Від «Коло парку» – до євростадіону
«Тернопільський міський стадіон» − головна арена Тернопільщини. На ній проводить свої футбольні домашні матчі провідна команда регіону − місцева «Нива», а також відбуваються значимі спортивно-культурні заходи обласного масштабу.
«Коло парку» та «порядкові»
Перші в історії тернопільського спорту футбольні матчі між «Поділлям» та Кресами», які мають документальне підтвердження, відбулися в серпні 1909 року і проходили на полі «Коло парку». Саме на цьому місці і знаходиться теперішня головна арена області. Цікаво, що вже в 30-х роках минулого століття порядок під час матчів забезпечували так звані «порядкові» (аналог нинішніх стюардів) з числа товариств або клубів, які брали участь у змаганнях. Вони забезпечувались відповідними пов'язками і стежили за поведінкою вболівальників. Відвідування матчів було платним. Ціни квитків на стадіон «Коло парку» були такими: ложа − 1,5 злотих, трибуна − 1 злотих, вхідні («стоячі») − 0,7 злотих (70 грош), клубові (для членів клубу) − 0,5 злотих, дитячі (до 16 років) − 0,2 злотих.
Рекордна реконструкція
По тому, як у кінці 1982 року бережанська «Нива» завоювала право виступати в другій лізі першості СРСР, місцеві керівники загорілися бажанням перевести команду до обласного центру. Однак на той час міський стадіон не відповідав вимогам проведення такого рівня змагань. Тож було прийнято рішення здійснити капітальну реконструкцію стадіону. Загальний контроль над ремонтними роботами проводив тодішній мер Тернополя Анатолій Кучеренко − їх вдалося виконати протягом рекордно коротких 10 місяців. Перший матч у Тернополі «Нива» провела 15 вересня 1984 року проти горлівського «Шахтаря». У той вечір прийшли підтримати команду 15 000 глядачів, а взагалі стадіон міг вмістити 18 500 глядачів. Попри нічию (1:1), місцеві вболівальники були задоволені і грою, яку продемонструвала «Нива», як, зрештою, і тим, що великий футбол нарешті повернувся до Тернополя.
Останній ремонт
Востаннє капітальний ремонт головної футбольної арени області проводився на зламі тисячоліть. І знову до справи був причетним Анатолій Кучеренко, котрий вдруге став мером міста. Завдяки йому вдалося віднайти кошти для повної реконструкції центральної трибуни та адмінприміщень, встановлення накриття та 3,5 тисяч зручних пластикових сидінь. Після реконструкції «Західної» трибуни місткість склала 16 450 глядачів. А якщо враховувати, що віднедавна «Північна» трибуна знаходиться в аварійному стані, і доступ для вболівальників туди закритий, то реальна місткість стадіону складає 12 750 глядачів.
Не до жиру…
Загалом стадіон перебуває у незадовільному стані. Адже окрім заміни лавок на індивідуальні стільці на двох трибунах і капітальної реконструкції третьої, необхідно встановлювати штучне освітлення, яке давно вийшло з ладу. Інформаційне табло востаннє працювало майже 10 років назад, ремонту потребують підтрибунні приміщення. І це лише те, що, як то кажуть, лежить на поверхні. Про сучасні журналістську ложу та радіовузол, систему відеоспостереження, належну мережу торговельних пунктів, санвузлів і т.д. наразі можна лише мріяти.
Євроімпульс
Надія на те, що місто отримає достойну спортивну арену, яка повинна стати свого роду його соціальною візитівкою, з’явилася наприкінці листопада 2009 року, коли урядова комісія включила Тернопіль у державну програму з підготовки до Євро-2012. У липні ж наступного року УЄФА вніс Тернопіль до офіційного каталогу як місто, де в перспективі може тренуватися одна з команд-учасниць Турніру. Як далі розгортатимуться події, залежить виключно від місцевої влади. Наразі можна лише сказати, що перші кроки на посаді губернатора Тернопільщини Михайла Цимбалюка дають підстави сподіватися, що спорту загалом та його інфраструктурі зокрема приділятиметься належна увага. Адже, за великим рахунком, в області практично немає стадіонів, які відповідали хоча б мінімальним вимогам ФФУ. В основному експлуатуються арени, які дісталися у спадщину ще з радянських часів.