Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет
ФУТБОЛ
«Феникс» исчез с профессиональной орбиты
Fcmetalurg.com
21.10.10
Руководство футбольного клуба «Феникс-Ильичевец» (Калинино) официальным письмом за подписью генерального директора Э.А. Базилевича, уведомило запорожский «Металлург» о том, что матч 1/8 финала Кубка Украины «Феникс-Ильичевец» − «Металлург», ранее запланированный на 27 октября 2010 года, не состоится в связи со снятием калининцев с дальнейшего участия в соревнованиях.
Таким образом, запорожский «Металлург» автоматически попадает в четвертьфинал национального Кубка. В других же парах стадии 1/8 финала, напомним, сыграют:
ПФК «Александрия» − «Арсенал» (Киев)
«Карпаты» (Львов) − «Ворскла» (Полтава)
ФК «Полтава» − «Шахтер» (Донецк)
«Кремень» (Кременчуг) − «Днепр» (Днепропетровск)
«Сталь» (Алчевск) − «Волынь» (Луцк)
«Нефтяник-Укрнефть» (Ахтырка) − «Заря» (Луганск)
ПФК «Севастополь» − «Динамо» (Киев)
Матчи пройдут 27 октября (среда).
+++
U16: мир у Кончі-Заспі
Ffu.org.ua
21.10.10
Україна (U16) − Швейцарія (U16) − 0:0
Україна: Ставицький, Сагайдак, Бурда (Яструб, 41), Качараба, Соболь, Ткачук, Лазарович, Габелок, Білоног, Ветров (Радченко, 41, Каретник, 75), Тищенко.
У четвер, 21 жовтня, на базі київського «Динамо» в Кончі-Заспі юнацька збірна України (футболісти 1995 року народження) провела другий спаринг зі швейцарськими однолітками.
Нагадаємо, що у вівторок підопічні Олександра Петракова, виступаючи напіврезервним складом, поступилися гостям з рахунком 0:2. Цього разу основу нашої збірної склали виконавці, котрі на минулому тижні тріумфували на міжнародному турнірі в Італії. Синьо-жовті зберегли свої ворота в недоторканості, проте те саме вдалося зробити їхнім суперникам.
+++
Владикавказькі експерименти українок
Ffu.org.ua
21.10.10
У неділю, 24 жовтня, національна жіноча збірна України проведе у Владикавказі товариській поєдинок проти росіянок, в якому у складі нашої команди на полі можуть з’явитися відразу декілька дебютанток.
Простір для маневру
Через об’єктивні причини в останньому для синьо-жовтих матчі поточного року не братимуть участь перевірені бійці − Олена Лишафай, Валентина Котик, Людмила Пекур, Ольга Бойченко, Юлія Корнієвець. Разом з цим наставник українок Анатолій Куцев матиме змогу переглянути у ділі найближчий резерв збірної. Зокрема, до списку кандидаток потрапили Ольга Басанська, Ія Андрущак, Анна Мозольська та Катерина Боченко, котрі захищають кольори харківського «Житлобуда».
Із корабля на бал
На відміну від інших спарингів, жовтневому не передуватиме підготовчий збір. Виконавиці, котрі виступають на батьківщині, зберуться в Києві у п’ятницю, а в Москві до них приєднаються партнерки, які грають у клубах сусідньої країни. Нагадаємо, що минулого року синьо-жовті вдома розібралися із росіянками − 2:0. До фінального турніру чемпіонату світу-2011, котрий відбудеться у Німеччині, наші дівчата, як і їхні суперниці, не потрапили.
