Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет
ЕВРО-2012
Милиционеров, спасателей и медиков будут бесплатно обучать английскому языку
Zadonbass.org
09.07.10
Кабинет Министров решил ввести бесплатные курсы английского языка, предназначенные для медиков, милиционеров и спасателей. Курсы будут действовать уже с сентября 2010 года.
В частности, вице-премьер-министр Борис Колесников заявил: «С сентября мы вводим бесплатные курсы английского во всех областных управлениях МВД, для сотрудников МЧС, медиков», сообщают «Украинские новости».
По его словам, такие действия будут предприняты, в связи с тем, что большой проблемой при подготовке к чемпионату Европы по футболу 2012 года на сегодняшний день остается подготовка персонала.
+++
Депутаты попросили Януковича не называть именем Бандеры стадион
Timer-ua.com
09.07.10
Верховная рада попросила президента Виктора Януковича не допустить присвоения стадиона во Львове, который сооружается к Евро− 2012, имени проводника Организации украинских националистов Степана Бандеры или названия «Лемберг».
Соответствующее обращение приняли 236 нардепов. Автором депутатского обращения был представитель Коммунистической партии Евгений Царьков. Перед принятием документ зачитал спикер ВР Владимир Литвин, передают Украинские новости.
Напомним, ранее депутат Львовского облсовета от БЮТ Ростислав Новоженец призвал назвать новый львовский стадион, который строится к Евро− 2012, именем Степана Бандеры.
По убеждению народного избранника, его идея должна получить широкую поддержку среди львовян.
В то же время, мэр Львова Андрей Садовый заявлял, что рассматривается возможность продажи на аукционе права на название стадиона, который строится во Львове. Эту идею положительно оценил и вице-премьер по вопросам подготовки к Евро− 2012 Борис Колесников.
+++
Олег Солдатенко: «Євро-2012 має стати своєрідним трампліном»
Анфіса Мотора
Ukraine2012.gov.ua
09.07.10
Громадська організація «Карпат», котра опікується справами фанатськими, вже четвертий рік поспіль організовує міжнародний турнір, фан-фестиваль «Євро-фан». На нього з’їжджаються уболівальники з усієї Європи − пограти в футбол, познайомитись, поспілкуватись, розважитись і подружитись. З кожним роком фестиваль «росте» кількісно і якісно. Географія львівського Євро-фану розширюється: цього року буде 16 команд з 15-ти європейських країн. Це і фанати «Ліверпуля» (Англія), і «ПСЖ» (Франція), і «Гамбурга» (Німеччина), і «Зеніта» (Росія) тощо.
Значення турніру для майбутнього Євро-2012 важко переоцінити − дружні зв’язки, зав’язані за ці роки, вже дають про себе знати. Євро-фан формує своєрідну базу приязних вболівальників, котрі обов’язково приїдуть до Львова та України не тільки на сам чемпіонат, але й відвідати нашу країну і після турніру. На гостинній українській землі європейцям дуже подобається, про що говорить постійне розширення кола учасників турніру та львів’ян, які на громадських засадах долучаються до організації Євро-фану. Про те, як вдалося створити та розвинути цей чудовий проект, кореспондент Інформаційного центру «Україна-2012» поговорила з Олегом Солдатенком, лідером громадської організації «Карпат» і організатором Євро-фану.
Олеже, розкажи за яким принципом ви запрошуєте фан-команди з-за кордону? Чому переважають закордонні гості, ви чомусь припинили заохочувати місцеві команди?
У Європи, особливо у топ-клубах, не буває такого, що є тільки один фан-клуб. У того ж «Ліверпуля», у «Гамбурга» їх багато − як офіційні, так і неофіційні. Але всі люди, котрі до нас приїжджають − це реальні фанати, уболівальники футболу, котрі їздять за своєю командою по всій Європі. Чому ми перестали запрошувати фанатів українських команд? Як показав досвід, приїжджає 30 чоловік, з яких 15 реальних фанатів, котрі п’ють пиво-гуляють, а 15 молодих людей − напівпрофесіональні футболісти, котрі грають. Ми проти цього, адже хочемо, щоби це був винятково аматорський фанатський турнір. Може бути, скажімо, чолов’яга з пузом, у віці, але це повинен бути реальний уболівальник. Чисто футбольних турнірів багато є, і ці хлопці-напівпрофі мають, де грати і вигравати − чемпіонат області, району чи міста. Коли ж збираються на турнір уболівальники, головне − що їм є про що поговорити, що розказати, чим поділитися, що згадати. Цього року ми таки запросили до участі команди справжніх «ультрас» київського «Динамо», донецького «Шахтаря», харківського «Металіста» і дніпропетровського «Дніпра».
