Резонанс
МАРКІЯН ЛУБКІВСЬКИЙ: «ЄВРОПЕЙЦІВ ВІДЛЯКУЄ УКРАЇНСЬКЕ ЗДИРНИЦТВО»
Сергій Ружицький
Український футбол
14.02.12
Євро-2012 в України вже ніхто не забере. Запізно. Ви не повірите, але чемпіонат стартує за якихось 100 з гаком днів. І чим ближче до Євро − тим гарячішими стають новини з європейських барикад. У Польщі з потугами відкрили стадіон, Англія переварює відставку Фабіо Капелло, в Україні помпезно ріжуть стрічки на новобудовах... і починають чубитися за прибутки від чемпіонату. Здирництво по-українськи вже починає відлякувати гостей Євро. Як остаточно не вдарити обличчям в багнюку − розпитуємо у директора турніру Євро-2012 Маркіяна Лубківського. Починаємо з приємного...
СТАДІОН − НЕ ДЛЯ ФУТБОЛУ, АЕРОПОРТ − НЕ ДЛЯ КУРЕЙ?
− Маркіяне Романовичу, гарячка з підготовки до Євро сягає піку. Над чим зараз працює МОК Євро-2012?
− Виходимо на фініш. Сьогодні в нас, якщо не помиляюсь, 119 днів до початку Євро!
− Навіть такі дати фіксуєте?
− Авжеж. Лік пішов на дні. Щодо роботи − то зараз основні сили ми кинули на вирішення питань безпеки на стадіонах. До речі, це аж ніяк не пов'язано з останніми подіями в Єгипті, де нещодавно на стадіоні загинуло чимало людей. До роботи ми також залучили іноземних фахівців. Вони допоможуть зробити львівську та київську арени так званими театрами. Ми живемо в XXI столітті, де вболівальник повинен почуватися на стадіоні, як у театрі. Взагалі, футбольні арени мають стати в Україні своєрідними культурними центрами, а не лише суто футбольними. Щоб молоді люди призначали там побачення, дівчата приходили на стадіон, як на світську подію. Думаю, ми прийдемо до цього.
− Але ж арени «Металіста» та «Шахтаря» − заслуга аж ніяк не влади...
− Згоден. Але ці стадіони можна вважати за орієнтир у Києві та Львові, де арени державні. Вже зараз на часі думати на тим, як перетворити їх на прибуткові проекти. Я хочу, аби турфірми пропонували туристам, наприклад, «вікенд у Львові». Аеропорт є, стадіон для концертів чи інших шоу є. Це вже багато. Отже, треба в цьому напрямку працювати, і тоді ми побачимо, як футбол вплинув на розвиток міст.
− А ви не боїтеся, що нові аеропорти після Євро перетворяться на «курники»? Бо якось важко віриться, що відразу після чемпіонату Євро у Харків чи Донецьк масово поїде турист.
− Все залежатиме від того, чи зможуть ефективно спрацювати міста-господарі Євро. Під лежачий камінь вода ще ніколи не затікала. Головне − не сидіти, а вчитися реалізувати свої переваги. В тому ж таки Донецьку можна організовувати якісь нестандартні екскурсії, наприклад, спуск у соляні шахти. Це, правда, крапля в морі, але ж треба шукати різні підходи. А хто шукає − той знайде. Бізнес і влада міст мають зрозуміти, що Євро дає величезні можливості для подальшого розвитку. Це добре розуміє пан Колесніков, у нього є неабияка бізнес-жилка.
ЗДИРНИЦТВО ПО-УКРАЇНСЬКИ
− Наявність доброї бізнес-жилки, здається, добре демонструють наші підприємці. Схоже, вони взяли на озброєння гасло «зараз або ніколи»...
− Це просто якийсь жах! (Лубківський починає «заводитись». − С.Р.). Прагнення українських ділків заробити раз і на все життя вже виходить за всі межі. Ось кілька прикладів: українські перевізники скаржаться, що їх не залучають до роботи на Євро. А як їх залучати, якщо за день оренди автобуса під час Євро вони вимагають 4 тисячі євро. Де це таке видно? Де вони такі ціни бачили? Інший приклад здирництва − готелі. За якусь кімнатку хочуть 500 євро! Більше того − чимало готелів вимагають у клієнтів бронювання на весь час Євро-2012! Що це за сервіс? Наш брат прагне за один місяць заробити собі на все життя. І цим людям байдуже, що такий «підхід» до справи назавжди відлякає іноземців від України. А потім запитують, чому делегації обирають для візиту Польщу, а не Україну... Ми ж убиваємо самі себе. І, на жаль, вплинути на ціни, які виставляють наші підприємці, ні УЄФА, ні МОК не в змозі. Ми живемо в часи вільного ринку...
