Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет
ФУТБОЛ
В Италии грянул очередной футбольный скандал
Sport.oboz.ua
19.12.11
Итальянская полиция арестовала 17 футболистов. Они подозреваются в проведении договорных матчей.
Как сообщают итальянские масс-медиа, аресты были санкционированы прокуратурой города Кремона, которая проводит соответствующее расследование. Среди арестованных − бывший капитан команды «Аталанта» Кристиано Дони, подозреваемый в проведении в прошлом году как минимум трех договорных встреч в рамках серии В. Помимо Дони были арестованы еще 16 человек, выступающих в разных командах и дивизионах чемпионата Италии по футболу.
За последние полгода это уже второй случай, когда прокуратура обвиняет итальянских футболистов в организации и проведении договорных матчей. Так, предыдущий скандал разразился 1 июня, когда стало известно, что по подозрению в организации подпольных ставок и договорных матчей был помещен под домашний арест бывший футболист сборной Италии Джузеппе Синьори. Тогда помимо Синьори полиция Италии арестовала еще 15 человек.
+++
Президенту Севильи дали 7,5 лет тюрьмы
Football.ua
19.12.11
Хосе Мария дель Нидо проведет за решеткой следующие 7,5 лет своей жизни, где подумает над своим поведением.
Сегодня суд вынес решение по делу президента Севильи, которого осудили за мошенничество, хищение государственных денег и отмывание этих самых средств. Следствие продолжалось с весны 2010 года по лето 2011-го.
Прокурор требовал от суда наказать Дель Нидо на 30 лет, но в итоге все ограничилось семью с половиной годами лишения свободы.
Также срок получил бывший мэр испанского города Марбелья Хулиан Муньос, с которым дель Нидо и занимался незаконной деятельностью.
+++
Михаил Кополовец пока никуда не переходит
Ua-football.com
19.12.11
На днях в СМИ появилась информация о том, что игрок «Карпат» Михаил Кополовец переходит в одесский «Черноморец», и утрясает с одесситами условия личного контракта. Также фамилию игрока связывали с ПФК «Александрия».
С целью выяснить, насколько информация относительно ухода полузащитника из «Карпат» соответствует действительности, UA-Футбол связался с советником президента львовян Юрием Дячуком-Ставицким.
«Пока Михаил никуда не уходит, − сходу опроверг информацию Юрий Михайлович. − По Кополовцу были предложения от нескольких клубов, но пока он является игроком «Карпат». Уточнить, какие именно клубы проявляли интерес к полузащитнику, советник президента отказался.
Касательно контрактных условий Кополовца с львовским клубом, Дячук-Ставицкий заметил, что соглашение игрока с «Карпатами» действительно еще длительный период времени, но не уточнил, какой.
+++
Директор «Шахтер Трейдинга»: Откроем фан-шоп в новом терминале в Борисполе
Terrikon.com
19.12.11
В преддверии нового года генеральный директор «Шахтер Трейдинг» Джерри Керри подвел итог работы своего отдела.
− Джерри, с момента вашего прихода в «Шахтер» прошло уже полгода…
− Сразу признаюсь: когда я только приехал, был очень впечатлен той базой и основой, которая формировала структуру компании.
− То есть ваши ожидания оправдались?
− Нам предстоит еще много работы. Но главное, меня радует, что у нашего персонала есть желание развиваться и обучаться чему-то новому. С моим приходом произошло уже достаточно изменений, и люди к ним приспособились.
− Расскажите подробнее об этих изменениях.
− Изначально я изучил структуру компании и попытался выстроить несколько направлений работы: выделил отдел закупки, продаж, финансовую часть и, конечно же, отдел маркетинга. Кроме того, мы пересмотрели должностные инструкции некоторых наших сотрудников, логично распределив между ними ответственность. В магазинах поменяли визуальную презентацию товаров, изменили структуру закупок. Сейчас занимаемся ассортиментом на осень и зиму 2012. Недавно наш коллектив пополнился еще одним работником − координатором интернет-магазина. А в следующем году у меня появится заместитель.
− Ваш заместитель будет украинцем?
− Да, он даже родом из Донецка, хотя работает пока в Киеве. Это специалист с большим опытом развития такого рода бизнеса.
− И все же что вы считаете самым своим главным достижением за это время?
− Наверное, товарооборот, потому что в сравнении с прошлым годом он возрос на 25%, и уже на 4% выше запланированного. Думаю, что такой показатель стал возможным благодаря нашим акциям, направленным на повышение «среднего чека». Так, с июля мы можем наблюдать 30% прироста в данном сегменте.
− Совсем скоро наступит череда праздников, готовите ли вы специальные акции?
− Безусловно, к новому году мы представили продукцию для детей, «для Нее» и «для Него». Все это в красивой подарочной упаковке, что, несомненно, понравится нашим покупателям.
− Не так давно, желая привнести что-то новое в коллекцию атрибутики ФК «Шахтер», вы создавали фокус-группу среди своих болельщиков. Какие результаты вам дало это исследование и в каком направлении оно сейчас движется?