Який ефект від Євро-фану є найважливішим для вас?
Зараз «Карпати» пробилися до Ліги Європи. Не виключено, що львів’яни можуть потрапити на одну з тих команд, уболівальники якої приїжджали до нас у гості. Нас там уже знають і добре приймуть. У свою чергу, ми гарно приймемо їхніх уболівальників, тому що ми дружимо між собою. І, так би мовити, елемент агресії, неприязні падає до нуля. Також важливий фактор міста: Львів дуже красивий, ми усі про це знаємо, але за кордоном він не дуже популярний, як показує практика. 99 відсотків уболівальників приїжджають до Львова вперше, а потім обов’язково хочуть повернутися − вони закохуються у наше місто, у нашу країну, у наших людей.
Наскільки сильний дружній зв’язок зароджується за дні Євро-фану?
Наприклад, торік у нас були фанати голландського клубу «Херенвен». З ними, як і з усіма іншими командами, працювали волонтери (наші хлопці та дівчата, по 4-5 чоловік). Вже після завершення турніру один з волонтерів, котрий допомагав голландцям, отримав виробничу травму (в автомайстерні) − обпік сильно руки і ноги. Коли «херенвенівці» про це дізналися, вони прислали гроші, допомогли фінансово, аби хлопцю зробили операцію. Потрібно було пересаджувати шкіру… Допоміг і клуб «Карпати», і фанати «Херенвена», котрі з ним спілкувалися усього три дні. Це багато про що говорить. Ще один приклад: уже три роки до нас приїздять фанати збірної Уельсу. І нещодавно написали нам листа, що хлопець з дівчиною з їхнього руху хочуть обвінчатися саме у Львові. І таких прикладів дуже багато. Ті, хто працював волонтерами, на різних інтернет-порталах спілкуються зі своїми «підопічними», дружать, запрошують один одного в гості. Нині і бажаючих працювати волонтерами вже удвічі більше, ніж було раніше. Ми нікому не відмовляємо, для усіх знайдемо роботу, тому що це запам’ятовується на все життя.
Як працюють волонтери?
З моменту приїзду фан-команди і до від’їзду, волонтери весь час із нею. Це поселення до готелю, переклад, побутові речі (приміром, як зарядити сім-карту, як обміняти гроші, як проїхати у наших «маршрутках»), екскурсії, футбольні матчі. Все їм показують і розказують, проводять вечори разом, ходять до нічних клубів… І на цьому зав’язується міцна дружба. Я повторюся: упродовж року мені дзвонять і просять − «не забудьте за нас, ми хочемо волонтерами працювати». Суцільний позитив.
Але ж є критерії набору та й кількість команд не безмежна. Як ви проводите відбір?
Ми намагаємося нікому не відмовляти. Але, звісно, головний критерій для роботи волонтером − це знання мов. Здебільшого дівчата володіють мовами… На одну команду ми беремо пару дівчат і пару хлопців. Хлопці, навіть при мінімальному знанні мови, мають про що поговорити з іноземцями − як фанати з фанатами. Крім того, як і в будь-якому іншому місті, трапляються неадекватні люди − п’яні, напівп’яні... І хлопці виконують своєрідну роль охоронців, відгороджують гостей від негараздів.
Можеш скласти портрет львівського волонтера?
