Каліф на рік
Каліф на рік
Дев’яності роки ХХ століття пройшли за повного домінування на внутрішній арені київського «Динамо». Тож будь-яка осічка біло-синіх вважалася неабиякою подією. А якщо вона траплялася ще й на Республіканському стадіоні − то й поготів. Однак саме такий фокус зі столичним грандом вдався в 1/8 фіналу Кубку України-1993/94 рівненському «Вересу».
Давид і Голіаф
Хоча команда із Західної України мала інфраструктуру досить солідного як на той час рівня, цікавий підбір виконавців і амбітного президента Валерія Короткова, котрий не шкодував грошей для свого дітища, напередодні кубкового протистояння проти «Динамо» напрошувалось проведення аналогій з Давидом та Голіафом. Адже «біло-сині» тоді не тільки впевнено перемагали суперників у чемпіонаті та кубку, а й мали чим похвалитися на європейській арені. Чого варта лише їхня зустріч у кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Барселони» на чолі з легендарним Йоханом Кройффом − у Києві підопічні Михайла Фоменка здолали грізного суперника з рахунком 3:1.
Розквіт «Вереса»
Проте восени 1993 року рівненський клуб не визнавав жодних авторитетів, і ставив собі за мету за підсумками сезону потрапити до числа призерів чемпіонату та фіналістів кубкового змагання. Для цього Коротков створив для команди практично всі необхідні умови, і підопічні Михайла Дунця попервах виправдовували покладені на них сподівання. За підсумками першого кола вони посіли заслужене четверте місце, при цьому здолавши і «Шахтар», і «Дніпро», і «Металіст». У Рівному спостерігався справжній футбольний бум, тож не дивно, що «Верес» на той час був найбільш відвідуваною командою − домашні матчі в середньому збирали 12 тисяч глядачів. Тож два кубкових поєдинки проти «Динамо», що завершували першу частину змагань, мали стати справжнім лакмусовим папірцем для рівненців.
Дія перша: нулі на ковзанці
Попри сильний мороз, футболісти не розчарували чисельних уболівальників, які того вечора прийшли на рівненський стадіон. Хоча після фінального свистка табло висвічувало нулі, гра вийшла доволі цікавою та напруженою. Обидві команди насамперед побудували дуже щільні захисні редути, щоб звести до мінімуму небезпеку біля власних воріт. Атаки «Вереса» йшли переважно через досвідченого Самардака і молодих Свистунова та Филимонова, а на їх вістрі, як завжди, був Ігор Яворський, який своєю активністю постійно ставив перед захисниками «Динамо» складні завдання.
Поперечина, ще раз поперечина…
Найбільш реальний момент у першому таймі мали господарі, проте м’яч після удара Самардака влучив у поперечину. У свою чергу кияни відчували певні проблеми в лінії нападу. Давалася взнаки і відсутність Леоненка − гра Шкапенка та Призетка була інертною і малоефективною. Певне пожвавлення в атакуючі дії гостей вніс Мінтенко, котрий вийшов в середині другого тайму на заміну. Наприкінці зустрічі він міг вирішити долю матчу, однак і в цьому епізоді на заваді стала поперечина. На загальну думку, нічийний підсумок повністю відповідав характеру гри, тож все мало вирішитися за три дні вже в Києві.
Психологічний удар
На Республіканському стадіоні дві тисячі найвідданіших прихильників «Динамо» та купка вболівальників «Вереса» стали свідками найгучнішої сенсації кубкового турніру-1993/94. Перед початком зустрічі рівненці вдалися до сильного психологічного ходу − вони приїхали до Києва буквально за кілька годин до початку гри, та ще й на щойно купленому новенькому «Неоплані», що вигідно вирізнявся на фоні динамівського автобуса. Таким чином підопічні Дунця немов демонстрували впевненість у власних силах і відсутність побоювання за підсумковий результат.
Нічия, рівнозначна перемозі
Утім, зустріч розпочалася із очікуваного стартового натиску киян. «Верес», у свою чергу, вирішив шукати щастя в контргрі. І на 34-й хвилині домігся свого. Паляниця перехопив м'яч у центрі поля, переадресував його Самардаку, який завдав потужного удару. Кутепов м'яч відбив, але прямо на нападника гостей − 0:1! Проте досить швидко господарі відігралися − результативною виявилася комбінація за участю Мінтенка і Шкапенка. У другому таймі кияни великими силами атакували ворота рівнян. Проте найбільш реальний шанс забити третій гол у цій зустрічі мав все той же Паляниця, однак реалізувати вихід сам на сам з голкіпером «Динамо» не вдалося. У підсумку гості втримали нічию, що була для них рівноцінна перемозі!
Не вистачило дещиці
На жаль, «Верес», за короткий час пройшовши перевірку вогнем і водою, не впорався із екзаменом на мідні труби. Команда помітно «підсіла» у другому колі, в результаті чого опинилася аж на 12-му місці. Стосовно кубка, то у чвертьфіналі рівненці ще здолали запорізьке «Торпедо» за рахунок виїзного голу (1:0 та 1:2), але на півфінальне протистояння з «Таврією» їх вже не вистачило (0:2 в Сімферополі і 0:0 у Рівному).
По похилій…
Паралельно терпів невдачі на різних фронтах і власне президент клубу Валерій Коротков, який не знайшов підтримки ані у владних структурах, ані у мешканців міста (програв вибори до Верховної Ради, ідучи по «мажоритарці»). Відтак вже через рік після сенсаційного тріумфу «Верес» залишився без свого власника і, як наслідок, вибув з вищої ліги. Після двох сезонів у першій лізі він скотився до другого дивізіону, аби провести там 13 років. Поневіряння єдиної на Рівненщині команди майстрів завершилися у сезоні 2010/2011, коли клуб виявився непотрібним абсолютно нікому…
«Верес» − «Динамо» − 0:0. Перший матч 1/8 фіналу Кубка України. 2 грудня. Рівне. Стадіон «Авангард». 10 500 глядачів. 10 градусів морозу.
«Верес»: Сирота, Свистунов (Паляниця, 76), Цисельський, В. Червоний, Горошинський, Яворський, Кучер, Новак, Самардак, Филимонов, О. Червоний (Книш, 30). Тренер − Дунець.
«Динамо»: Кутепов, Лужний, Пономаренко, Ващук, Шматоваленко, Хомин, Шаран (Мізін, 63), Призетко (Мінтенко, 63), Грицина, Топчієв, Шкапенко. Тренер − Фоменко.
Попередження: Книш − Шаран, Топчієв.
Арбітр − Бавикін, асистенти арбітра − Косолапов, Воргуль (усі − Харків).
«Динамо» − «Верес» − 1:1 (1:1). Матч-відповідь 1/8 фіналу Кубка України. Київ. 5 грудня. Республіканський стадіон. 2 000 глядачів. 2 градуси.
Голи: 0:1 Паляниця (34), 1:1 Шкапенко (41).
«Динамо»: Кутепов, Лужний, Пономаренко, Ващук, Шматоваленко, Хомин, Мізін, (Безсмертний, 60), Грицина (Шаран, 31), Топчієв, Мінтенко (Призетко, 55, Зав'ялов, 75), Шкапенко. Тренер − Фоменко.
«Верес»: Сирота, Свистунов, Цисельський, В.Червоний, Горошинський, Книш, Кучер, Новак, Самардак, Филимонов, Паляниця. Тренер − Дунець.
Попереджений Безсмертний.
Арбітр − Звягінцев, асистенти арбітра − Штундер, П'яних (усі − Донецьк).