Шева: «На ЄВРО дістану із себе все»
Андрій Шевченко каже, що ЄВРО-2012 стане гідним завершенням його кар'єри в збірній України. 35-річний нападник покладає великі надії на свій досвід і підкреслює, що під час виступу на чемпіонаті «дістане із себе все». А поки капітан почувається спокійно і впевнено.
− Які почуття переповнюють вас напередодні домашнього чемпіонату континенту?
− Я щасливий і пишаюся тим, що ми приймаємо цей великий турнір, до якого буде прикута увага вболівальників з усього світу. Звісно, я з нетерпінням чекаю нашого старту на ЄВРО. Останній місяць підготовки − завжди важкий і приємний одночасно: збори, тренування, поява зайвої нервозності й підвищення концентрації. Наразі лік пішов фактично на години, й треба тільки закріпити ті аспекти, над якими ми працювали.
− Чи обговорюються к команді її шанси на чемпіонаті Європи, як це роблять фахівці та журналісти?
− Звісно, ми багато спілкуємось і не обминаємо теми ЄВРО-2012. Проте забігати наперед, будувати якісь конкретні плани на турнір смислу немає. Треба лише вірити в себе й чітко усвідомлювати: до гри фаворитів не існує. Попередні заслуги, титули − це лише слова. Так, варто зважати на силу окремих команд, гравців, але в підсумку все одно все вирішуватиметься на футбольному полі.
− Про ваш талант заговорили в Європі після того, як київське «Динамо» очолив Валерій Лобановський. Чи пам'ятаєте ви перші напуття від великого тренера?
− Валерій Васильович влаштував особисті співбесіди з кожним футболістом. У нас із ним вийшла дуже доброзичлива розмова. Лобановський відразу сказав, що спостерігав за мною протягом року, що бачить в мені неабиякий потенціал. При цьому він підкреслив, що тепер для мене почнеться нова ера, при цьому від мене потребується бажання прогресувати й готовність до важкої праці. Та зустріч суттєво змінила моє сприйняття футбольного процесу. Це було перед зимовою відпусткою. А вже після неї, спостерігаючи за тим, з яким завзяттям працюють гравці, можна було зробити висновок: ця команда багато на що здатна. І дуже скоро вона це довела.
− На вашу думку, у чому полягає феномен нинішнього наставника збірної України. Що виділяє Олега Блохіна серед інших тренерів?
− Перш за все, його впевненість і мотивація. Вважаю, саме ці якості свого часу дозволили Блохіну стати великим гравцем, справжньою зіркою європейського футболу. Звісно, зарядженість тренера на успіх передається його підопічним.
− Останнім часом вас дуже турбували болі у спині. Чи дають вони зараз змогу вам повноцінно тренуватися?
− Я волію не думати про свої травми. На ЄВРО я намагатимусь вижати із свого організму максимум. Те, що я змогу витягнути з себе, усе це я віддам на футбольному полі.
− На яких позиціях бачить вас у збірній Блохін, і на якій з них найбільш комфортно почуваєтеся ви?
− Я буду виконувати ті обов'язки, які мені доручить тренер, але найзручніше мені грати відтягнутого або висунутого форварда. На цій позиції я діяв протягом всієї своєї кар'єри.
− Що відчуваєте ви, знаходячись в підтрибунному тунелі й готуючись до виходу на поле? Можливо, мороз по шкірі, прискорене серцебиття?
− Навпаки. В такі хвилини я ніколи не нервую. Вірю в себе і в команду. Намагаюсь зберегти максимальні концентрацію та спокій.
− Мабуть, більшість ваших дій на полі базуються на досвіді та інстинктах?
− Футбол став більш швидкісним та силовим. Часу на роздуми зазвичай немає, тому, дійсно, у грі інстинкти грають велику роль. Інстинкти − це те, що ми напрацьовуємо й відшліфовуємо на тренуваннях, а також те, що закладене в тебе природою, що дали тобі батьки. Інстинкти допомагають та іноді навіть рятують.
− Деякі ваші партнери по збірній молодші за вас на 13-16 років. Дивлячись на молоде покоління, можна зробити висновки щодо майбутнього українського футболу?
− В команді насправді є дуже перспективні хлопці, і виступ на ЄВРО є дуже гарним стартом для їхньої кар'єри. Такі серйозні змагання − це завжди фантастичний досвід, незважаючи на підсумковий результат. Тільки ігри подібного рівня дають можливість прогресувати. Кожний, хто пройшов всі ці збори, відчув передстартовий тиск, долучився до участі в чемпіонаті, зросте і як професіонал, і як особистість. Безсумнівно, майбутнє в українського футболу є. І майбутнє непогане.
− Ми не прохаємо вас передбачити підсумок першого матчу України − проти Швеції. Але, можливо, досвід підказує вам, який характер носитиме ця гра?
− Мені здається, команди демонструватимуть високі швидкості, але навряд чи хтось із суперників стане ризикувати вже з перших хвилин. Хоча хтозна... Може, я помиляюся, і все буде з точністю до навпаки?
− ЄВРО-2012 стане останнім великим турніром для Андрія Шевченка, і, мабуть, це накладає свій відбиток на вашу підготовку?
− Я абсолютно спокійний. Психологічно я готовий на 100 відсотків − 18 сезонів у великому футболі не минули даремно. Переживаю я лише за те, щоб мої фізичні кондиції відповідали належному рівню. Мене переповнює бажання успішно виступити на домашньому чемпіонаті Європи − на очах рідних, друзів і завершити виступи за національну команду жирним розчерком.