Є два типажі волонтерів. Перший − це дівчата, котрі навчаються в університеті, знають мови − вони можуть бути абсолютно далекими від футболу (хоча ті, хто вже працював волонтером, починають активно цікавитися футболом, ходити на матчі «Карпат», слідкувати за виступами команд, з уболівальниками котрих вони працювали). Другий типаж − це фанати наших «Карпат», звичайні молоді люди, котрим цікаво поспілкуватися з такими ж, як і вони самі, тільки з іншої країни. Вони легко знаходять спільну мову, бо мають багато тем для обговорення: і про стосунки з міліцією, і про піротехніку, і про культуру уболівання. Зазвичай це спілкування закінчується вже під ранок, волонтери і фанати сплять кілька годин, потім знову грають у футбол, п’ють пиво − і так дні 3-4. І все це відбувається у позитивному руслі. Тому ми це і робимо − бо бачимо, що потрібно місту, потрібно цим хлопцям-волонтерам, приїжджим. І ми не зациклюємося лише на Євро-2012 − якщо вистачить здоров’я і сил, плануємо проводити цей турнір ще багато-багато років. Він уже прижився і приживеться, я переконаний, іще більше.
Олеже, а як ти прийшов у громадську діяльність, яка у тебе мотивація?
Я очолюю громадську організацію уболівальників «Карпат» близько трьох років. Раніше займався підприємницькою діяльністю (мав кілька магазинчиків, де продавався спортивний неформальний молодіжний одяг), але мені запропонували попрацювати тут − я ризикнув і не шкодую. Тому що я живу футболом. Багато є проблем, але ми намагаємося їх вирішувати. Ось, наприклад, домовилися, щоб на матч Україна-Румунія залишили за нами квоту на квитки у фан-сектори, плюс до того на матчі «Карпат» постійно приходять інваліди і «візочники». Навіть незрячі люди приходять з нами на футбол. Це може здатися дивним, але… Я рік тому цю ідею «позичив» у Німеччині − єдине, що біля сліпих сидять люди, котрі коментують події, що відбуваються на полі. А те, що відбувається на трибунах, вони прекрасно чують, відчувають атмосферу стадіону. Вперше ми їх запросили на матч «Карпати» − «Динамо» (Київ), коли львівська команда перемогла 1:0. І коли ми вже їх проводжали після гри, то багато людей, і старшого віку зокрема, буквально плакали від щастя, тому що отримали величезний заряд емоцій. Чогось їм Бог не дав, але вони абсолютно нормальні люди. Інваліди на ті дві години, котрі проводять на футболі, забувають практично про усі проблеми − адже для них, напевне, так прожити один день − те ж саме, що для нас із вами збігати на Говерлу.
А що до соціальних акцій в рамках турніру?
Між цим матчем і фіналом у нас заплановано акцію: фанати з інших країн нададуть гуманітарну допомогу (різні речі, цукерки, іграшки − таке щороку у нас відбувається, причому щороку привозять усе більше і більше). Ми віддаємо усе привезене «Мальтійській службі допомоги», котра роздає це по інтернатах Львова і Львівської області. Акція так і називається: «Фанати Європи − львівським дітям». Розподілом гуманітарної допомоги займаються представники мальтійської організації − кому більше потрібна футбольна форма, кому іграшки і так далі − тому що вони у цьому більш кваліфіковані, ніж ми.
Що ви, карпатівці, думаєте про перспективи Євро-2012 та підготовку Львова до чемпіонату?
Євро-2012 має стати своєрідним трампліном для розвитку футболу в Україні. Тільки треба грамотно розпорядитися можливостями. Наприклад, у Львові зараз будується абсолютно новий стадіон десь на окраїні. Це особисто моя точка зору як уболівальника, але таких уболівальників як я дуже багато: розташування стадіону «Україна» набагато «розумніше». Євро − це лише кілька матчів… Думаю, варто було б реконструювати «Україну», що обійшлося б, напевне, у таку ж суму. Це центр міста, паркова зона − зробити там відповідну інфраструктуру і вона слугуватиме і після завершення Євро. А так буде стадіон посеред пустиря.
А ще ми очікуємо, що до Євро-2012 у місті побудують якомога більше малих майданчиків, на яких зможуть грати звичайні львів’яни, діти та дорослі − всі, хто небайдужий до цієї гри!
Наскільки складно організувати «міні-Євро» для фанатів? Хто фінансує цей проект, скільки часу йде на підготовку?