− Да, мы получили большое количество отзывов, и первое, что сделали − создали новую детскую коллекцию. Открою секрет: уже готов дизайн и весеннее-летней коллекции, и уже в марте она поступит в свободную продажу в наших магазинах. Мы не преследовали цель гнаться за количеством, мы предпочитаем качество! Поэтому выбрали для реализации самые популярные и интересные покупателями товары. В основном это будут товары для мужчин, широкий выбор. Но немало приятных новинок ожидает и девушек. Также мы представим несколько дизайнов, так сказать, собственного видения! Вообще, планируем постепенно вводить не только традиционные клубные цвета, но и серый, бежевый, розовый, полюбившийся ранее оливковый.
− В этом есть определенный риск, ведь в основном, согласитесь, люди предпочитают вещи с ярко-выраженной принадлежность к любимому клубу.
− Это правда, в большинстве своем болельщики − приверженцы традиций, но кроме стандартов мы ведь должны создать им определенное предложение. И наша задача − правильно заинтересовать своих клиентов. Естественно, в матчевые дни люди предпочтут «оранжево-черную» атрибутику, ведь они приходят поболеть за команду, но для повседневной носки мы предложим покупателям другие, не менее интересные цвета.
− Как вы думаете, как скоро это произойдет и будут ли люди готовы покупать такие вещи наравне со стандартными коллекциями?
− Прежде всего, нам нужно попробовать проверить рынок, так сказать. Если людям это понравится и они начнут покупать такой товар, мы будем активно двигаться в этом направлении и предлагать им больше. Мы уже начали планировать коллекцию зима-осень следующего года, чтобы заранее подготовить болельщиков.
− У вас очень много планов...
− Спасибо. Но это не все! Мы надеемся открыть еще несколько новых магазинов, один из которых будет располагаться донецком аэропорту, а также обзавестись фан-шопом в новом терминале аэропорта в Борисполе. Кроме этого, вместе с клубом мы будем поддерживать новые фан-кафе, которые откроются по всей Украине, и предлагать им свои товары для реализации. Немало работы предстоит провести и в интернет-магазине, в ближайшее время планируем выпустить новый каталог товаров.
+++
ЕВРО-2012
Забронювати готель в Києві можна через Інтернет
Ukraine2012.gov.ua
19.12.11
На сайті приймаючого Києва почала діяти система онлайн-бронювання готелів та інших засобів розміщення на час проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Нова інтерактивна послуга дозволить гостя першості континенту швидко та зручно зарезервувати для себе та своїх друзів номер у київських закладах розміщення.
Відповідно до вимог УЄФА у м. Києві під час проведення Євро-2012 необхідно забезпечити розміщенням 17907 уболівальників.
На сьогодні вже укладено договори на 21 тисячу ліжко-місць для розміщення вболівальників у Києві. Також досягнуто згоди з ректорами київських університетів щодо розміщення частини вболівальників у університетських гуртожитках (хостелах) − на 15 тисяч ліжко-місць.
Бронювання під час фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (з 8 червня по 1 липня 2012 року) буде здійснюватись мінімум на три доби.
+++
Региональные печатные СМИ
ФУТБОЛ
Василь Орлецький: «Їздив до Туреччини по килими»
Буковинська правда (Чернівецька область)
18.12.11
Відверте інтерв’ю президента чернівецької «Буковини» в якому він розповів про те, як починав бізнес та чого прагне досягти разом із командою.
− Розкажіть, де Ви народилися? Хто Ваші батьки?
− Народився в селі Лужани Кіцманського району Чернівецької області. Взагалі я народився 31 грудня 1958 року, але мене записали на 1 січня 1959 року. Батько Григорій Олексійович помер у 1995 році, а мати Сидонія Іванівна ще жива. Близько 40 років вона працювала в школі вчителем російської мови та літератури. Зараз вона на пенсії. Тато теж все життя працював на одній роботі − токарем у Чернівецькому локомотивному депо. Туди він прийшов у тринадцятирічному віці і працював там до виходу на пенсію.
− Яким було Ваше дитинство? Ким мріяли стати?
− Дитинство у мене було, напевно, таким, як і у всіх, − город, будинок, школа. Щодо мрій? Ви знаєте, у ті часи багато хто мріяв стати льотчиком, космонавтом, міліціонером і т.д. Мене більше цікавив спорт. Та й життя так склалося, що моє дитинство, молодість були пов’язані зі спортом. Після школи, у 1976 році, я поступив до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту на фізкультурне відділення.
− Яким спортом займалися?
− У школі більше любив футбол, але, отримавши травму паху, не міг більше займатися цим видом спорту. Пізніше для себе відкрив баскетбол, у якому досяг непоганих успіхів. В інституті виступав за місцеву баскетбольну команду. Одного разу ми навіть посіли третє місце серед усіх навчальних закладів України. Але й у інших видах спорту я теж був успішним. Зокрема, стрибав 175 см у висоту.
− Чому зупинилися саме на Кам’янець-Подільському педагогічному інституті? Можливо, були ще якісь варіанти, мрії?
− Я скажу одне. Після закінчення школи отримав запрошення на вступ до Чернівецького медичного інституту. Там і хороша команда баскетбольна була. Але, чесно кажучи, у мене душа не лежала до цього. На той час у Чернівцях не було фізкультурного відділення, а найближчим освітнім закладом був Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. Тому туди і поступив.