Склад збірної України:
Воротарі: Надія Баранова («Звєзда-2005» Перм, Росія), Ірина Зварич («Росіянка» Червоноармійськ, Росія);
захисники: Ольга Басанська, Марина Масальська («Житлобуд-1» Харків), Ірина Василюк («ККРК» Конін, Польща), Юлія Ващенко («Легенда»), Олена Ходирєва («Звєзда-2005»);
півзахисники: Катерина Боченко, Ганна Мозольська (обидві − «Житлобуд-1»), Юлія Гнидюк, Людмила Лемешко (обидві − «Легенда»), Віра Дятел («Звєзда-2005»), Тетяна Романенко («Кубаночка» Краснодар, Росія), Тетяна Чорна («Росіянка»);
нападаючі: Ія Андрощук, Світлана Фришко (обидві − «Житлобуд-1»), Дарина Апанащенко («Звєзда-2005»), Оксана Яковишин ( «Легенда»).
+++
ЕВРО-2012
Ціни за номери в готелях під час Євро-2012 не повинні перевищувати 180 євро − польський експерт
Укрінформ
21.10.10
Прибутки готельного бізнесу під час Євро-2012 у першу чергу залежатимуть від власників готелів у містах-організаторах турніру. З огляду на досвід проведення великих спортивних заходів, ціни на одномісні номери в три− або чотиризіркових готелях під час ЧЄ-2012 повинні бути у межах 150-180 євро. Про це під час туристичного ярмарку у Познані повідомив національний координатор з питань розміщення вболівальників у відповідальній за організацію турніру в Польщі спілці “PL.2012” Рафал Росєяк.
Як повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу, Р.Росєяк назвав позитивну і негативну практику формування цін в готелях під час різних турнірів. Зокрема, він повідомив, що під час Олімпійських ігор в Пекіні ціни в готелях, в середньому, становили 160 євро, під час мундіалю в ПАР − 170 євро, що забезпечувало їм високі прибутки. Натомість, ціни на номери у готелях у Греції під час Олімпійських ігор 2004 року становили 250 євро і вболівальники масово відмовлялися від послуг готелів. Схожа ситуація була й під час Євро-2004 року в Португалії, де вболівальники під час турніру зупинялися у набагато дешевших готелях в сусідній Іспанії.
“Це є попереджувальним сигналом для Вроцлава і Познані, які мають сполучення відповідно з Німеччиною і Чехією”, − констатував експерт спілки “PL.2012”. Він повідомив, що під час Євро-2012 у дні проведення матчів готелі у цих містах можуть розраховувати на 100% заповнення вболівальниками, натомість в інші дні проведення чемпіонату − на 70%.
+++
На Євро-2012 національні об'єднання Донеччини запропонували провести презентації культур
Укрінформ
21.10.10
Під час проведення Євро-2012 у Донецьку національно-культурні товариства Донеччини запропонували провести презентації своїх культур для гостей Чемпіонату. З такою ініціативою виступило об'єднання етнічних співтовариств регіону, в рядах якого провідні обласні організації національних меншин.
Як розповіла кореспондентові УКРІНФОРМу заступник начальника Головного управління зі взаємодії з громадськістю і у справах національностей і релігій облдержадміністрації Світлана Кузнецова, це дозволить гостям фінальної частини чемпіонату Європи з футболу в 2012 році краще пізнати культуру і традиції етнічних груп, що проживають у Донбасі. У рамках презентації уболівальники з різних куточків Європи могли б також ознайомитися з національними кухнями. «Національні товариства греків, поляків і німців також висловили готовність надати допомогу в навчанні волонтерів Євро-2012 мові», − відзначила Світлана Кузнецова.
Донбас є найбільш багатонаціональним регіоном України. У Донецькій області за статистикою проживають 133 із 134 етносів країни (за винятком алеутів). Усього в області зареєстровано 166 національно-культурних об'єднань, що представляють 24 національності.
+++
Региональные печатные СМИ
ФУТБОЛ
«КРЫМТЕПЛИЦА» РАДУЕТ ПОКЛОННИКОВ
А. Зеликов
Крымские известия (АР Крым)
21.10.10
В прошедшие выходные стартовал очередной, 13-й тур в Премьер-лиге, где по-прежнему за чемпионское звание продолжают борьбу «Шахтер» и «Динамо».
