Андрій Ярмоленко: «Перебуваю в непоганій формі, але потребую ігрової практики»

28.05.2018 17:08

Фото Павла Кубанова

Півзахисник національної збірної України Андрій Ярмоленко повернувся до головної команди країни після перерви, пов’язаної з травмою.

У п’ятницю хавбек дортмундської «Боруссії» Андрій Ярмоленко прибув до табору збірної України. Напередодні товариських матчів проти Марокко та Албанії один із лідерів синьо-жовтих розповів про кінцівку сезону та своє повернення до національної команди.

— Андрію, за кого ти вболівав у фіналі Ліги чемпіонів?

— Я хотів, щоб переміг «Ліверпуль», але розумів, що фаворитом є «Реал». Тому, коли в мене запитували, хто виграє, я говорив, що іспанський клуб. Хоча у глибині душі хотілося, аби перемогли англійці, оскільки як тренер мені симпатичний Юрген Клопп, сама команда демонструє яскраву гру, у неї чудові вболівальники. Чого лише варті ті матчі, які «Ліверпуль» провів у Лізі чемпіонів до фіналу! Проте футбол не був би футболом без помилок і таких фантастичних голів, як той, що забив Гарет Бейл.

— Ключовий момент поєдинку — травма Мохаммеда Салаха?

— Можна знайти масу проблем, позитивних і негативних моментів. Було помітно, що «Ліверпуль» надломився після того, як його лідер пішов із поля. Після цього епізоду мерсисайдці відійшли назад, зникла та гострота, яка раніше виникала біля воріт «Реалу».

— Тобі шкода голкіпера Лоріса Каріуса?

— Так, дуже шкода. Жодному футболісту не побажаєш пережити щось подібне. Не знаю, скільки днів він іще не зможе спати, але найголовніше, щоб Каріус вибрався із цієї ситуації. Гадаю, тренер та партнери по команді йому допоможуть, і він стане лише сильнішим. Раніше я не знав цього воротаря, але тепер буду переживати за його кар’єру. Бажаю йому лише успіхів.

— У тебе була певна пауза, пов’язана з ушкодженням. У цей період ти навіть спеціально приїжджав на товариський матч збірної проти Японії. Відчувалося, що тобі бракує цієї атмосфери. Зараз бажання приїхати було ще сильнішим?

— Звичайно, до збірної завжди хочеться їхати, бо тут панує чудова атмосфера. Коли прибуваєш у розташування, почуваєшся, наче вдома. Ми всі — як велика сім’я. Тому, будучи травмованим, я хотів підтримати нашу команду. Зараз приїхав із великим задоволенням, адже давно не грав. Готовий допомогти всім, чим зможу, віддати всі сили. Я дякую тренерському штабу за довіру.

— Дворазові тренування не дуже втомлюють наприкінці сезону?

— Для мене це, навпаки, добре, адже я давно не грав. За власними відчуттями, перебуваю в непоганій формі, але, звичайно, потребую більше ігрової практики.

— Андрій Шевченко був амбасадором фіналу Ліги чемпіонів. Без головного тренера не нудьгували?

— Ми всі розуміємо, наскільки важливим був цей матч для нашої країни. Не хвилюйтеся, у нас усе гаразд, тренувальний процес грамотно побудований. Усю ту роботу, яку запланував Андрій Миколайович, ми з його помічниками виконали.

— Наставник не ділився враженнями від фіналу?

— У принципі, говорив, що дуже радий тому, що Україна провела подібний захід на найвищому рівні. Він бував на багатьох фіналах, і цей — один із кращих. Тренер дуже радий і хоче, аби ми брали участь у таких матчах, самі відчули це. Зіграти у фіналі Ліги чемпіонів — мрія будь-якого футболіста. Це найпрестижніший клубний турнір. Перемога в ньому дорівнюється до виграшу чемпіонату світу чи чемпіонату Європи разом зі збірною.

— У новому сезоні будеш боротися за місце в «основі» «Боруссії»?

— Ви мене знаєте, я робитиму все можливе для того, аби грати у стартовому складі. Мене не влаштовує виходити на поле на 15—20 хвилин. Буду гризти землю, щоб довести, що я гідний грати в «основі». Але вирішувати, хто виходитиме з перших хвилин, буде тренерський штаб.

Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ,

прес-аташе національної збірної України