− Хто або що вплинуло на формування Вашої особистості?
− Я, напевно, самостійно прокладав свій шлях. Батьки ніколи не давали мені певних вказівок і не диктували умови, як я маю жити. Щодо майбутнього фаху, то вони й самі були не проти.
− Чи пам’ятаєте, як заробили свої перші гроші в житті?
− Тринадцять років працював у школі. Моїми першими грошима була заробітна плата, отримана в школі.
− До 1993 року Ви працювали у Мамаївській школі. Що викладали? Які враження від викладацького життя?
− Працював учителем фізкультури. Окрім того, що й сам був молодим, мені довелося викладати майже у своїх однолітків, які на 5-6 років молодші від мене. Але було цікаво: ми проводили різноманітні змагання, конкурси. Я від того отримував задоволення.
− Розкажіть про Вашу сім’ю − дружину, дітей.
− Маю двох дітей. Звуть їх Андрій і Наталя. Вони обоє закінчили юридичний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. Син допомагає мені в бізнесі, а донька нещодавно народила онука, якого назвали Данилом. Мою дружину звуть Галина Василівна, вона родом з Мамаївців.
− Чому вирішили завершити педагогічну діяльність і стати приватним підприємцем?
− Власне, під питанням стояла не лише вчительська кар’єра. Окрім роботи в школі, я ще займався суддівством футбольних матчів тодішнього чемпіонату Радянського Союзу. А потім з’явився бізнес, і так вийшло, що мені довелося обирати між роботою у школі та власним бізнесом. Звичайно, на кону було і питання суддівства. Спочатку я пробував поєднувати суддівство з бізнесом, але треба було займатися чимось одним. Тож, окрім школи, я залишив і суддівство. І, якщо чесно, це єдине рішення, про яке я шкодую, адже в мене були хороші перспективи у цьому плані.
− З чого починали? Як заробили свій перший капітал?
− Як і всі: їздили за кордон, привозили килими, інші товари, а потім їх продавали. За товаром переважно їхали до Туреччини. Не думаю, що повідаю Вам щось нове, адже у той час більшість так починала. Це якраз були важкі часи − 1991-94 роки, коли країна ставала на ноги.
− Чи є у Вас власний або сімейний бізнес? Який?
− Зараз у нас сімейний бізнес. Ми маємо дві автозаправочні станції «Орлан». Дружина має свій ресторан. Донька теж завідує рестораном.
− Як Ви прийшли у футбол?
− Я завжди любив футбол. Так сталося, що у 1997 році була сформована команда ФК «Лужани». І до того, як я прийшов у «Буковину», весь свій час приділяв футбольному клубу «Лужани». І відповідно результати були хороші. У 2000 році команда виграла Кубок України, у 2007 були бронзовими медалістами чемпіонату України, а у 2008 − стали чемпіонами серед аматорських клубів. Зокрема, серед цих чемпіонів був і Вадим Заяць.
− Хто зараз опікується командою?
− Наразі команда грає лише на першість району. Але я по можливості намагаюсь допомагати їм і надалі.
− Яку мету ставили перед собою, ідучи на посаду президента ФСК «Буковина»?
− Якщо чесно, то у «Буковину» мене запрошували і раніше, а коли я її очолив, то за мету був поставлений вихід у першу лігу. І команда з цим успішно впоралася. Взагалі я думаю, що і команда, і місто заслужили на те, щоб ми виступали у прем’єр-лізі.
− Ставши президентом клубу, Ви в прямому сенсі слова власноруч тягнули команду. Чому?
− Справа в тому, що разом зі мною опікуватися клубом мали ще деякі люди. Але в останній момент вони відмовилися. І цей час я, так би мовити, сам займався командою. Та, на щастя, нам на допомогу прийшов губернатор краю Михайло Миколайович Папієв, а за ним і сильні акціонери. І я з упевненістю можу сказати, що такої підтримки, забезпечення та умов, як сьогодні, у «Буковини» ніколи не було.
− А зараз Ви задоволені роботою нових партнерів клубу?
− Звичайно. На стадіоні «реанімували» газон, купили автобус, планують будувати нову спортивну базу. Все це завдяки губернаторові та новим акціонерам, які вкладають свої сили та фінанси у команду. Дай Боже, щоб команда відповідала цьому рівню та гідно виступала на футбольній арені.
− Чи плануєте долучати нових спонсорів? Зокрема, неодноразово згадувалось на прес-конференціях, що Дмитро Фірташ зацікавлений у фінансуванні «Буковини». Що скажете на це?
− Я думаю, що це питання до Михайла Миколайовича Папієва, адже він дуже багато робить для команди та є одним з найвідданіших вболівальників команди. Стосовно Фірташа, то з часом дізнаємося. Принаймні на сьогодні я не володію інформацією щодо цього.
− Як Ви оцінюєте гру «Буковини» на початку сезону?
− Перші чотири тури команда виглядала досить невпевнено, можливо, навіть трохи втомленою після зборів. Згодом гра істотно вирівнялась, а після шести перемог поспіль ми зрозуміли, що команда набрала обертів і хлопці можуть показувати хороший футбол. Але якби ми краще розпочали, не втрачаючи важливі очки у грі з кіровоградською «Зіркою», «Титаном» з Армянська та й у передостанньому турі з бурштинським «Енергетиком», ми би зараз посідали зовсім інше місце.
