Футбольні краєвиди амбіційної Волині
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Волинську область.
Кандидати на звання «містер»
Волинський Округовий Союз Футболу (Пілки Ножної), засновниками якого стали команди Рівного, Ковеля, Луцька, Дубна, був створений 5 травня 1928 року. До того футбольні дружини Волинського воєводства брали участь у змаганнях Люблінської округи. Вже з 1921-го в класі «А» грала військова команда «Галлерчик» з Рівного. В наступні роки за звання «містера» Любліна боролися Військовий клуб спортовий (ВКС) із Ковеля (з 1924-го) та рівненський «Сокіл» (з 1926-го).
Найкращі − поліціянти
У першому чемпіонаті Волині, у 1928-му, взяли участь три згадані вище команди та рівненська «Гасмонея», котра напередодні тріумфувала в класі «В» Любліна. «Золото» того історичного розіграшу дісталося «Галлерчику», котрий потім повторював свій успіх у 1931-му та 1936-му. В наступні роки звання найкращого футбольного колективу Волині виборювали згадані «Гасмонея» (1929, 1932, 1933), «Сокіл» (1930), Поліційний клуб спортовий (ПКС) Луцьк (1934, 1935, 1938, 1939), «Стрілець» Янова Долина (1937). Серед регіональних переможців у ті часи розігрувалися путівки до Польської ліги. Найкраще за всі роки серед волинян в них виступили луцькі поліціянти, які в 1938-му пробилися до фінального етапу, але посіли там останнє, четверте місце.
Динамівське десятиріччя
Одразу після визволення Волині від німецьких військ на футбольних полях знову завирували пристрасті. В Луцьку була створена показова команда «Динамо», яка в 1946 році була заявлена у третю групу першості СРСР і в зоні «Україна-Захід» посіла в підсумку третє місце. Надалі ці змагання проводилися як першість України. В 1947-му «Динамо» знову опанувало третю позицію, а в 1948-му та 1949-му − фінішувало другим. Надалі результати колективу стали погіршуватися, поки в 1956-му після першого кола його не розформували через незадовільні результати.
Команда майстрів
Протягом трьох наступних років у першості УРСР серед колективів фізкультури Луцьк представляла команда гарнізонного будинку офіцерів (ГБО), котра у 1959-му посіла сьому сходинку. А вже наступного року лучани дебютували у класі «Б» першості СРСР. Саме тоді, у 1960-му, в місті створили команду майстрів. Спочатку її нарекли «Авангардом», перед стартом турніру перейменували на «Волинь», а у 1968-му, передавши під опіку Машзаводу, − на «Торпедо». Найвищим досягненням лучан стало 8-е місце у фінальному турнірі-1970, одначе вже в наступному році вони скотилися на передостанню сходинку в українській зоні новоствореної другої ліги та втратили статус команди майстрів.
Розформування та порятунок
З огляду на те, що разом із «Торпедо» припинила існування й ровенська «Горинь», і таким чином був завданий подвійний удар по футболу західного регіону, українська федерація в січні 1972 року вирішила залишити обидві команди в другій лізі за умови зміни їхнього спортивного підпорядкування. Однак незабаром лучани прийняли пропозицію Прикарпатського військового округу, перейшли у його відання, злившись зі львівським СКА й перетворившись на СК «Луцьк». Під цією назвою колектив виступав чотири сезони.
Рубінові голи
У 1975-му під керівництвом Едуарда Кеслера команда здобула бронзові нагороди та Рубіновий кубок для найрезультативнішого представника української зони. Найкращим бомбардиром із 15 голами тоді став колишній гравець московського ЦСКА та збірної СРСР, чемпіон Союзу 1971 року Володимир Дударенко. У складі команди в ті часи також виступали такі відомі виконавці, як Володимир Булгаков та Олександр Швойницький. В 1976 році професіональну кар’єру розпочали тут Степан Юрчишин та Нодар Бачіашвілі.
