U-17: історія виступів збірної України в еліт-раундах чемпіонату Європи

20.03.2018 18:15

Олег Кузнецов

Перед стартом юнацької збірної України U-17 в еліт-раунді Євро-2018 згадуємо виступи наших команд на даному етапі континентальних першостей у цій віковій категорії.

Коли молодша юнацька збірна України стартувала у відбірному турнірі Євро-1994, по-перше, він проводився як чемпіонат для команд U-16 (хоча у фінальному турнірі грали вже й 17-річні), а по-друге, для виходу до фіналу, куди потрапляли 16 збірних, достатньо було провести два матчі у відборі.

Футболісти Володимира Киянченка, які в 1994-му здобули бронзу на Євро, у відбірному турнірі зіграли лише дві зустрічі (Угорщина — 1:0, Вірменія — 9:0), а у фінальному — шість (три в групі, потім чвертьфінал, півфінал та матч за третє місце). То було покоління 1977 року народження.

Тоді не потрапити до фіналу було складніше, ніж потрапити. Україна грала на Євро-1996 та Євро-1997, щоправда, провалилася у відборі Євро-1995. Іноді відбірний турнір проводився не в одній країні, а з роз’їздами — вдома та в гостях. Тоді доводилося грати не два, а чотири матчі. Так було з українською командою два роки поспіль — у циклах Євро-1998 та Євро-1999, коли юнацьку збірну тренував Анатолій Бузнік.

Офіційно до вікової категорії U-17 чемпіонат Європи перейшов, починаючи із циклу 2002 року. А у 2003-му у фіналі грали вже лише вісім збірних — удвічі менше, ніж раніше. Тоді ж, як і в чемпіонатах U-19, виникла необхідність проводити другий етап відбору — еліт-раунд.

Перша спроба України потрапити до нього, як і в старшій категорії, виявилася невдалою — хлопці 1986 року народження під керівництвом Валентина Луценка набрали лише два очки й посіли останнє, четверте місце. Після цього синьо-жовті не потрапляли до еліт-раунду ще лише двічі — у циклах Євро-2008 (команда Анатолія Бузніка) та Євро-2009 (команда Олександра Головка). У першому випадку футболісти 1991 року народження на першому етапі відбору набрали лише одне очко (четверте місце в групі), у другому футболісти 1992 року народження — чотири (третє місце в групі).

Починаючи з 2015 року, кількість фіналістів знову повернули до 16-ти, при цьому зберегли два етапи відбору. Але тепер пробиватися на чемпіонат Європи U-17 стало простіше. Легше стало потрапляти навіть до еліт-раунду, а до фіналу після чергової реформи переходили не лише переможці семи груп, як раніше, а переможці восьми груп плюс кращі сім збірних, що посіли друге місце.

Щоправда, і тут дебютний розіграш виявився невдалим для України. Команда Володимира Циткіна після трьох нічиїх на першому етапі зазнала трьох поразок в еліт-раунді (від Італії, Німеччини та Словаччини). Це найгірший виступ українців на цьому відрізку турнірної дистанції.

Але були і вдалі сезони. Наприклад, команда Юрія Калитвинцева в еліт-раунді Євро-2007 виграла три матчі з трьох (Словаччина — 2:0, Чехія — 5:2, Італія — 1:0). Збірна Віктора Кащея в циклі Євро-2004 здолала Данію та Німеччину з рахунком 2:0 (обидва рази дублем відзначився Олександр Гладкий). Дуже потужну Німеччину вдалося перемогти і хлопцям Олександра Головка у 2013-му — завдяки єдиному голу Андрія Борячука.

Достроково отримали перепустку до фінальної стадії Євро-2016 футболісти Олександра Петракова, а один із гравців цієї команди, Олексій Кащук, став справжнім героєм еліт-раунду в наступному році. Його дубль у ворота збірної Австрії (2:1) в останньому турі зробив команду Сергія Попова фіналістом Євро-2017.

До речі, саме їй вдалося здобути першу для України перемогу у фінальному турнірі Євро (U-17), починаючи з 1998 року. Але єдиним справжнім досягненням наших 17-річних хлопців є бронза зразка 1994 року — в дебютному для нас турнірі для молодших юнаків. У всіх інших чемпіонатах Європи наші у фіналі не виходили з групи. І на чемпіонати світу (U-17) не пробивалися.

Збірна України U-17 в еліт-раундах відбору чемпіонату Європи