− Як Ви охарактеризуєте завершення першого кола? Чи все вийшло у команди?
− Ну знов-таки, якби ми добрали ті важливі очки на початку кола, то це були б зовсім інші результати. Перед командою стоїть завдання посісти п’яте місце, а з цими очками сьогодні ми б піднялися трохи вище.
− Дайте коротку оцінку виступу «Буковини» у рамках розіграшу Кубка України. Які завдання стояли перед командою?
− Звичайно, ми планували пройти якомога далі. Основним завданням був вихід на команду прем’єр-ліги і здобуття перемоги, що, власне, команда і зробила у матчі з «Оболонню». А щодо столичного «Арсеналу», то, незважаючи на те, що була помітна певна різниця у класі, «Буковина» грала впевнено. Та й не можна сказати, що «Арсенал» нас повністю обіграв. У «Буковини» теж були моменти, і гра могла закінчитись зовсім з іншим результатом. Я думаю, що на сьогодні це хороший результат, а підтвердженням цього є подяка вболівальників за гру та скандування «молодці».
− Яка атмосфера наразі панує у команді?
− На мою думку, атмосфера у команді зараз є набагато кращою, ніж на початку сезону. До команди прийшли нові футболісти, і спочатку, можливо, щось не складалося. А коли гравці познайомилися, зрозуміли краще один одного, то все стало на свої місця.
З іншого боку, на гравців вплинув цей прикрий інцидент, який стався з Вадимом Зайцем. Безумовно, за його присутності команда почувається впевненіше як на тренуваннях, так і під час матчів. Якби нічого такого не сталося, то й результати команди, звичайно, були б кращі.
− А як охарактеризуєте роботу Вадима Зайця у команді?
− По-перше, це порядний хлопець. По-друге, це людина, з якою ми почали працювати у другій лізі і співпрацюємо разом вже два роки. Можливо, іноді у нього дещо не виходить, але вірю, що у команді все владнається. Все у нас буде добре. Він молодий, і в нього все ще попереду.
− Не шкодуєте, що колись саме йому довірили команду, а не якомусь «заслуженому» тренеру?
− Коли ставилося питання щодо тренера, Федорук і Чумак виступили проти кандидатури Зайця. Я поставив умову: якщо його не оберуть головним тренером, я також залишу команду. Та й як можна шкодувати, якщо усі завдання, поставлені перед тренером і командою, були виконані. Команда вийшла до першої ліги. Можливо, на початку цього сезону у нас дещо не складалося з грою, але в другій половині першого кола команда добре грала та показувала хороші результати. І я жодним чином не шкодую про те, що ми співпрацюємо разом. Це хороші часи для команди.
−Чи усі гравці задоволені фінансуванням? Можливо, хтось планує залишати команду?
− Ми виконуємо усі обіцянки та домовленості згідно з контрактами, які ми підписали з гравцями. Вчасно виплачуємо зарплату, тому думаю, що незадоволених немає.
Щодо іншого питання, то наразі я не можу остаточно назвати точну кількість гравців, які залишать команду. Офіційно ми припинили співпрацю з Олександром Каблашом. Можливо, у наступному колі виступатимемо без Євгена Ушакова, Валерія Блажка, Олександра Артьоменка та ще кількох гравців. Але офіційних підтверджень цьому ще не має.
− Чи є якісь плани щодо зміни складу команди? Можливо, плануються якісь поповнення?
− Я думаю, що за зиму підберемо нових гравців, які відповідатимуть рівню «Буковини».
− Ви раді тому, що Гунчак все ж таки повернувся у «Буковину»?
− Я не просто радий, а навіть дуже радий, тому що це людина, яка і команду може згуртувати, і результат дати. Думаю, що й усі раді його поверненню. Незважаючи на те, що Руслан пізніше приєднався до команди і на початку сезону лише набирав оптимальної форми, він забив вісім голів і став кращим бомбардиром команди. Я думаю, що сьогоднішній результат команди у певній мірі є й заслугою Руслана.
− Які плани у «Буковини» в період міжсезоння? Де будуть проходити тренувальні збори?
− Вперше ми плануємо зібрати команду 22 грудня, аби перевірити, чи не занадто сильно гравці відпочивають. (Сміється − авт.). Основні збори плануються на 20 січня, які ми проведемо у Чернівцях. Потім плануємо вирушити на спортивно-тренувальну базу «Скіф» у Криму, де ми готувалися до початку сезону влітку. Далі команда повернеться у Чернівці, а згодом проведе останні збори у Криму, звідки вже вирушить на перший матч, який проведе на виїзді у березні проти донецького «Олімпіка». Але поки що це попередні плани, тому, звичайно, можуть бути певні зміни.
−Які завдання особисто хотіли б поставити перед командою на наступне коло?
− Головне завдання у команди − посісти п’яте місце у турнірній таблиці. Якщо буде вище, то це навіть краще. А у наступному сезоні вже боротимемося за вихід до прем’єр-ліги.