Фінансування нашого турніру цього року відбувається за рахунок пошуку приватного інвестора. Дуже нам допомагає футбольний клуб «Карпати» − можливо, не так грошима, як інфраструктурою. Вони надають нам свої поля, транспорт, обслуговуючий персонал (наприклад, лікарів), інформаційну підтримку через свою телепередачу, газету, сайт. Ми починаємо готуватися до наступного «Євро-фану» буквально за місяць-два, як закінчився попередній. Цього року ми навмисне «підв’язали» проведення турніру до фіналу чемпіонату світу з футболу − фестиваль триває 5-11-го липня. Тобто граємо фінал «Євро-фану» 11-го числа, а увечері на великому екрані дивимося фінал чемпіонату світу. Очікуємо на приїзд приблизно 300-350 чоловік. На кожну команду − 4-5 волонтерів − тобто 60-70 людей. Плюс 4 стадіони, де будуть гратися матчі − потрібні відповідальні люди, котрі відповідатимуть за порядок і таке інше. До того ж у нас є люди, котрі відповідають за оперативне висвітлення турніру в інтернеті, за організацію прощальної вечірки; «автофани», котрі перед кожним матчем «Карпат» роблять автопробіг, допоможуть нам транспортом − тобто підключаємо усіх охочих.
Складається враження, що ваші учасники роблять усе, що заманеться. Але ж повинен бути елемент контролю, як під час матчів «Карпат», так і під час Євро-фану…
Ми не контролюємо наших фанатів. Бувають, звичайно, прикрі випадки, але відсотків на 90 − це самодостатні люди, котрі розуміють, що буває час, коли треба «відключитися» від бажання випити пива чи ще чогось, а вже увечері чи вночі, під час спілкування, вже можуть дозволити собі «триматися на рівних» з іноземцями.
А от контролювати фанатів під час матчів досить складно. Взяти ту ж піротехніку − 20 років тому це було культом в Англії, 10 років тому це було культом у Німеччині, а зараз там цього немає. Можливо, час покаже, і в нас цього не буде − це ніби вірус, котрим потрібно перехворіти. І на мою думку, це не зовсім поганий вірус − якщо це розумно, красиво візуально, то нічого страшного у цьому немає. Просто, наша футбольна влада чомусь дуже боїться піротехніки − з точки зору травматизму. Хоча я не чув, щоби хтось в Україні постраждав від фаєрів. Має бути оформлена чітка стратегія стосунків між ультрас і футбольною владою.
Як складаються ваші стосунки з «силовиками» на футболі?
Львівська міліція, я вам скажу, це толерантні люди. Тому що поїздивши в інші міста, у той же Київ чи Харків, ми відчуваємо, що у нас іще цілком толерантні правоохоронці, гріх скаржитися. Не хочу перехвалити їх. Ми з міліцією розмовляємо однією мовою − українською. І от на зустрічах правоохоронців із фанатами вони говорять: «Коли ви кричите «Слава Україні! Героям слава!», то це нас чіпляє за душу, просто по-людськи». І десь вони можуть заплющити очі на використання піротехніки. В інших деяких містах, якщо хтось підпалив «димовуху» чи фаєр, то його одразу б’ють. За що його б’ють − я не можу зрозуміти. Карати треба зовсім уже неадекватних «персонажів», від яких іде небезпека оточуючим людям, агресія. Плюс до того, часто у вболівальників немає межі − де здоровий патріотизм і націоналізм, а де нацизм і фашизм. Але ж ми, громадська організація «Карпати», не батьки їм і не проповідники − щоб читати лекції з історії чи моралі. А здоровий патріотизм − це класно. Хоч багатьох і відлякує слово «націоналізм». Поганого ж нічого не має − ти просто любиш свою країну, свій край, своє місто, свій клуб. Але переходити межу для мене − це табу.
Яких компромісів ви хочете досягнути з правоохоронцями та футбольними чиновниками?
Ми боремося за «стоячі» фан-сектори, але нам поки не дають їх. Не в тому плані боремося, що б’ємося чи ще щось, а ми наводимо приклади підкріплені листами наших європейських партнерів, що, приміром, у Німеччині такі сектори офіційно дозволені на матчах чемпіонату. Але поки це йде дуже важко. Хотілося б, аби наша футбольна влада трохи «розконсервувалася» − для початку. Тоді буде все нормально: красива і безпечна піротехніка без штрафів і т.д. Треба обумовити цивілізовані правила гри.
