Дмитро Кривушкін: «Не маю права підвести український суддівський цех»

29.03.2022 17:02

Одним з українських арбітрів, які продовжили свою професійну кар'єру за кордоном, є Дмитро Кривушкін. В інтерв'ю офіційному сайту УАФ харківський рефері розповів свою історію.

— Усе почалося з того, що з перших днів російської агресії в Україні Харків стали обстрілювати чим тільки можна, — сказав Дмитро. — Було повністю зруйновано онкологічний центр. Моя дружина хвора на рак, тому нам потрібно було терміново вирішувати проблему із черговою хіміотерапією. Шосту за ліком ми зробили в Кропивницькому. А вже потім із дружиною та трьома дітьми завдяки одному з волонтерських центрів вирушили до Польщі, де нам пообіцяли безкоштовно провести ще два курси з подальшою операцією.

Уже в Польщі через Комітет арбітрів УАФ я звернувся до Лучано Лучі по допомогу. Президент УАФ Андрій Павелко та координаційний центр асоціації написали листа до Польського футбольного союзу, щоб мені допомогли по змозі.

— І ви вже відпрацювали на одному з місцевих поєдинків...

— Так. Минулого вік-енду я відсудив матч п'ятої польської ліги. Але вже 31 березня я братиму участь у семінарі арбітрів польської Екстракласи. Оскільки в мене є ліцензія арбітра VAR, я зможу скласти певні тести, щоб мати можливість обслуговувати поєдинки вищого рівня. Від результатів цих тестів залежатимуть мої подальші призначення.

Я маю досвід роботи в другому, першому та елітному українських дивізіонах. Тому докладу всіх зусиль, щоб піднятися кар'єрними сходами й не підвести як своє керівництво, так і весь український суддівський цех.

— Де ви зараз дислокуєтеся?

— Зараз я проживаю в місті Острув-Велькопольський.

— Як відомо, Польща більше за інших переживає за долі українців. Як у цій країні реагують на вторгнення Росії в Україну?

— Вони категорично засуджують дії агресора. А біженцям вони надають повну підтримку. Нам виділили безкоштовне житло. Виплачують грошову допомогу на дітей, кожного члена сім'ї, надають медикаменти, лікування. Я дуже вдячний польському уряду та простим людям. Але тільки-но в моєї дружини закінчиться курс лікування, й Україна переможе свого ворога, я одразу повернуся на батьківщину. Вірю, що це не за горами.