Гладкий: «Мова не про реванш»
(Матеріал офіційної програмки фінального матчу DATAGROUP − Кубку України-2007/08)
Найкращий бомбардир донецького «Шахтаря» у нинішньому сезоні Олександр Гладкий, зупинившись на позначці в 13 м’ячів, більше трьох місяців не міг поповнити свій бомбардирський реєстр. Але напередодні вирішальних поєдинків гірників у чемпіонаті та Кубку України форвард, схоже, набрав непогану форму. Гол у ворота запорізького «Металурга» й «дубль» у зустрічі з луганською «Зорею» − тому підтвердження.
− Сподіваюся, що закінчився той період, коли я не міг забити, − каже Олександр. − У весняній частині першості майже в кожному матчі мав слушні нагоди, які, на жаль, не реалізовував. Начебто на тренуваннях все до ладу, а в грі ніяк не вдавалося вразити ворота. Всі удари або влучають у воротаря, або ж м'яч летить повз ворота. А забиті голи завжди надають упевненості у своїх силах. Тому, вважаю, два голи у ворота луганської «Зорі» додадуть упевненості мені й усій команді.
− Фінал Кубку в рідному місті − додатковий стимул для тебе?
− Не просто додатковий, а подвійний стимул для перемоги в такому відповідальному матчі. Якщо головний тренер довірить місце в складі, у мене буде нагода вперше зіграти у фіналі національного Кубка. Тому на тренуваннях намагатимусь працювати так, щоб завоювати місце в «основі».
− Відомо, що в уболівальників Донецька й Харкова дружні відносини. Чи можна припустити, що харків’яни будуть вболівати за гірників?
− Звичайно, хотілося б, щоб на фіналі нас палко підтримували не тільки наші вболівальники, а й харківські. Від цієї підтримки багато що залежатиме: поняття «дванадцятий гравець» ще ніхто не відміняв. А в цьому матчі допомога фанів може стати одним із вирішальних факторів здобуття перемоги. Сподіваюсь, харків’яни не ображаються на мене за перехід до лав «Шахтаря». Це буденне явище в сьогоднішньому футболі, коли гравець змінює команду. Тому вірю, що вони підтримають саме донецький клуб. Ми ж зі свого боку докладемо всіх зусиль, аби порадувати любителів футболу яскравою та результативною грою.
− Твої родичі та друзі зверталися до тебе з проханням «організувати» квиточок на фінал?
− Як же ж їм не звертатися з таким проханням! Спробував допомогти всім. Мої рідні та друзі завжди за мене вболівають. Хіба я міг відмовити! Найголовніші мої вболівальники, звичайно ж, батьки. Вони приїжджають на всі матчі − і виїзні, і домашні. І постійно зі мною − і в смутку, і в радості.
− Бажання реваншуватися за невдачі у матчах з динамівцями в цьому сезоні − серйозний психологічний стимул для «Шахтаря»?
− В цьому матчі з боку нашої команди прагнення реваншу не буде. Це не по-футбольному. Спортивна злість, звісно, буде присутня. Але вона є в кожному матчі. Потрібно грати з бажанням, прагнути показати гарний футбол, переграти опонента. Тоді і прийде перемога, на яку розраховують всі: і футболісти «Шахтаря», і вболівальники команди.