− До речі, Ви можете назвати суму бюджету «Буковини» у цьому сезоні? А який він був торік?
− Я не хочу її називати, бо це секрет. Але у порівнянні з минулим роком він є значно більшим.
− Чи є Ви членом якоїсь партії?
− Ні, я безпартійний.
− Є інформація, що Ви допомагали у будівництві церков, шкіл, зокрема у Мамаївцях.
− Допомагав будувати Мамаївську та Лужанську школи. В одній школі я працював, а друга, можна сказати, мені рідна. Ще я допомагаю у будівництві церкви в Лужанах.
− Плануєте балотуватись у депутати Верховної Ради України?
− Ні. У Верховну Раду України я балотуватися не збираюся.
− З якими труднощами Ви зараз стикаєтесь у житті?
− Труднощі є щодня. Не буває такого, аби не було проблем.
− Яке маєте хобі? Чим займаєтесь у вільний від роботи час?
− Я люблю і рибалити, і полювати, але з того часу, як я у «Буковині», на подібні захоплення в мене майже не залишається часу. Зараз, оскільки з’явилися нові партнери, випадають вільні хвилинки. А коли був один, то вільного часу не було. Ще люблю пограти у преферанс.
− Які Ваші улюблені напої, страви?
− Якщо улюблена страва, то це деруни.
− Якому відпочинку надаєте перевагу? Де плануєте відпочити після завершення першого кола?
− Якщо чесно, то мене більше тягне у гори, ніж на море. Після завершення першого кола, напевно, відвідаю свого хорошого друга в Австрії та поїду у Трускавець, аби трохи підлікуватися.
− Чого Вам як особистості хотілося б досягти у році Дракона?
− Хочу, щоб у рік Дракона у нашої команди все вийшло. Я переживаю за команду і хочу, щоб ми щось здобули. Ми перейшли з другої ліги у першу, де виступаємо вже другий сезон, тому прагнемо плавно перейти у прем’єр-лігу. Дай Боже, щоб у наступному році ми розпочали та закінчили будівництво спортивної бази.
− Що побажаєте чернівецьким вболівальникам?
− У першу чергу я хочу побажати їм терпіння, і вже скоро команда віддячить їм за підтримку.
+++
ПАНОВЕ СУРКІСИ, КУДИ ВИ ПОДІЛИ НАШЕ «ДИНАМО»?
Петро Пас
Волинь (Волинська область)
19.12.11
Ганебною нічиєю із нікому не відомою ізраїльською командою − тель-авівським «Маккабі» − завершило свої виступи у груповому етапі Ліги Європи київське «Динамо» і вилетіло з єврокубків.
Тому «футбольною весною» на євроарені Україну представлятиме лише один клуб − харківський «Металіст», який в 1/16 фіналу другого за престижністю клубного турніру нашого континенту зіграє проти австрійського «Зальцбурга»
Ліга Європи-2012. 6 тур.
Група «Е»: «Динамо» (Україна) − «Маккабі» (Тель-Авів, Ізраїль) − 3:3 (1:0 − Йейні, 12, автогол; 2:0 − Гусєв, 17; 2:1 − Веред, 49; 2:2 − Атар, 62; 2:3 − Дабурр, 75; 3:3 − Гусєв, 80). На 47-ій хвилині у складі «Динамо» за фол останньої надії був вилучений Алмейда, а на 56-ій за неспортивну поведінку − ще й Хачеріді.
Про те, що від колись знаменитого київського «Динамо» залишилась лише вивіска, нами останнім часом вже стільки писано-переписано, тому, щоб знову не розтікатися «мислями по древу», надамо слово одному з уболівальників. Адже самі розділяємо гіркі судження, які висловив одразу після ганебної нічиєї динамівців із нині дев'ятою командою ізраїльського чемпіонату на спортивному сайті «Чемпіон» фан під ніком Anton. Взагалі, в огляді матчів 6-го туру за участю українських клубів ми вирішили скористатися лише думками інтернет-уболівальників, адже вони цікаві, влучні, болючі, бо − щирі.
Anton: «Панове Суркіси, куди ви діли НАШЕ «Динамо»? Що сталося з командою? Що це за люди виступають у його футболках на полі і що вони тут роблять? Що це за експерименти з тренерами? Яку мету перед командою ставить керівництво, запрошуючи на роботу по черзі то Газзаєва, то Сьоміна? Чим Лужний, відданий гравець «Динамо», гірший за цих двох клоунів? Я гадав, що гіршого «Динамо» вже бути не може, але зараз мені найдужче соромно за улюблену команду. Вже навіть політкоректні журналісти називають ваш футбол боягузливим і я з ними згоден. Футбол − гра справжніх чоловіків, але нинішнє «Динамо» чоловічого характеру не має. Ваші футболісти, як ті блондинки, лише хвастаються машинками (наступного дня після матчу з «Маккабі» Артем Мілевський купив собі авто за 160 тисяч євро − ред.), шляються по кабаках і т.д. Дисципліна в команді, як у жіночому гуртожитку «зачуханого» ПТУ. Але ж були шанси ще рік тому, коли Лужний «позакручував гайки» цій шоблі − інакше нинішніх гравців «Динамо» і не назвеш, а зараз що? Тьху!