В Донецке на стадионе «Металлург» прошел матч, в котором хозяева поля принимали земляков. Сенсации в дерби не произошло — «Шахтер» победил «Металлург» (2:0) и, набрав 34 очка, уверенно лидирует. Динамовцы отстают от соперников на пять очков. В состоявшемся туре они переиграли львовские «Карпаты» (1:0).
С приходом в «Днепр» тренерской бригады из Испании руководство клуба пообещало болельщикам, что днепропетровцы поборятся за звание чемпионов Украины. Но пока команда не блещет игрой, закончив матч на своем поле со счетом 1:1 с луганской «Зарей». С 24 набранными очками «Днепр» занимает четвертое место в турнирной таблице, пропустив вперед харьковский «Металлист», который дома буквально положил на лопатки луцкую «Волынь» (3:1).
Киевский «Арсенал», победив «Ворсклу» (1:0), переместился на пятую позицию и, думается, в следующем матче столичные игроки у себя дома проверят претензии «Днепра» на более высокие результаты во главе с новым испанским тренером.
Симферопольская «Таврия» принимала на «Локомотиве» мариупольский «Ильичевец». Казалось, не было проблем у нашей команды в этой встрече, но иного мнения придерживались гости, забив два гола в ворота неуверенно игравшего голкипера Василия Хомутовского.
Тогда главный тренер «Таврии» Валерий Петров решил выпустить на поле выходца из «Днепра» Владимира Коробку, который и спас крымчан от позорного матча, забив два гола.
Эта ничья вывела симферопольцев на десятое место в чемпионате, которое никак не соответствует статусу обладателя Кубка Украины 2009 года. Увы, это теперь история в летописи «Таврии», и руководству клуба необходимо проанализировать ситуацию перед матчем в Киеве с «Оболонью», где главной крымской команде просто необходима победа. Ведь смогли же севастопольцы сыграть в столице с «Оболонью» вничью (2:2).
В Первой украинской лиге прошел уже 16-й тур, который принес радость поклонникам молодежненской «Крымтеплицы». Проигрывая по ходу матча (0:1), крымчане во втором тайме переломили ход встречи с харьковским «Гелиосом» и, проявив характер, забили гостям два мяча. Набрав 31 очко, наши земляки делят второе-третье места в турнирной таблице с львовянами, у которых по сумме забитых и пропущенных мячей ситуация складывается лучше. В следующем туре «Крымтеплица» выезжает в Белую Церковь, где встретится с местным «Арсеналом», который накануне выиграл у калининского «Феникса-Ильичевца» (4:2).
Крымский «Титан» потерпел поражение от явного аутсайдера — «Прикарпатья» (1:2). Но шансы у команды из Армянска неплохие — в запасе 21 очко. Результаты остальных матчей тура: «Нефтяник-Укрнафта» — «Энергетик» — 2:3, «Буковина» — «Сталь» — 3:1, ПФК «Александрия» — «Звезда» — 2:1, «Нива» — «Днестр» — 3:2, «Черноморец» — ФК «Львов» — 1:1, «Динамо-2» — «Закарпатье» — 0:1.
Выступающий за «Закарпатье» бывший игрок «Игросервиса» (Симферополь) и «Таврии» Матвей Бобаль, забив победный гол, возглавил с 11 мячами список бомбардиров Премьер-лиги.
+++
«ШАХТАР» ОПУСТИЛИ З НЕБЕС НА ЗЕМЛЮ
Петро Пас
Волинь (Волинська область)
21.10.10
«Діти» Арсена Венгера (Уілширу − 18 років, Сонгу, Фабрегасу і Насрі − по 23, що за футбольними мірками ще досить мало) буквально розмазали по лондонському газону команду Мірчі Луческу − 5:1
Ліга чемпіонів-2011. 3-й тур. Група Н. «Арсенал» (Англія) − «Шахтар» (Україна) − 5:1 (1:0 − Сонг, 19; 2:0 − Насрі, 42; 3:0 − Фабрегас, 59, з пенальті; 4:0 − Уілшир, 65; 5:0 − Шамах, 69; 5:1 − Едуардо, 82).