Вплив Маркевича
У 1977 році в Луцьку знову з’явилася власна команда. В перші роки результати місцевого «Торпедо» залишали бажати кращого. І тільки з приходом на пост старшого тренера молодого тоді фахівця Мирона Маркевича у 1984-му луцькі вболівальники дочекалися пристойної гри. В 1986 році автозаводці посіли високе 5-е місце в шостій зоні другої союзної ліги, а наступного року в Кубку СРСР на рівних сперечалися з більш досвідченими клубами. Так, першолігові СКА «Карпати» були обіграні − 1:0, а вищоліговий ЦСКА, хоч і переміг за сумою двох ігор, але з превеликими труднощами − 1:0 та 0:0. Саме в ті роки у складі «Торпедо» дебютував захисник Олег Лужний, який згодом привернув до себе увагу Валерія Лобановського і на початку 1989-го, транзитом через Львів, перебрався до київського «Динамо».
Золотий 1989-й
В 1988-му команду очолив Віталій Кварцяний, а за рік в Луцьку створили футбольний клуб «Волинь». Саме 1989-й назавжди увійшов в історію команди. В упертій боротьбі з чернівецькою «Буковиною» та «Зорею» з Ворошиловграда «Волинь» здобула золото чемпіонату УРСР! Тоді футбольна Україна дізналась імена Михайла Бурча, Олега Федюкова, Андрія Федецького, Володимира Дикого та інших тріумфаторів.
Не витримав навіть Кварцяний…
У 1992 році «Волинь» стала учасником дебютного чемпіонату України у вищій лізі. Перші три сезони волиняни стабільно посідали місця в середині турнірної таблиці, але згодом відсутність стабільного фінансування примусила команду боротися за виживання. В сезоні-1994/95 вона ще втрималася в еліті, але в наступному розіграші уникнути вильоту не вдалося. Здався навіть Кварцяний, котрий в розпачі залишив тренерський місток у середині сезону. Саме в той непростий період відбувся дорослий дебют 16-річного Анатолія Тимощука − нині рекордсмена збірної України за кількістю ігор. Уже в першій лізі Анатолій став одним із лідерів колективу і в 1998-му був запрошений до донецького «Шахтаря».
Гроза авторитетів
Фінансова стабільність повернулася до клубу в 2001 році, коли біля його керма став Василь Столяр. Тоді ж головним тренером на довгі роки був знову призначений Віталій Кварцяний. За підсумками сезону-2001/02 «Волинь» із тріумфом увірвалася до вищого дивізіону. Лучани змусили говорити про себе футбольну громадськість, у першому ж після повернення в еліту чемпіонаті здобувши сенсаційні перемоги над чинним володарем золота донецьким «Шахтарем» − 2:0 та 3:1 і київським «Динамо» − 1:0. Уперше в історії «Волинь» вийшла до півфіналу Кубку України, фінішувавши на 6-му місці!
Із лідерів − в аутсайдери
Щоправда, розвинути успіх підопічним Кварцяного не вдалося. Мало того, за підсумками сезону-2005/06, не в останню чергу через фінансові складнощі, вони знову залишили вищу лігу. І це при тому, що після першого кола «Волинь» посідала третю сходинку в турнірній таблиці. Цікаво, що саме того сезону рекорд результативності команди за чемпіонат встановив кремезний форвард Василь Сачко, відзначившись 13 разів. Захищав тоді кольори клубу й Марко Девич − майбутній лідер харківського «Металіста» та гравець збірної України.
Повернення і надія
Віталій Кварцяний продовжив роботу з командою в непростий в її історії період, через його руки пройшло тоді чимало гравців. У 2010-му першолігова «Волинь» удруге у своїй історії пробилася до півфіналу Кубку України, повторивши аналогічне досягнення львівських «Карпат». Того ж року лучани здобули перепустку до Прем’єр-ліги, втретє здобувши право грати в елітному дивізіоні українського футболу. Є підстави сподіватися, що цього разу вони затримаються тут надовго.
На фото: У 1975 році СК «Луцьк» під керівництвом Едуарда Кеслера здобув бронзові нагороди першості УРСР.
Автор: Микола Дзямулич