Яковенко: «Успіхами завдячую Лобановському»
У вівторок, 19 серпня, розпочинається VI Меморіал Валерія Лобановського. Напередодні старту традиційного турніру пам’яті легендарного українського фахівця Управління інформаційної політики ФФУ публікує низку авторських матеріалів, присвячених Валерію Васильовичу та його поглядам на футбол.
…Повернення на тренерський місток молодіжної збірної України одного з найперспективніших та водночас найавторитетніших вітчизняних спеціалістів викликало величезний резонанс серед уболівальників, журналістів та фахівців. Усі ж бо пам’ятають плідну роботу Павла Яковенка зі збірними 1981, 1983, 1985 років народження. До сих пір на слуху й вихованці його знаменитої академічної групи київського «Динамо».
- Павле Олександровичу, напевно символічно, що перші матчі після вашого повернення до України відбудуться в рамках Меморіалу Лобановського? Адже цей турнір вшановує пам'ять людини, котра залишила у вашому житті дуже помітний слід…
- Так, хоч це звучить не оригінально, але Валерій Васильович дійсно дав мені путівку у великий футбол. У першу чергу саме йому я завдячую своїми досягненнями на найвищому рівні в якості гравця. Його погляди й методики, відповідно, мали визначальний вплив і на формування моєї власної тренерської концепції. Оскільки я більше десяти років провів у системі підготовки київського «Динамо», саме вона лягла в основу мого тренерського підходу. Хоча, звісно, була суттєво доповнена власними напрацюваннями.
- Ви вважаєтеся чи не найвідданішим послідовником науково-тренувальних підходів Лобановського. Подейкують, обсяг навантажень на ваших заняттях навіть перевищує той, що пропонував своїм підопічним Валерій Васильович…
- Я не можу сказати, що навантаження на моїх тренуваннях є надприродними. Вони диктуються канонами сучасного футболу, я ж у свою чергу вимагаю від гравців відповідати цим канонам.
- Із молодіжною командою ви тільки почали знайомитися. Одначе, гадаю, за переглядами її попередніх матчів, а також гри футболістів у чемпіонаті країни, ймовірно, вже встигли скласти думку про неї?
- Наразі про це важко говорити, адже команда лише на початковому − селекційному − етапі формування. До особистого знайомства зі збірною я проаналізував чимало статистичних та відеоматеріалів, відвідав низку клубних поєдинків за участю кандидатів до «молодіжки». За необхідності консультуюсь із тренерами клубів.
Варто зазначити, що з часу моєї попередньої роботи в Україні тренерам молодіжних збірних стало набагато зручніше шукати підходящих виконавців. Цьому вельми сприяє реалізація ідеї ФФУ щодо молодіжної першості, допомагає й ліміт на легіонерів у Прем’єр-лізі.
- До речі, Володимир Мунтян, котрий після Олексія Михайличенка виконував обов’язки наставника «молодіжки», в одній з наших бесід окреслив вірогідний кістяк команди на наступний цикл. До нього, на думку фахівця, входитимуть Максим Пашаєв, Дмитро Льопа, Володимир Лисенко, Микола Морозюк, Тарас Степаненко, Антон Макаренко…
- Безумовно, досвід роботи Володимира Федоровича ми максимально повно використаємо. Він переглянув дуже багатьох потенційних кандидатів 1988 року народження. Хоча − не всіх, на це йому просто не вистачило часу. На мій погляд, зараз в Україні є дуже багато перспективних молодих футболістів. Про них усіх збираємо інформацію, найбільш достойних переглянемо в матчах за клуби, на зборах і в поєдинках молодіжної команди. Тільки коли закінчиться основний етап селекції, можна буде говорити про кістяк. Гадаю, його риси стануть чіткішими вже безпосередньо перед офіційними зустрічами. Тоді й вступить в дію фаза планомірної, цілеспрямованої підготовки команди.
- На вашу думку, чи реально наставнику збірної проводити серйозну тактико-технічну роботу зі своїми підопічними в нинішніх умовах страшенного дефіциту часу?
- Дійсно, за ті кілька днів, що гравці проводять у таборі збірної напередодні матчу, навчити їх чомусь новому надзвичайно важко. Проте в будь-якому випадку треба намагатися це робити. Потрібно максимально ефективно працювати над кожним компонентом і аспектом підготовки. За нинішніх реалій результат часто залежить від невеликих, на перший погляд, нюансів. У нашій справі не можна нехтувати нічим. Хоча загалом я згоден з розповсюдженою думкою, що тренер збірної − це, у першу чергу, селекціонер та психолог.
- За іншою розповсюдженою думкою, селекція і здатність порозумітися з молоддю − ваш коник. Згодні?
- Нехай інші цим переймаються. Я лише скажу, що в нинішній роботі для мне немає нічого нового. Свого часу я особисто відбирав кожного гравця для тієї ж академічної групи «Динамо». Тоді, до речі, багато журналістів і фахівців пророкувало мені невдачу. Мовляв, Яковенко завжди тренував дорослих, не зуміє він знайти спільну мову з молодими. Тепер дехто, навпаки, наполягає, нібито я з юними гравцями працюю набагато краще, ніж із дорослими. А мені, якщо чесно, все одно, футболістів якого віку навчати.
- Як вважаєте, у чому полягає головна складність професії наставника молодіжної збірної?
- Це значною мірою залежить від того, який конкретно колектив у тебе під рукою. Хоча зазвичай найскладніше впродовж лічених днів приводити до одного знаменника функціональний та психологічний стан гравців із різних клубів. Думаю, пояснювати не треба: хтось напередодні виграв, а хтось − програв; одні постійно грають в «основі» команд Прем’єр-ліги, другі епізодично з’являються на полі, треті сидять в глухому запасі, а четверті мусять задовольнятися практикою в молодіжній першості…
Матеріал − з офіційної програмки VI Меморіалу Валерія Лобановського.