− Прощення сьогоднішньому результату немає, але нам треба якомога швидше забути про цей матч, − заявив після фіаско в Лондоні головний тренер «Шахтаря» Мірча Луческу. − Ми зробили «Арсеналу» три подарунки: пропустили два безглуздих голи, плюс пенальті, який суддя призначив, напевно, під тиском публіки. Взагалі, мені не сподобалося, як арбітр інтерпретував деякі моменти. За рахунку 3:0 вже все було зрозуміло. А до першого гола суперник взагалі не загрожував нашим воротам, і лише завдяки нашим подарункам-помилкам команди пішли на перерву з таким результатом. Незважаючи на такий підсумковий рахунок, я вважаю, що сьогодні «Шахтар» і «Арсенал» грали на одному рівні...
Та ви що, пане Луческу?! Можливо, ми дивилися різні матчі? Бо, як на мене, то ваші хлопці, вибачте, наклали у штани у протистоянні з Насрі (гравець із таким колоритним для нас прізвищем забив донеччанам другий гол) і компанією. Гра англійців була не на одну, а на цілих дві голови вищою за класом!
Після двох перемог у стартових матчах Ліги чемпіонів, після перемог на внутрішній арені, гравці і керівництво «Шахтаря» уже подумали, що схопили футбольного Бога за бороду (бач, їм вже нецікаво грати в Кубку України − подавай спільний з Росією турнір), і тут від першого серйозного суперника − такий жорстокий ляпас. Точніше удар. Нокаутуючий. Тепер то ми зрозуміли, що «гірникам» справді слабо заявляти про спільний Кубок з Англією або Іспанією...
Чи вдасться відновитися від такого фіаско за два тижні і зачепитися хоча б за нічию у домашньому матчі − велике питання. В матчах із топ-командами перш за все треба проявляти характер − битися, не шкодуючи себе, на кожному клаптику поля, і патріотизм. А з цим у «гірників» − великі проблеми. Мені здається, що більшості гравцям «Шахтаря» (особливо бразильцям) взагалі байдуже, з яким ганебним рахунком програла їхня команда. Принаймні, Луїс Адріано у випадку, коли заробив пенальті у своєму штрафному майданчику і рахунок став 3:0, просто усміхався, як дурень, на відеокамери...
ЗА ВОРОТАМИ
Арсен ВЕНГЕР,
головний тренер
«Арсеналу»:
− За рахунок чого ми перемогли настільки крупно − 5:1? Сьогодні ми домінували, а суперник захищався. З нашого боку була розумна гра. Особливо нам вдався другий тайм, коли наші гравці завдяки своїм даним − і фізичним, і технічним − змусили футболістів «Шахтаря» втомитися. Я задоволений. І навіть тому, що єдиний гол у ворота «Арсеналу» забив наш колишній гравець Едуардо. Ви ж бачили, як стадіон стоячи його підтримав. Після такої травми, яку Едуардо пережив, він продовжує грати і працювати − це викликає захоплення.
Андрій П'ЯТОВ,
голкіпер «Шахтаря»:
− Нас морально надломив перший пропущений гол після моєї помилки. Банально не втримав м'яч, який потрапив під мене...
НАЙКРУПНІШІ ПОРАЗКИ «ШАХТАРЯ»:
4:0 «Цюріх» (Швейцарія) − 1998 рік (Кубок УЄФА) «Мілан» (Італія) − 2004 рік (Ліга чемпіонів) «Рома» (Італія) − 2006 рік (Ліга чемпіонів)
5:1 «Лаціо» (Італія) − 2000 рік (Ліга чемпіонів) «Аустрія» (Австрія) − 2002 рік (Кубок УЄФА) «Арсенал» (Англія) − 2010 рік (Ліга чемпіонів)
РЕЗУЛЬТАТ ІНШОГО МАТЧУ ГРУПИ Н:
«Брага» (Португалія) − «Партизан» (Сербія) − 2:0 (1:0 − Ліма, 55; 2:0 − Матеус, 90).