Аж дивно, що в цій команді робить Олег Гусєв, адже він явно не вписується у ваш колектив: машинками не хизується, не бухає, а на диво всього себе віддає грі, старається, робить щось, але тільки не те, що інші. Мужик!».
ЗА ВОРОТАМИ
Олександр ЗАВАРОВ, легендарний півзахисник київського «Динамо» 1980-их років:
«У матчі проти «Маккабі» я не пізнав «Динамо». Взагалі, не знаю такої команди! Пофігістична поведінка на полі її гравців, безвідповідальність за результат... У післяматчевому інтерв'ю Алієв зізнався, що в чемпіонаті Україні судді їм пробачать витівки, яку зробив Хачеріді, а в Європі − ні. Ну не дикість! Тепер всі говорять, що Хачеріді підвів команду. Звісно, футболіст, який поважає себе, тренера і своїх партнерів, ніколи б такого не вчинив. Але ж справа не тільки в одному Хачеріді. У матчі з «Маккабі» вся команда, за винятком Гусєва, чекала відпустки, а не думала про гру. Це − результат безсилля, таке враження, що єврокубки їм взагалі не потрібні, заважають. Слава Богу, відмучились. При нинішньому стані речей не бачу ніяких перспектив для «Динамо».
ШОВКОВСЬКИЙ «ВИХОВУВАВ» ХАЧЕРІДІ КУЛАКАМИ?
Матч проти «Маккабі» ще довго буде згадуватись як кошмарний сон для динамівського захисника Євгена Хачеріді
Мало того, що він підвів свою команду, заробивши на рівному місці червону картку, коли вхопив за горло ізраїльського гравця і команда залишилась удев'ятьох, так ще йому і від партнерів дісталось.
Не соромився у своїх висловлюваннях Олександр Алієв («Він постійно бігає сваритися із суддями, за що отримує картки. Скільки можна пояснювати цьому дятлу?»), дивувались Сьомін («Хачеріді поступив неадекватно») та Ігор Суркіс («Якби всі штрафи, які він вже заплатив, зібрати − можна купити нормального центрального захисника. Я не розумію, чи є у нього голова? Скільки з ним говориш, але таке враження, що розмовляєш зі стіною»), навпаки, − не дивувались колишні гравці «Динамо» − Віктор Леоненко («Палата № 6. Відправити його туди, звідки взяли, ще й доплатити» (Хачеріді перейшов із луцької «Волині» − авт.) та Несмачний («У футбол грають не лише ногами, а й головою: якщо у нього нема мізків, значить потрібно ідправляти такого футболіста з «Динамо»), але найбільше, кажуть, дісталось Хачеріді від капітана команди − воротаря Олександра Шовковського. ЗМІ повідомляють, що в підтрибунному приміщенні Шовковський виховував 24-річного захисника кулаками.
До речі, про нездорову ситуацію в «Динамо» засвідчив іще один факт: під час матчу півзахисник Олександр Алієв накричав на свого тренера. Коли в Сьоміна про це запитали, той лише відповів: «Це − нормальна ситуація, робочий момент». o comment, як кажуть.
Результат іншого матчу групи «Е»: «Бешікташ» (Туреччина) − «Сток Сіті» (Англія) − 3:1 (0:1 − Фуллер, 29; 1:1 − Фернандеш, 59, з пенальті; 2:1 − Пектемек, 74; 3:1 − Еду, 82).
Турнірна таблиця групи «Е»:
№ Команда І В Н П З:П О
1. «Бешікташ» 6 4 0 2 13:7 12
2. «Сток Сіті» 6 3 2 1 10:7 11
3. «Динамо» 6 1 4 1 7:7 7
4. «Маккабі» 6 0 2 4 8:17 2.
Група B: «Ганновер» (Німеччина) − «Ворскла» (Полтава) − 3:1 (1:0 -Рауш, 25; 2:0 − Конан, 33; 2:1 − Безус, 45, з пенальті; 3:1 − Собех, 78). На 57-ій хвилині воротар «Ворскли» Долганський парирував пенальті у виконанні Рауша.
«Безславні ворскляни», − так прокоментував підсумок матчу уболівальник під ніком GDR. Але одразу йому заперечили.
UkrSalo: «Не треба так про полтавчан − безславні. Що змогли, те показали. Намагалися додати Україні очок, але... Вище голови не стрибнеш. У всякому разі не соромно так, як за киян у середу».
Олександр Барбудос, Champion.com.ua: «Ворскла» програла. Але програла достойно. На відміну від «Динамо» та «Шахтаря», які теж завершили свої виступи у єврокубкових кампаніях, полтавчани єдині заслуговують на повагу. Команда виходить на поле і бореться до останнього. А це те, чого хочуть вболівальники».
Результат іншого матчу групи «В»: «Копенгаген» (Данія) − «Стандард» (Бельгія) − 0:1 (Батшуайі, 31).
Турнірна таблиця групи «В»:
№ Команда І В Н П З:П О
1. «Стандард» 6 4 2 0 9:1 14
2. «Ганновер» 6 3 2 1 9:7 11
3. «Копенгаген» 6 1 2 3 5:9 5
4. «Ворскла» 6 0 2 4 4:10 2.