− Ще в тему суто українського сервісу. Якось пан Колесніков обіцяв, що таке явище, як «маршрутки», незабаром зникне назавжди...
− Маршрутки − це ще один привід для сорому. Такого громадського транспорту та ще й з таким сервісом ніде в світі немає. Під час Євро в півторакілометровій зоні від стадіонів їх точно не буде, їздитимуть автобуси. До речі, автобусів класу «люкс» українським підприємствам катастрофічно бракує. Тож не варто ображатися, що хтось когось не залучає до роботи. У нас чомусь думають, що гроші можна робити з нічого...
− Пане Маркіяне, знову сіль на рану... Вже був якийсь аналіз причин, чому команди-учасниці чемпіонату майже хором відмовились базуватися в Україні?
− Скажу так: це − не трагедія. Іспанія, Італія, Росія, Греція і Хорватія попередньо висловлювали своє бажання базуватися в Україні. Але чимало корективів у їхні плани внесли результати жеребкування. Хоча я не заперечую, що Україна виявилася не зовсім готовою для розміщення команд. Наприклад, делегація збірної Німеччини налічує майже 700 осіб. їй треба запропонувати не один п'ятизірковий готель, не кажучи про тренувальну базу, транспортні розв'язки та інше. Якби ми навіть побудували ці готелі − то що б робили з ними після Євро? Тут потрібні правильні висновки, щоб рухатись уперед.
− Ви як простий уболівальник чи відчули на собі покращення інфраструктури чи сервісу?
− Звісно. Хоча до ідеального нам ще далеко. Я львів'янин − часто їжджу до батька у Львів. Раніше на трасі машину підкидало, тепер їдеш по-людськи. В готелях часто персонал не знав, що відповісти, коли хтось щось запитував. Але ситуація змінюється на краще. Зріс рівень сервісу на кордонах. Треба розуміти, що після Євро нічого глобально не зміниться. За місяць Україна не перетвориться з пострадянської країни на модерну європейську. Євро має стати поштовхом до змін. Ця подія дасть зрозуміти − нам усім потрібно змінюватися.
ГОСТИННІ − АФРИКАНЦІ, А МИ − ГРУБІЯНИ
− Під час ЧС-2010 ви були у відрядженні в ПАР. Щось корисне перейняли в африканців?
− Наша делегація відвідала сім матчів чемпіонату. Хотіли всі організаційні моменти відчути на практиці. Південна Африка запам'яталася не лише вувузелами та холодом. Мене приємно вразила тамтешня гостинність. А подивіться, яка «гостинність» у нас. Нещодавно один із харківських чиновників заявив, що голландські вболівальники задимлять Харків «травкою». Хіба це гостинність? Це дискримінація! А чути подібну нісенітницю ще й з уст чиновника приймаючого міста − ганьба для України.
− Але ж є привід для гордощів. Наприклад, церемонія жеребкування в Києві. УЄФА вихваляла Україну зусібіч...
− Не приховую, було приємно чути від керівництва УЄФА позитивні відгуки. Хоча під час підготовки до церемонії вистачало всього − і відвертої бюрократії і людей, які заважали працювати. Взагалі, радянська система настільки проїла нашу свідомість, що інколи думаєш, коли ж ця іржа вже зійде? Але у підсумку ми довели, що здатні організовувати події такого масштабу. До слова, чим ми ще приємно вразили Європу, так це величезним конкурсом волонтерів. В УЄФА досі дивуються. Там не вірили, що українці можуть щось робити без грошей.
− Ви вже знаєте, чим будете займатися після Євро?
− Чесно − ні.
− А скільки часу займає робота?
− Прокидаюсь о 5.45. На роботі переважно до 21-ої. Плюс − постійні відрядження. Порахував, що за минулий рік у мене було 250 перельотів. Але головне − попереду...