+++
«Эмирейтс» − не «Донбасс Арена»
Жизнь (Донецкая область)
21.10.10
АРСЕНАЛ − ШАХТЕР − 5:1 (2:0). Голы: Сонг, (19) Насри, (42), Фабрегас (60 − с пенальти), Уилшер (66), Шамах (69), Эдуардо, (82).
Не боги горшки обжигают, и в этом противостоянии было много такого, что давало уверенность не только мне, но и самым искренним футбольным циникам, что «Шахтер» упрется и не даст «Арсеналу» сыграть в свою игру. Но, увы, не сложилось: не сложилось у Пятова, не сложилось у защиты, и вообще англичане перебегали «горняков» в дебюте. Но вопрос не в этом, а в том, сколько желчи вылито было на сайтах, которые содержатся за деньги явно не с донецкой пропиской. Когда «Шериф» из Молдавии и БАТЕ из Борисова возили по полю известную команду, и в начальной стадии было понятно, что с Лигой чемпионов столичная команда явно поторопилась, то и в чемпионате Украины (как сказал еще один хороший человек ) давайте посмотрим на турнирную таблицу. У любых авторитетов в футболе, да вообще в спорте, бывают такие ситуации, когда видимо проиграть должны, какой бы сильной или слабой
команда не была. Ошибки были, никто не спорит − у кого их не бывает? Сделать выводы и идти дальше − все, крапка. О дальнейших превратностях этого матча нам поведает София Глявская. До новых встреч. Сегодня, кстати, Лига Европы − не забудьте посмотреть.
Домашняя арена стала по-настоящему счастливой для «Шахтера», который любит и умеет на ней побеждать. В Лондоне же все сложилось совсем иначе.
Встреча двух фаворитов группы Н обещала стать одной из самых зрелищных, если не всего группового раунда, так вечера точно. От «Шахтера» хотелось больше сопротивления, находчивости, но уже после первого гола «горняки» сдали. Те, кто смотрел матч без пристрастного отношения к одной из команд, уже к концу первого тайма перестали прогнозировать результат, а наблюдали за перетягиванием одеяла на себя двумя «канонирами» − Андреем Аршавиным и Самиром Насри. Последний в данной встрече оказался немного ярче и результативнее, чем порадовал одноклубников и болельщиков.
Не хочется загадывать, но есть основания утверждать, что «Шахтер» из группы выйдет, пусть и со второй строчки. Проиграть «Арсеналу» не стыдно. «Шахтер» не самый слабый клуб в Европе и вполне мог бы справиться с напором команды Венгера. Но в этот вечер не сложилось. Возможно, ответная встреча станет более приятной для донецких болельщиков, а везение на «Донбасс Арене» окажется еще одной составляющей успеха, тем паче, что у «Шахтера» есть опыт более достойной игры с «Арсеналом». Правда, предыдущая встреча прошла 9 лет назад, и за это время немало воды утекло. Но это скорее даже примущество, нежели недостаток, ведь донецкая команда сегодня и в 2001-м − совсем разный уровень игры, уверенности в собственных силах. Тогда в Лондоне еще на старой арене «канониров» «Хайбери» в сложнейшей борьбе хозяевам удалось одержать волевую победу 3:2, хотя по ходу матча украинцы вели 2:0. Зато в ответной встрече «горняки» с лихвой рассчитались за ту досаду, одержав крупную, но уже ничего не решавшую победу − 3:0.
+++
Богдан ШУСТ: «Не буду вважати сенсацією, якщо «Карпати» обіграють «Севілью»
Іван Фаріон
Високий Замок (Львівська область)
21.10.10
Екс-голкіпер львів’ян радить своїм друзям зіграти цього разу у прагматичний, а не видовищний футбол
Богдан ШУСТ: «Не буду вважати сенсацією, якщо «Карпати» обіграють «Севілью»
Як і в доброму театрі з цікавою п’єсою, талановитими режисером і виконавцями, у четвер, 21 жовтня, о 20 годині, на львівському стадіоні «Україна» буде аншлаг. Уболівальників чекає феєрична футбольна вистава, в якій головні ролі гратимуть львівські леви і тореадори іспанського футболу. За поєдинком «Карпат» і «Севільї» з особливою цікавістю стежитиме екс-львів’янин, голкіпер луганської «Зорі» Богдан Шуст.
