
Перші удари по футбольному м’ячу в Житомирі, що тоді був центром Волинської губернії Російської імперії, вочевидь, відбулись у 1910-му році. Тоді було засноване місцеве гімнастичне товариство «Сокіл», котре культивувало кілька видів спорту. У книзі Юрія Чернишова «Антологія: 90 років житомирського футболу» розповідається, що саме за участі команди «Сокіл» і відбувся перший задокументований футбольний матч на території сучасної області. 12 липня 1912-го на ринковій Путятинській площі «соколятам» протистояли гравці «Уніона». На жаль, ані імен учасників історичного поєдинку, ані його рахунку архіви не зберегли. Зате відомо, що ще до цього, на початку 1912 року, при єврейському спортивному клубі «Маккабі» була створена перша футбольна команда міста.
Квінтет першопрохідців
Невдовзі футбольні баталії стали однією з найбільш улюблених розваг житомирської публіки. До тріо піонерів приєднались колективи першої чоловічої гімназії, реального та комерційного училищ. Початок Першої світової війни сповільнив розвиток гри мільйонів, однак не припинив його. Новий імпульс вона отримала на початку 1920-х років, із введенням в Радянській Україні всевобучу. На все тій же Путятинській площі був збудований спортивний комплекс з футбольним полем, котрий став епіцентром поєдинків не лише між власне житомирськими командами, але й гостями з Новоград-Волинського, Бердичева, Малина, Овруча, Коростеня.
Гегемонія «Динамо»
У 1923-му на місці саду «Аркадія» спорудили перший «справжній» стадіон, а наступного року пройшов і дебютний чемпіонат Житомира, в котрому взяли участь 17 команд. Перемога в ньому дісталась «Радпрацівнику», який залишався провідною командою міста до виникнення «Динамо». Наступним важливим етапом у розвитку місцевого футболу стало проведення у 1945-му прем’єрного чемпіонату області, що завершився якраз тріумфом житомирських динамівців. Заснований у кінці 1920-х колектив домінував на аренах краю впродовж кількох десятиліть, пробував сили в третьому за рангом дивізіоні чемпіонату СРСР у 1946-му, десять сезонів поспіль не поступався нікому вершиною обласної першості.
Команда майстрів
Однак у другій половині 1950-х «Динамо» почало втрачати позиції, а із створенням у місті команди майстрів у 1959 році взагалі занепало. Тоді ж на авансцену вийшов «Шахтар» із Коростишева, котрий у змаганнях КФК виграв Кубок УРСР та дістався півфіналу Кубку СРСР. Тим часом, житомирська команда майстрів «Авангард», основа котрого була сформована з випускників київської ФШМ, розпочав виступ у другій зоні класу «Б» чемпіонату Радянського Союзу, посівши у дебютному сезоні дев’яте місце. Потім команда кілька разів міняла назву − «Полісся» (1960-1966, 1989-1991, 1997-2005), «Автомобіліст» (1967-1976), «Спартак» (1977-1988), «Хімік» (1992-1997). І саме як «Автомобіліст» житомиряни здобули свої найбільші успіхи на республіканському рівні.
Перші тріумфи
На початку 1967-го до Житомира приїхав молодий, але вже іменитий наставник Віктор Жилін, перед котрим одразу було поставлене високе завдання − вихід у клас «А». І «Автомобіліст» прекрасно з цим упорався: спочатку виграв свою зону, а потім і всеукраїнську фінальну пульку, випередивши сєверодонецький «Хімік», кременчуцький «Дніпро», харківське «Торпедо», кадіївський (нині − стахановський) «Шахтар» та черкаський «Дніпро». Іншими словами, формально житомирські футболісти стали чемпіонами УРСР! А шістнадцять гравців команди отримали статус майстрів спорту. Вдома команду, що поверталася з тріумфом із Сєверодонецька, зустрічали немов народних героїв.
Кубковий успіх
Наступне гучне досягнення «Автомобіліста» припало на 1972-й рік, коли команда під керівництвом Миколи Сосюри завоювала Кубок УРСР. На шляху до тріумфу житомиряни здолали на виїзді рівненський «Авангард» (3:1), удома − СК «Чернігів» (2:1) та полтавський «Будівельник» (1:0), а в півфіналі в гостях був переможений бронзовий призер першої союзної ліги одеський «Чорноморець» (2:1). Далі − більше, у вирішальному поєдинку, що приймав київський Республіканський стадіон, капітулював донецький «Шахтар», який вже оформив путівку до вищої ліги чемпіонату СРСР. Єдиний гол був забитий на першій хвилині додаткового часу Анатолієм Котовим.
Охтирка не встояла
У 1977-му, після реорганізації чемпіонату СРСР, житомирські майстри («Спартак») отримали місце в шостій «українській» зоні другої ліги. Через десять років команді повернули назву «Полісся», під котрою вона здобула свій останній серйозний трофей − Кубок УРСР-1990. У першому фінальному матчі в Охтирці житомиряни поступилися «Нафтовику» − 1:3 (єдиний гол забив Юрій Леонов). Удома ж підопічні Заї Авдиша розгромили гостей із Сумщини з рахунком 4:0 завдяки дублю Анатолія Лукашенка та м’ячам Андрія Лапіна й Андрія Желтоносова.
Зникнення «Полісся»
Майже вся історія «Полісся» за часів незалежної України пов’язана з діяльністю Заї Авдиша, котрий у різні періоди очолював команду або ж був президентом клубу. В 2002-му житомиряни зупинились за крок від виходу до вищої ліги національної першості, програвши перехідний матч олександрійській «Поліграфтехніці» (0:1). На той час проблеми з фінансуванням уже довгенько псували життя житомирському клубу, й зрештою в 2005 році «Полісся» припинило існування. Відстояти реноме древнього міста на професіональному рівні спробували ОФК «Житичі» та МФК «Житомир», однак протрималися на плаву не більше року.
«Прогрес» Бердичева
Надії на відродження професіонального футболу за рахунок інших населених пунктів Житомирщини, котрі мають давні та багаті традиції, поки виявляються марними. Друге за величиною місто краю Бердичів наразі вдовольняється обласним рівнем, хоча колись тамтешній «Прогрес» успішно виступав навіть на республіканській арені. У 1968-1969 роках він змагався у класі «Б» чемпіонату СРСР, а в 1989-му завойовував Кубок УРСР. У фінальному протистоянні з «Авангардом» (Лозова) бердичівські майстри упевнено виграли за сумою двох матчів із рахунком − 4:2.
Як дочекатися обіцяного?
Ще одне видне футбольне місто Новоград-Волинський не так давно було представлене у першості України серед любителів однією з найстарших команд області «Авангардом». Однак через брак коштів клуб зрештою знявся із змагань. А от Малин, чия перша футбольна команда − «Папірник» − була створена ще в далекому 1923-му, зараз у особі «Металурга» має свого представника у національному аматорському чемпіонаті. Там також виступають СК «Коростень» та житомирський «Арсенал». До слова, на базі останнього уже найближчим часом обіцяють таки створити професіональний клуб…