Щедрий урожай «Колоса»

У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Дніпропетровську область.
14 листопада 1973 р. за ініціативою першого секретаря райкому КПРС Володимира Остапченка при Нікопольському районному управлінні сільського господарства був заснований спортивний клуб «Колос».
Нова система
Основні завдання клубу полягали в наступному: відійти від традиційної системи фінансування фізичної культури та спорту, залучивши для цього кошти колгоспів та радгоспів; побудувати сучасну спортивну базу в селищі Чкалове; залучити кращих спортивних діячів для організації спортивно-масових заходів за участю сільського населення і дітей загальноосвітніх шкіл району.
Легенди «Колоса»
Першим керівником СК «Колос» став Геннадій Жиздик, а з футбольною командою працювали такі відомі в Україні та за її межами фахівці, як Володимир Ємець, Євген Кучеревський, Геннадій Лисенчук, Микола Павлов і Павло Яковенко. Водночас створений при клубі спортивний інтернат підготував чимало футболістів для команд майстрів. Найвідоміші − Микола Кудрицький, Сергій Беженар, Дмитро Топчієв, Микола Медін.
Повпред району
Стосовно власне спортивних досягнень, то «Колос», який представляв весь Нікопольский район, а не лише районний центр, двічі ставав переможцем Кубка СРСР серед сільських команд, вигравав першість України серед виробничих колективів, протягом чотирьох років виступів у другій лізі СРСР (українська зона) незмінно покращував свої результати, і в підсумку в 1979 р. завоював путівку до першої ліги СРСР, що на зорі становлення клубу вважалося нездійсненною мрією.
Підвалини феномену
Команда одразу почала відігравати провідні ролі в першості, незмінно перебуваючи в когорті лідерів, навіть попри зміну тренерів (спадкоємцем Ємця та Жиздика став Кучеревський). Феномен «Колоса» полягав у високому рівні організації роботи. Це був клуб у повному розумінні цього слова, з грамотно збудованою пірамідою, належним фінансуванням і грамотними керівниками. Зважаючи на те, наскільки все професійно в «Колосі» було облаштовано, Володимир Ємець дозволяв собі жартувати: «П’яте місце в першій лізі я завоюю, навіть тренуючи за допомогою телефону».
За крок від союзної еліти
І в 1982 році «Колос» реально претендував на вихід до вищої ліги. За тур до фінішу нікопольці приймали на своєму полі головного конкурента − вільнюський «Жальгіріс». Після першого тайму господарі вели в рахунку 1:0. Але в перерві, подейкують, зателефонували з Москви − мовляв, «зарано ще колгоспу грати у вищій лізі». Той матч завершився нічиєю, і сезон «Колос» закінчив третім. Ця історія вкрай негативно вплинула на команду, і за рік вона скотилася до другої ліги.
На провідних позиціях
Перший сезон в історії незалежної України нікопольський клуб, який на той час уже перейменували в «Металург», зустрів у першій лізі, і реально претендував на вихід до еліти. Однак, поступившись в очних дуелях «Кривбасу», поступився криворіжцям путівкою до вищої ліги. У сезоні-1994/95 «Металург» знову перебував серед претендентів на підвищення у класі, і тоді теж зупинився за крок від мети, пропустивши поперед себе кіровоградську «Зірку-НИБАС» та бориспільський «ЦСКА-Борисфен».
Друге народження
У 2001 році фактично відбулося друге народження «Колосу». Директор агрофірми «Росток» Олександр Меркулов вирішив відродити колишню славу нікопольського футболу, і заснував команду з однойменною назвою: рік по тому вона стала «Колосом». Акцент вирішили зробити на вихованні молодих талантів та розвитку інфраструктури. Він зробив капітальну реконструкцію саме тієї бази, на якій у радянські часи готувалися до ігор футболісти нікопольського «Колоса» і яка згодом повністю занепала.
Заздрощі з боку професіоналів
Нині до послуг дорослих аматорів та хлопчиків − затишний стадіон, три стандартні поля, одне з яких − штучне, сьомого покоління (!), відмінний готельний комплекс на 160 місць, тренажерний зал, басейн тощо. Таким умовам можуть позаздрити чимало клубів, що виступають у першій та другій лігах професіонального футболу. Тож не дивно, що на цій базі часто проводять учбово-тренувальні збори команди, що виступають у змаганнях ПФЛ. Водночас тут завжди раді й дітям − ледь не щомісяця гостюють команди з різних куточків України та навіть з-за кордону.
Еволюційні мрії
Олександр Меркулов не виключає, що згодом і «Колос» змінить свій аматорський статус на професійний. Однак, пам’ятаючи про гіркий досвід багатьох команд, які спалахували на футбольному небосхилі України і практично одразу ж згасали, не форсує подій. Все, на його думку, повинно відбуватися еволюційним шляхом. Тож наразі «Колос» стабільно перебуває серед провідних аматорських команд області, перевіряє свої сили в Кубку України серед любителів, готує талановиту підростаючу зміну і… мріє про повторення злету 30-річної давнини.