У березні 2007 року у складі донецького «Шахтаря» йому довелося протистояти теперішньому суперникові «зелено-білих». Той матч називали драмою драм. Зігравши на полі суперника унічию 2:2, «гірники» все ж не зуміли добитися успішного результату вдома. «Помаранчево-чорні» вели у рахунку 2:1, проте на останніх секундах пропустили гол (кажуть, «накаркав» телекоментатор В’ячеслав Шарафутдінов, який ще до фінального свистка переможно кричав у мікрофон: «Шахтар» уже в чвертьфіналі Кубка УЄФА!). Рятівний для «Севільї» гол забив… голкіпер гостей Андрес Палоп. Під час виконання останнього кутового біля воріт господарів він покинув власну «рамку», побіг уперед і, ніким не прикритий, ударом головою «замкнув» подачу. Ошелешені таким розвитком подій, донеччани не знайшли сил переламати хід поєдинку у додатковий час. Більше того, на 115-й хвилині пропустили самі. Про Богдана Шуста преса тоді писала так: «Севілья» зіграла значно потужніше в атаці, і велика заслуга Шуста та захисників у тому, що рахунок не став непристойним ще у першому таймі...».
З безпосереднім учасником того «інфарктного» матчу розмовляє кореспондент «Високого Замку».
− Богдане, які враження від іспанської команди збереглися у тебе?
− Якщо чесно, ту гру із «Севільєю» я вже… забув. Пригадую лише, що після завершення матчу нам тяжко було знайти слова виправдання. Навіть говорити у ті хвилини було тяжко. Проте, як кажуть, нема так зле, щоб на добре не вийшло. Після поразки тренерський штаб зробив правильні висновки, і через два роки ми добилися своєї мети, вигравши Кубок УЄФА.
«Севілья» − команда високого європейського рівня. Знаю: незважаючи на компліменти, які роздають їй фахівці, уболівальники «Карпат» вимагатимуть від своїх улюбленців декласувати суперника. Вони захочуть отримати задоволення і від результату, і від самої гри. Вимагаючи цього, треба пам’ятати, що між цими клубами є певна різниця. У «Севільї» набагато вищий міжнародний досвід, кращі індивідуальні якості футболістів...
І все ж я б не скидав «Карпати» з рахунку. Львів’яни досягли великого прогресу за останні роки. З великим нетерпінням чекаю цієї гри. На жаль, через підготовку до суботнього матчу «Зорі» не зможу особисто бути присутнім на львівському стадіоні, щоб знову побачити своїх друзів із «Карпат» і свого колишнього «кривдника» в особі «Севільї»…
− «Севілья»-2007 сильніша від «Севільї» зразка 2010 року?
− Тяжко сказати. І тоді, і тепер вона показує дуже якісний футбол. Ріст «Карпат» зауважити легше − три роки тому в українському чемпіонаті вони були нижче середнячків, а нині − серед лідерів.
− Як, по-твоєму, розвиватимуться події на полі?
− «Карпати» «гнатиме» уперед багатотисячна аудиторія, і це неабияк допомагатиме нашим футболістам, додаватиме їм емоційних сил. Гравці літатимуть на полі як на крилах, зроблять усе, щоб віддячити за таку підтримку. Навіть якщо «Карпати» поступляться іспанцям, це ще не означатиме, що вони погано виконували свої обов’язки, тож не треба буде дорікати їм за можливу поразку.
