Голова Комітету національних збірних команд Федерації футболу України Мирон Маркевич у вільний від роботи час залюбки одягає футболку збірної ветеранів, подорожуючи з «дрім тім» містами України та світу. Про секрети спортивної молодості та роль збірної у футбольному житті країни 67-річний фахівець розповів сайту ФФУ.

— Для мене це велике щастя — грати разом із гравцями, яких я колись тренував, або які виходили проти моїх команд. Наче душею молодію, коли знову виходжу на футбольне поле. На матчі збірної збираються повні стадіони, ми ж намагаємося подарувати глядачам свято та гарний настрій.

— Вболівальники аплодують, коли м’яч доходить до вас. Всі дивуються, як тримаєте чудову спортивну форму в такому поважному віці?

— Мені часто задають це питання, але нічого оригінального сказати не можу. Рецепт універсальний, головне його постійно дотримуватися. Це помірне вживання їжі, намагаюся не їсти нічого зайвого. І друге — регулярні заняття спортом. Систематично роблю зарядку, постійно бігаю. Раджу всім слідкувати за собою, за своїм здоров’ям.

Фото прес-служби ФФУ

— Як грається в команді, де частина гравців молодша за вас на кілька десятків років?

— Чудово, у нас жодних непорозумінь не виникає. Тут усі справжні майстри, чудові професіонали. Всі говорять однією мовою, підтримують, жартують. Взагалі, атмосфера в команді — тема окремої розмови. Я на роки молодшаю, коли поринаю в цю дружню компанію, чую гумор, дотепні жарти.

— Збірна провела за два з половиною роки вже більше ста матчів. Які з них особисто вам запам’яталися?

— Виділю дві категорії. Звісно, це наші мандри за кордон — США, Канада, Аргентина Бразилія, Іспанія. Всюди нас радо зустрічають, організовують зустрічі з діаспорою, матчі на центральних стадіонах. У України в світі багато друзів, ми намагаємося через футбол представити країну з найкращого боку, кажемо про наші проблеми, що на сході триває війна.

Також виокремлю виїзди до Донецької та Луганської областей. Нещодавно були на самій передовій, проводили матч у Красногорівці, зустрічалися з військовими та прикордонниками в Мар’їнці. Там справді інший світ, інше життя. Коли є можливість вирушити на схід, намагаюся відкласти всі справи та приєднатися до збірної.

Фото прес-служби ФФУ

— Збірна ветеранів посіла в українському футболі місце, яке довгі роки залишалося порожнім?

— Можна і так сказати, до цього раніше діла нікому не було. Грали ветерани «Динамо», «Карпат», «Металіста», а збірної дійсно не вистачало. За це спасибі треба сказати Федерації футболу України і її президенту Андрію Павелку та, звісно, віце-президенту Олегу Собуцькому. Він витрачає купу сил та коштів на цю команду, з ранку до ночі опікується, аби все було на найвищому рівні. Робить велику справу, за яку йому вдячні всі ветерани футболу та вболівальники.

— Чи є місто, де вам особисто хотілося б зіграти за ветеранів?

— Ми стільки вже матчів провели, чи не у всіх обласних та районних центрах побували. Є бажання запросити збірну до себе, у Винники. Це було б справжнє свято для місцевих гравців та глядачів.

Фото прес-служби ФФУ