Група «G»: «АЗ Алкмар» (Нідерланди) − «Металіст» (Україна) − 1:1 (0:1 − Девіч, 36; 1:1 − Махер, 37).
Ostrog fan: «У «Металіста» в основі аж 7 українців, хоча 2 з них − Едмар і Девіч − натуралізовані. Таке не часто побачиш... «Металіст» − єдина наша команда, яка варта поваги в Єврокубках. Так тримати!»
Андрій КРИКУНОВ, Sport.ua: «Цікавий факт: у трьох з чотирьох останніх сезонів (і у всіх трьох, коли харків'яни потрапляли в групу) перед заключним матчем групового турніру «Металіст» уже вирішував питання виходу до наступної стадії. Це − підхід справжніх трудяг, які знають: відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні, − це і лінощі, і зайвий ризик. Команда, яка красиво грає і трудиться на полі, − це найкраще поєднання у футболі, принаймні, такому колективу дорікнути нічим».
Результат іншого матчу групи «G»: «Аустрія» (Австрія) − «Мальме» (Швеція) − 2:0 (1:0 − Ліндль, 62; 2:0 − Баразіте, 80).
Турнірна таблиця групи «G»:
№ Команда І В Н П З:П О
1. «Металіст» 6 4 2 0 15:6 14
2. «АЗ Алкмар» 6 1 5 0 10:7 8
3. «Аустрія» 6 2 2 2 10:11 8
4. «Мальме» 6 0 1 5 4:15 1.
ЖЕРЕБКУВАННЯ ЄВРОКУБКІВ
1/8 фіналу Ліги чемпіонів:
«Мілан» (Італія) − «Арсенал» (Англія), ЦСКА (Росія) − «Реал» (Іспанія), «Зеніт» (Росія) − «Бенфіка» (Португалія), «Ліон» (Франція) − АПОЕЛ (Кіпр), «Наполі» (Італія) − «Челсі» (Англія), «Базель» (Швейцарія) − «Баварія» (Німеччина), «Байєр» (Німеччина) − «Барселона» (Іспанія), «Марсель» (Франція) − «Інтер» (Італія).
Матчі відбудуться 14-15 лютого і 21-22 лютого.
Найцікавіші пари 1/16 фіналу Ліги Європи:
«Зальцбург» (Австрія) − «Металіст» (Україна), «Рубін» (Росія) − «Олімпіакос» (Греція) − саме з переможцем цієї пари харків'яни можуть зіграти в 1/8 фіналу, «Порту» (Португалія) − «Манчестер Сіті» (Англія), «Аякс» (Нідерланди) − «Манчестер Юнайтед» (Англія), «Сток Сіті» (Англія) − «Валенсія» (Іспанія), «Брага» (Португалія) − «Бешікташ» (Туреччина), «Лаціо» (Італія) − «Атлетіко» (Іспанія), «Локомотив» (Росія) − «Атлетік» (Іспанія).
Матчі 1/16 фіналу Ліги Європи відбудуться 16 лютого і 23 лютого.
+++
Две «звезды» малого футбола
А.Косый
Днепр Вечерний (Днепропетровская область)
18.12.11
Фотодокументы из архива спортивного обозревателя «ДВ» Анатолия Косого
Вчера поздно вечером в спорткомплексе Днепропетровского государственного химико-технологического университета состоялся исторический матч по мини-футболу, посвященный памяти двух знаковых наших земляков − одного из организаторов и пропагандистов этого вида спорта в Украине Александра Хандриги и лучшего игрока «всех времен и народов» Константина Еременко.
Что удивительно: одинаковую славу заслужили оба, хотя из наград у первого (как начальника команды) было, кажется, всего два трофея − Кубок Украины и Кубок Советского Союза, а подобный список второго я не рискую озвучить − он займет как минимум пятую-шестую часть всей этой статьи. Скажу только: многократный чемпион России, трехкратный победитель Кубка европейских чемпионов (1995, 1997, 1999 г.г.), обладатель Межконтинентального кубка, чемпион Европы. Заслуженный мастер спорта, обладатель «вечного» рекорда − 91 забитый мяч в 32 играх чемпионата России-94 (всего в официальных матчах − 1.132 мяча).
...Начну с того, что за долгие годы работы в спортивной журналистике проникнуться настоящей любовью к скрупулезной статистике мне так и не удалось. В т.ч. и футбольной. Поэтому последние два десятка лет в нужный момент обязательно выручает достаточно уже потертая скромная папочка в розовой обложке с тонкими, напечатанными еще через копирку страничками − подарком Александра Хандриги. На этих страничках − весь список «Днепра» в высшей лиге: кто когда (и откуда) к нам пришел, сколько сыграл матчей, забил мячей.
Вот вам лучшая память о человеке. Хандрига вместе с тренером Александром Шуром создали из ребят, которые прошли детские футбольные школы Днепропетровска, хорошую команду по мини-футболу. Где настоящими «звездами» стали почти все: братья Еременко − Алексей и Константин, Косенко, Лищук, братья Москалюки − Александр и Сергей, и другие.
Команду, которая, несмотря на распад Советского Союза в 1991-м, успела завоевать (и оставить в Днепропетровске навсегда) кубок уже почти несуществующей страны. Команду «Механизатор».