− Кажуть про сильний характер «Севільї»…
− У «Карпат» він не слабший. Так, іспанці доволі технічні, грають у швидкий, видовищний, зрілий футбол, який подобається глядачам. «Карпати» на шляху до цих футбольних стандартів − попри те, що клуб не може робити багатомільйонні витрати на придбання високоякісних виконавців, якими володіє та ж «Севілья». «Карпати» намагаються виховати майстрів з молодих доморощених гравців, і, хоча не такими швидкими темпами, але йдуть до своєї мети.
− Українським командам тяжко конкурувати з тими, хто сповідує «південний» футбол…
− Якщо іспанців взяти під щільну опіку, грати з ними можна. Нема такої команди, яка б не програвала. Яскраве свідчення − недільна поразка «Севільї» у чемпіонаті Іспанії від «Спортинга», який балансував у зоні вильоту. Тож не буду вважати сенсацією, якщо у четвер «Карпати» виграють...
− Як, на твою думку, «Карпатам» варто було би побудувати гру цього разу? Запертися у штрафному майданчику, грати на відбій і будь-якою ціною здобути бодай очко − чи, навпаки, показати притаманний їм видовищний футбол з ризиком піти у роздягальню без очок?
Треба враховувати всі нюанси. Трапляється, що у чемпіонаті команда перебуває за крок від медалей, залишилося дві гри, будь-що потрібен результат − ось тоді гравці можуть пожертвувати відкритим футболом і зіграти лише на результат. І вболівальник, який чекає цих медалей, пробачить своїм улюбленцям безбарвну гру. Маємо схожу ситуацію. Для «Карпат» поєдинок із «Севільєю» − принципова гра. Після серії поразок, які переслідували львів’ян в останній час, їм не завадило б зіграти на результат…
+++
Розгром 5:1 − це… «гра на одному рівні»?
Андрій Воронич
Високий Замок (Львівська область)
21.10.10
«Зірки» донецького «Шахтаря» повинні опуститися на землю − до топ-клубів Європи їм ще дуже далеко. Це переконливо довів лондонський «Арсенал», який розгромив «помаранчево-чорних» із рахунком 5:1.
Розгром 5:1 − це… «гра на одному рівні»?
Румунський наставник донецького клубу Мірча Луческу після матчу був оригінальним: «Сьогодні «Шахтар» і «Арсенал» грали на одному рівні»… Однак рахунок − більш ніж красномовний! На полі була одна команда − «Арсенал», а «Шахтар» відбував номер, дозволяючи «канонірам» грати у своє задоволення. Найбільш образливо, що «гірники» не особливо опиралися − нібито ганебна поразка на очах у всієї Європи їх влаштовувала… Луческу ще й на суддю «погнав»: «Пенальті, яке суддя призначив… під тиском публіки… Мені не сподобалося, як арбітр інтерпретував деякі моменти»… Ну до чого тут арбітр, коли команда просто розвалилася? «Нас морально надломив перший пропущений гол», − пояснив голкіпер «гірників» Андрій П’ятов. Якщо це правда, то мріяти про перемогу в Лізі чемпіонів «Шахтарю» не варто. Класну команду і два, і навіть три пропущені голи не «надломлюють». «Ліверпуль» пропустив від «Мілана» в першому таймі фіналу Ліги чемпіонів три голи, − а в другому зрівняв і виграв трофей…
+++
Юрій Кіндзерський: «Львівські вболівальники − найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри»
Богдан Вовк
«За вільну Україну плюс»
21.10.10
Президент Футбольного клубу «Львів» дав розширене інтерв’ю журналісту газети «За вільну Україну плюс» (частина перша)
− Юрію Івановичу, з чого починалося Ваше знайомство з футболом? Чим є футбол у Вашому житті тепер?
− Починалося з самого дитинства − як і в кожного галицького хлопця: побачив, як грають дорослі, побачив м’яч і сам спробував грати у футбол. Тепер футбол займає в моєму житті багато часу і потребує чимало фінансових ресурсів. Йому я віддаю чимало сил і енергії, це − частина мого життя. Вірю в те, що футбол повинен стати в Україні національним видом спорту і рано чи пізно ми маємо поважно виступати на футбольній міжнародній арені.
