Сергій Долганський: «Ми повинні грати серцем — ось моя головна порада на фінальний поєдинок»

15.05.2024 11:00

Фото Андрія Ющака

Виконувач обов’язків головного тренера полтавської «Ворскли» Сергій Долганський пригадує перемогу у фіналі Кубку України 2009 року, розповідає про шлях полтавців у поточному розіграші й ділиться своїми очікуваннями від гри команди в прийдешньому вирішальному поєдинку з донецьким «Шахтарем».

— Пане Сергію, «Ворскла» зіграє у фінальному матчі Кубку України-2023/2024. Це найголовніша гра сезону для полтавців?

— Це матч за трофей. Такі поєдинки творять історію клубу.

— Три перемоги в трьох матчах із різницею м’ячів 7—0. У чому секрет успіху ворсклян на шляху до фіналу?

— У Кубку все вирішує одна лише зустріч команд на полі. Потрібно діяти на максимальній самовіддачі. Бажання діяти на межі самопожертви — чи не найголовніша запорука перемоги.

— Матч із «Поліссям» був сповнений драматизму. Ігрова перевага в першому таймі, пауза через повітряну тривогу, сейв Ісенка при пенальті… Півфінальне протистояння за емоціями нагадувало справжній фінал. Що допомогло вашій команді його виграти?

— Ми в тій грі були одним монолітним колективом. Усі вийшли на поле, заряджені однією метою. Ніхто не випадав із гри. На останніх хвилинах, коли було важко, усі виконали свою справу на сто відсотків.

— Суперник «Ворскли» у фіналі — донецький «Шахтар». Якої ви думки про опонентів напередодні поєдинку? І чого ви очікуєте від фінальної зустрічі?

— Якщо говорити про всі регалії «Шахтаря», команди, що представляє нашу країну на найвищому рівні клубного футболу в Старому Світі, то ми просто згаємо час. Це опонент, якого не можна не поважати, але битися ми будемо, і тут дуже часто діють інші футбольні правила. Я очікую від своєї команди максимальної концентрації. Ми повинні грати серцем — ось моя головна порада на фінальний поєдинок.

— Ви вже вигравали національний Кубок — 2009 року, коли «Ворскла» під керівництвом Миколи Павлова в тоді ще Дніпропетровську обіграла «Шахтар» Мірчі Луческу. Що ви пам’ятаєте про той матч?

— 31 травня 2009 року — день, який у деталях запам’ятався із самого ранку, коли команда зібралася на сніданок. У повітрі вже витав дух гри, і кожен із нас відчував наближення чогось особливого. Та гра складалася для нас із багатьох епізодів, які, зрештою, вирішили долю всього матчу. Ми справді відчували, що зможемо це зробити, а коли забили гол — і поготів. Посприяло успіху ще й вилучення Фернандіньйо в команди суперника.

— Загалом це вже третій фінал для «Ворскли» в історії розіграшів Кубка України. Після перемоги над «Шахтарем» у 2009-му була поразка від «Динамо» у 2020-му. «Ворскла» може стати лише четвертим клубом у новітній історії (після «Шахтаря», «Динамо» й «Чорноморця»), якому вдасться виграти цей трофей більше одного разу. Що ваша команда має в активі, щоб схилити шальки терезів у фіналі на свою користь?

— У жодному разі не можна порівнювати команди, які брали участь у вищезгаданих фіналах. Це зовсім різна історія, різні команди й виконавці, різні обставини. Єдине, що їх об’єднує, — мета вибороти трофей.

— Фінал Кубку України вперше в історії пройде в Рівному. Це вже дев’яте українське місто, в якому розігруватиметься почесний трофей. Що думаєте про розширення географії проведення фінальних ігор? І якої ви думки про стадіон «Авангард», де зійдуться «Ворскла» та «Шахтар»?

— Рівне — це взагалі рідна для мене земля, тому це буде особливий матч для мене. Що ж до географії, то це йде лише на користь українському футболу, сприяє його популяризації в регіонах.

— До цього турнір два роки поспіль не проходив через російське повномасштабне вторгнення. Як ви ставитеся до повернення змагань і вболівальників на стадіони на тлі постійної небезпеки через бойові дії в Україні?

— Уболівальники — це душа гри. Емоції та настрій команд, які зустрічаються на полі, значною мірою залежать від того, яка атмосфера панує на трибунах. У футбол грають для глядачів, тож без них це зовсім інше сприйняття самої гри. І результат від 12-го гравця залежить напряму.