…А через десять днів – війна
Матчі у провінції з київським «Динамо» − набільш титулованою командою України неодмінно викликають підвищений інтерес. І саме перший матч рівненської футбольної команди проти київських динамівців виокремлюється в літописі найпопулярнішої гри в цій західноукраїнській області.
Особливості радянського періоду
У 1939 році Рівненщина увійшла до складу СРСР, і одразу після цього тодішні існуючі товариства, як і футбольні колективи, було розформовано. Відтак місцеві гравці змушені були шукати собі нові команди, і при цьому часто-густо виступати в ролі організаторів при фізкультурно-спортивних товариствах нового устрою. Так само як і у інших регіонах УРСР, на Рівненщині почали функціонувати товариства «Динамо», «Спартак», «Локомотив», «Колос»…. І при кожному з них, звичайно ж, формувалися і футбольні колективи, де мали змогу покращувати свою майстерність найсильніші рівненські футболісти.
Динамівське турне
У 1941 році київське «Динамо» відправилося у своєрідний вояж Західною Україною. У кожному із обласних центрів «біло-сині» зустрічалися з найсильнішими місцевими виконавцями. Таким чином найкраща команда республіки набувала необхідної ігрової практики перед поєдинками чемпіонату СРСР, і водночас її тренери мали змогу переглянути ймовірних новачків з числа тамтешніх доморощених талантів. Перед візитом до Рівного у рамках турне кияни завдавали нищівних поразок ряду колективів західного регіону. Приміром, команди Станіслава (нині Івано-Франківська) і Дрогобича (тоді це був обласний центр) були взагалі розгромлені − відповідно 12:3 та 9:0.
В очікуванні великого футболу
Тож рівненські любителі футболу матч проти «Динамо» розглядали як можливість визначити рівень гри своїх улюбленців як на тлі іменитої команди, так і порівняти його з іншими колективами західного регіону. Зважаючи на той факт, що з вересня 1939 року, тобто моменту приходу «радянських», по червень 1941 року жодна провідна команда республіки до Рівного не навідувалася, можна уявити, з яким нетерпінням місцеві вболівальники чекали приїзду столичних футболістів та який панував ажіотаж. Тим більше, що головний тренер «Динамо» Михайло Бутусов у турне відправився з основним складом, разом із такими тодішніми зірками, як Лоєвський і Лєрман, Ідзковський та Балакін, Трусевич і Гребер, Щегоцький та Віньковатов…
Старенький стадіон і руїни замку
Тисячі вболівальників 12 червня 1941 року поспішали на старенький стадіон по вулиці Замковій, аби на власні очі побачити прославлений клуб. Місто в той день по-справжньому жило цим футбольним матчем, і на трибунах, зрозуміло, був повний аншлаг! Спортивна арена, збудована ще за Польщі, була розрахована лише на чотири тисячі місць і не змогла вмістити всіх бажаючих подивитися на гру віртуозів шкіряного м’яча. Тож ті з глядачів, які не потрапили на трибуни, вмощувалися хто де міг, навіть на доволі незвичних для цього місцях − численних деревах та руїнах старого рівненського замку, що знаходився неподалік стадіону.
Поперечина − союзник «Спартака»
Захищати честь рівненського колективу, який на той час носив назву «Спартак», було запрошено найсильніших футболістів міста, котрі кілька років до цього захищали кольори вже не існуючих після 1939-го команд «Горинь», «Гасмонея», «Погонь». За Рівне у матчі з грізним суперником виступали: Винокур, Кулій, Валек, Зафран, Аспіс, Герман, Панченко, Никонов, Брікман, Молчановський, Горенштейн (останній був і наставником). За спогадами свідків цієї події, у першому таймі гра проходила під диктовку киян, але до перерви рівненці стійко захищалися, і не дали змоги іменитим суперникам відкрити рахунок. Хоча двічі гості були близькими до успіху, однак в обох випадках господарів від неприємностей рятувала поперечина.
Три голи киян
Утім, гол у ворота рівненців був лише справою часу, тож результативний удар киянина Лева Гундарєва одразу після поновлення матчу був цілком закономірним з огляду на перебіг подій. Утім, доволі швидко «Спартак» відігрався: сильний і точний удар Леоніда Молчановського змусив трибуни вибухнути оваціями! Після цього кияни додали обертів, і той же Гундарєв знову вивів своїх одноклубників вперед. А потім Микола Лайко, забивши третій гол, здавалось, вирішив долю цієї зустрічі. Однак господарі не знітилися і, відкинувши будь-який пієтет перед столичними футболістами, пішли в наступ.
Неймовірний камбек
Така зухвалість стала повною несподіванкою для іменитих гостей, які не знали, як впоратися з напором «Спартака» та ревом трибун. І заключна частина матчу стала справжнім тріумфом рівненських футболістів. Спершу Панченко скористався помилкою у захисті динамівців і скоротив відставання у рахунку. А під завісу матчу, коли стадіон продовжував палко підтримувати своїх улюбленців і вимагав від них ще одного голу, Кулій після ювелірної передачі «десятки» «Спартака» − Леоніда Молчановського, втретє відправив м’яча у сітку воріт команди Бутусова!
Футбольна вистава
Перипетії цієї зустрічі місто обговорювало ще не один день після її завершення. Але радість і захоплення від гри місцевих футболістів, передчуття приходу великого футболу до Рівного змінилися зовсім іншими емоціями − 22 червня 1941 року розпочалася війна. Війна, яка забрала життя багатьох свідків і учасників того пам’ятного матчу… Та «ніхто не забутий, ніщо не забуте». Прекрасна, інтригуюча футбольна вистава між «Спартаком» та «Динамо» вписана золотою сторінкою в історію рівненського футболу.