Дев’ять незабутніх сезонів
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», завершуємо презентувати Івано-Франківську область.
Затяжний сезон
В історії прикарпатського футболу було чимало яскравих перемог. Але серед них вирізняється заключна гра сезону-1972. 25 листопада на сімферопольському стадіоні «Локомотив» зійшлися івано-франківський «Спартак» та ризька «Даугава», які виборювали путівку у першу союзну лігу. За регламентом суперники зустрічалися двічі. Стартова гра, 22 листопада, завершилася на користь латвійців − 1:0. Напередодні повторного поєдинку рижани, яким удома обіцяли щедрі винагороди (не забуваймо, «Даугава» була флагманом латвійського футболу), спробували схилити франківців до, м’яко кажучи, певних поступок на футбольному полі. Проте спартаківці на закулісні домовленості не пішли...
«Спартак» Івано-Франківськ − «Даугава» Рига − 3:1 (1:0).
Плей-офф за путівку до першої ліги чемпіонату СРСР. Матч-відповідь (перша гра − 0:1). 25 листопада 1972 р. Сімферополь. Стадіон «Локомотив». 2 500 глядачів.
Голи: 1:0 Голубцов (31), 1:1 Залітіс (46), 2:1 Кобичек (72), 3:1 Голубцов (88).
«Спартак»: Белей, Павліський, Кобичек, Горичок, Бойко, Голубцов, Рибак, Дирів, Чопей, Мартиненко, Аністратов.
«Даугава»: Лайзан, Бешкарєв, Залітіс, Фаєвцев, А.Іванов, Лієпіньш, Рацин, Кондратенко, Босий, Кузнєцов (В.Іванов, 46), Сидоренко.
Суддя − Лук’янов (Москва).
Попереджені: Аністратов − Босий.
Незрозуміла метаморфоза
Кістяк «Спартака» складали місцеві вихованці, для яких патріотизм не був порожнім звуком. Наприкінці 1960-х, після тривалого спаду, франківці повернулися на чільні позиції. В 1969 році вони стали чемпіонами України серед команд Класу Б. Дебютувавши в другій групі Класу А, команда одразу злетіла на четверту сходинку. А от сезон-1971 спартаківці провели невдало, відкотившись в кінець другого десятка. Метаморфоза, що трапилася з гравцями, була незрозумілою і новому керманичу франківців − Віктору Лукашенку. Він очолив колектив наприкінці першості. Ветерани нарікали на невдало проведений підготовчий період (на Закарпатті погода не сприяла тренуванням), травми провідних виконавців та ін.
Важко у навчанні...
Підготовку до першості 1972 року «Спартак» вів у Криму. Тренерський штаб переглянув велику кількість претендентів на місце у складі. Напевно тому контрольні поєдинки «червоно-білі» проводили невдало, за все міжсезоння відсвяткувавши одну-єдину перемогу. Але першість майбутні тріумфатори розпочали чотирма домашніми поєдинками. Щоразу табло франківського стадіону висвітлювало рахунок 2:0 на користь господарів. Коли ж спартаківці здобули очки на майданчиках традиційно незручних рівненського «Авангарда» та хмельницького «Динамо», хлопці остаточно повірили у свої сили. Особливо потужно й надійно підопічні Лукашенка діяли вдома, пропустивши у 23 матчах лише чотири голи.
Допомога аутсайдерів
На перших порах лідери йшли щільною групою. Але тур за туром коло претендентів на нагороди звужувалося (команди української зони 2 ліги розігрували звання чемпіонів республіки). Після проміжного фінішу з’ясувалося, що єдиним, по суті, супротивником для франківців є сімферопольська «Таврія». Вирішальні битви відбулися в Криму наприкінці літа. Після очної дуелі «Спартак» поступився лідерством, але несподівано допомогли сусіди з Чернівців. «Буковина», котра фінішувала 21-ю, сенсаційно переграла лідера на його полі − 3:2. Прикарпатці врешті-решт оформили першість − 20 жовтня, після домашньої нічиєї з тернопільским «Будівельником».
І знову Сімферополь
Оскільки українська зона за складом учасників значно переважала інші, її переможець був звільнений від участі у перехідному турнірі, що проходив у Сочі. Там змагалися шість команд. Дві кращі одразу здобували перепустки в першу лігу, а третя − саме мала зустрітися з чемпіоном України. Суперник червоно-білих визначився лише в останньому турі. Ним стала «Даугава», яка фінішувала слідом за кемеровським «Кузбасом» і липецьким «Металургом». Місцем перехідних матчів був обраний Сімферополь. Тривала перерва у виступах не могла не позначитися на діях «Спартака». Пропустивши на початку першого матчу м’яч у власні ворота, відігратися франківці так і не зуміли.
Чемпіонів забрали до армії
Окрім ігрових, у «Спартака» несподівано виникли кадрові проблеми. Кількох гравців команди незадовго до вирішальної битви... призвали до лав збройних сил. Добре хоч, що вдалося відвоювати основного голкіпера команди Тараса Белея. Начальник учбової частини, де опановував курс молодого бійця перший номер франківців, виявився його земляком. Він погодився на деякий час відпустити новобранця. І недарма! У матчі-відповіді «червоно-білі» здобули перемогу − 3:1, виборовши жадану перепустку в другий дивізіон радянського футболу. Рейсовий літак із Сімферополя в івано-франківський аеропорт прибули зустрічати сотні вболівальників. До залу очікувань вони несли своїх кумирів на руках...
Силами місцевих майстрів
В першій лізі «Спартак» провів дев’ять незабутніх сезонів. Його суперниками були майже півсотні команд з усіх союзних республік, за винятком «нефутбольної» Естонії. Зірок з неба франківці не хапали. Найвищим досягненням команди стало 10-е місце в рік дебюту. Однак місцева публіка із задоволенням відвідувала затишний стадіон «Спартак». Кістяк команди й далі складали місцеві футболісти. Справу чемпіонів 1972 року успішно продовжували Кушлик, Пристай, Я.Думанський, Юрченко, Мороз, Чих, Клим’юк та інші.