Несколько странное для города название, думаю, связано с тем, что в общем тогдашнем раздрае руку помощи Хандриге и К° протянуло сельское спортивное общество «Колос». Вспоминает экс-администратор «Механизатора» Юрий Мартыновченко, перворазрядник по футболу:
− Сезоны 1990-1991 годов получились для нас очень успешными. На финал Кубка СССР в Днепропетровск приехало немало сильных команд. Знаменитая позже московская «Дина», пригласившая затем к себе Костю Еременко, заняла, кажется, только четвертое место.
Что же касается судьбы Кости Еременко, то поначалу ему просто не повезло. Воспитанник ДЮСШ «Днепр-75» был приглашен в «Днепр», однако играл только за дублеров. Символично, что единственный раз он появился в «основе» как раз в 1988-м, чемпионском для команды году.
Зато в мини-футболе покорил все вершины!
Так получилось, что самая громкая слава к футболисту из Днепропетровска пришла в Москве. За счет чего Еременко достиг таких высот? Об этом мы беседовали год назад с заслуженным тренером Украины Игорем Ветрогоновым.
− Костю всегда выделяли завидная работоспособность и безмерное желание всегда быть первым, − рассказал Игорь Леонтьевич, − даже в учебе. Несмотря на увлечение футболом, он окончил общеобразовательную школу с серебряной медалью. Переехав в Москву, стал одним из лидеров «Дины», восемь раз становился с ней чемпионом России, ударно выступал на международной арене.
История его ухода сначала из спорта (после окончания карьеры игрока стал одним из руководителей «Дины») и из жизни трагична. Как оказалось, у Константина − болезнь сердца, и в последние годы во время игр специально для него приглашали на стадион реанимационную бригаду.
В большом спорте обошлось. А уже после, во время традиционных пятничных встреч с друзьями, во время матча сердце у Кости остановилось...
Ему было только 40 лет.
P.S. Подробнее о К.Еременко и других «звездах» днепропетровского футбола можно прочитать в книге автора «Днепр» − чемпион!» (тел. 374-34-20).
+++
ЕВРО-2012
Європейські збірні бойкотують наші тренувальні бази
Іван Фаріон
Високий Замок (Львівська область)
17.12.11
Перші неприємні для України звістки щодо Євро-2012. П’ять із восьми національних збірних, які групові поєдинки повинні провести в українських містах, категорично відмовилися поселятися на вітчизняних тренувальних базах. Незважаючи на обіцяний їм комфорт, команди Англії, Німеччини, Данії, Португалії, Голландії вирішили за краще «десантуватися» у Польщі. Щоб добратися на українські стадіони, їм тепер доведеться долати зайві сотні кілометрів. І вони готові на це. Таку жертву можна пояснити великою недовірою до української інфраструктури…
Європейські збірні бойкотують наші тренувальні бази
Голландці прийняли рішення готуватися до поєдинків у Кракові. Місто королів обрали для тренувань також англійці. Німці постановили, що підтримуватимуть бойову футбольну форму у Гданську (колишньому Данцігу). Данія таборуватиметься у Колобжезі, а Криштіано Роналду і його напарники зі збірної Португалії обрали для підготовки маловідомі Опаленіци. Чогось подібного у спортивних турнірах не пригадується. Можна лишень подякувати шведам, які не підтримали компанію бойкотувальників і розмістяться у Кончі-Заспі під Києвом. А ще − французам, які, за їхніми словами, з поваги до господарів, груповий турнір відбудуть на базі донецького «Шахтаря».
Завісу над демаршем привідкрив наставник збірної Данії Мортен Ольсен. «Нашими головними вимогами були тренувальні поля і транспортна логістика». З цього випливає, що ці категорії в Україні отримали негативну оцінку іноземних експертів…
Не з усіма цими закидами можна погодитися. Ті ж британці, яким випадає грати у Донецьку, мали би під боком суперсучасний тренувальний комплекс, який збудував президент «Шахтаря» Ринат Ахметов. Могли б розміститися і на добротній базі маріупольського «Іллічівця». Та й голландці, які проведуть всі три групові поєдинки у Харкові, не відчували б незгод у клубних апартаментах «Металіста»… А от те, що жодна з команд не захотіла селитися чи то у Львові, чи у Трускавці, почасти виправдано. Підготовчих спортивних центрів, збудованих за євростандартами, у нас справді нема. Та й, напевно, португальці, данці, німці багато наслухалися про транспортні затори у місті Лева. Так що нарікати нам доводиться на самих себе.
Як на мене, західні футболісти з підозрінням ставляться до нашого сервісу, продовжують вважати його радянським. Бояться ризикувати. Можливо, за такими відмовними рішеннями стоять і неспортивні причини. Ось уже кілька тижнів німецька преса «поливає» Україну за варварське поводження із собаками. У популярному виданні «Шпігель» було поміщено фото, на якому гравець «бундестім» Лукаш Подольскі разом із сім’єю обнімає собаку − немовби протестуючи проти наруги над братами меншими у Києві. Можливо, на знак солідарності з рідними собаководами німці не їдуть в українські футбольні містечка…