Якщо ви «не батьки, і не проповідники», то в чому ж ваша соціальна функція для фанів «Карпат»?
Футбольних днів для уболівальників певного клубу щороку лише 30-35 − днів, коли уболівальники ходять на стадіон, їздять разом з командою в інші міста, дивляться виїзні матчі по телевізору. Загалом же у році 365 днів − і от мета нашої організації, щоб ці «нефутбольні» дні також заповнити чимось цікавим для уболівальників «Карпат», щоби вони могли постійно жити цим вируючим життям. Ми проводимо футбольні турніри, змагання з пляжного футболу, допомагаємо інвалідам, проводимо доброчинні акції. Тобто навколофутбольне життя фанатів максимально насичене цікавими речами. Вони можуть гордо сказати, що я, мовляв, уболівальник «Карпат», але крім того, що я подивився 30 матчів команди, я іще був там, бачив те, зробив ось це. Їм буде що згадати через певний час.
З ким у вас теплі стосунки в Україні?
Фанати різних команд дружать між собою. І сьогодні є цей відомий трикутник Львів-Київ-Дніпропетровськ. Але, чесно кажучи, на рівні організаційному я мало спілкуюся з представниками інших організацій − у силу, знову ж таки, суб’єктивних причин. У Києві, наприклад, справжні «ультрас» відділилися від офіційного фан-клубу… але це окрема розмова. У Дніпропетровську є Асоціація уболівальників Дніпропетровської області − ми спілкуємося, це люди більш старшого віку, під і за сорок, вони також організовують фан-фестиваль. Кому цікаво − ми спілкуємося з усіма.
Чи має фан-клуб «Карпат» вікно до Європи, окрім фан-фестивалю, який скоріше є вікном до України?
Ми вже другий рік є членами організації «Football support of Europe», щороку їздимо на європейський конгрес фанатів, де проводять різноманітні тематичні семінари. Ми запропонували провести цей конгрес наступного року у Львові − їм цікаво зробити це у Східній Європі, під Євро-2012. Тобто особисто я і мої заступники в організації більше спілкуємося із закордонними партнерами. У них все те, про що я розповідав, називається «фан-проектами», куди входить і уболівання за команду, і проведення різноманітних акцій − турнірів, фестивалів. Хочеться і в Україні зробити перший фан-проект.
+++
ФУТБОЛ
Вадим Новинский — почетный президент ПФК «Севастополь»
Fcsevastopol.com
09.07.10
Уважаемые болельщики и представители СМИ!
Профессиональный футбольный клуб «Севастополь» рад сообщить Вам, что с сегодняшнего дня у клуба есть почетный президент.
Им стал российский бизнесмен и меценат — Вадим Владиславович Новинский.
Вадим Новинский — родился в городе Старая Руса Новгородской области (Россия). В 1985 году окончил Ленинградскую академию гражданской авиации по специальности «инженер систем управления».
С 1985 по 1989 годы работал в Петрозаводском авиаотряде.
С 1989 по 1991 годы — сотрудник кафедры систем управления и вычислительной техники Академии гражданской авиации (Ленинград).
1991-1996 годы — сотрудник Центра перспективных исследований (Санкт-Петербург).
С 1996 по 1998 год — работа в представительстве компании «Лукойл-Север-Запад» (Санкт-Петербург).
1998-2002 годы — работа в Торговом доме «Лукойл-Север-Запад» (позднее — Торговый дом «Север-Запад-Ойл»).
С 2004 по 2007 годы — председатель наблюдательного совета ОАО «Ингулецкий горно-обогатительный комбинат» (Кривой Рог).
Основатель и основной бенефициар финансово-промышленной группы «Смарт-холдинг».
С 2006 года — президент группы компаний «Смарт-холдинг», глава наблюдательного совета ЗАО «Смарт-холдинг».
С 2010 года группа компаний «Смарт-Холдинг» является спонсором ПФК «Севастополь».
Вадим Владиславович хорошо известен в Украине как меценат многих социальных проектов.
Живет и работает «на два дома» — в Киеве и Санкт-Петербурге. Женат. Трое детей.