− Як виникла ідея заснування футбольного клубу «Львів» і що було головним на тій дорозі, яка привела Вас до цього Вашого дітища?
− Друзі зі Львова запросили мене до Львова, ми поспілкувались. На той час існував Газовик-Скала (Стрий), який не міг фінансувати свою діяльність. Погасивши борги «Скали», ми викупили по-суті місце у Першій лізі, заснувавши нову юридичну структуру, яка й досі називається Футбольний клуб «Львів». Ми не є правонаступниками колишнього «Львова», але, гадаю, усе краще звідти перейняли.
Головним на цій дорозі була любов до львівського і галицького футболу і переконання в тому, що львівські вболівальники − найкращі, реально критичні і справедливі стосовно футболістів і самої гри. Тим паче, що я був упевнений: футболу для Львова ніколи не буде забагато. Отож, я вирішив розвивати другий професійний футбольний клуб у місті Лева.
− Чи не є створення кількох спортивних клубів одного профілю в одному місті «розпорошуванням» зусиль, коштів, спортивних талантів? Скільки, взагалі, доцільно мати таких інституцій наприклад у Львові? Хто може це визначити? В чому полягає основне завдання спортивного клубу, зокрема футбольного клубу «Львів»?
− Створення ФК «Львів» при тому, що існує ФК «Карпати» − не є, звичайно, розпорошуванням зусиль, коштів чи талантів, бо львівський футбол міг би значно більше видавати «на гора» для всеукраїнського футболу, адже потенціал нашого регіону у цій сфері − величезний. Справжніх талантів на Львівщині є значно більше, ніж на два клуби, і роботи тут непочатий край.
Як ми неодноразово чули і з вуст нинішнього мера, і багатьох львів’ян, Львів є одним з небагатьох міст України, в якому існують аж два професійні футбольні клуби з професійними дитячими футбольними школами (не треба й про це забувати). Є, тим паче, тільки деякі поодинокі українські міста з двома професійними футбольними клубами у Прем’єр-лізі (а ми там також перебували). Це не могло не додавати авторитету спортивному футбольному Львову. Скільки потрібно клубів містові загалом − це може визначити лише ринок: скільки зможе «проковтнути» професійного і взагалі футболу львівський вболівальник, стільки його й потрібно. Сьогодні цього не знає ніхто, але я впевнений: чим більше буде таких клубів, як ФК «Львів», тим краще для міста.
На сьогодні основне завдання футбольного клубу «Львів» після нашого першого сходження у Прем’єр-лігу − другий, повторний, вихід до Прем’єр-ліги. Незважаючи на те, що це і фінансово й організаційно далеко не просто, що ми досі не маємо у Львові де грати і тренуємось на, м’яко кажучи, не надто добрих полях. Однак, як показує турнірна таблиця Першої ліги, ми поки що успішно йдемо на другому місці в зоні виходу до Прем’єр-ліги.
− На які світові взірці у галузі виховання молодих футболістів Ви вважаєте за доцільне орієнтуватись? Чи існують, на Вашу думку, «більш спортивні» і «менш спортивні» нації? Або більш і менш «футбольні» народи? Як виглядають на цьому тлі українці?
− Це знає увесь спортивний світ: одним з найкращих світових взірців у галузі виховання молодих футболістів є Голландія, особливо голандський «Аякс». Там все поставлено на найвищому рівні стосовно системи, але не треба забувати і про Бразилію, де функціонує ціла державна програма і все починається з пляжного та дворового футболу. Отож, таки вимальовуються футбольні країни − Бразилія і Голландія, а у клубу «Аякс» можна повчитись і нашій країні. Гадаю, що є також «більш спортивні» і «менш спортивні нації», якщо брати на генному рівні. Сьогодні, правда, ці терміни краще застосовувати до націй, зважаючи на їхні здобутки на Олімпіадах (у футболі в тому числі), на світових і європейських першостях… Усе залежить від економіки, від того, як політики вибудовують програми розвитку фізкультури, спорту та охорони здоров’я у країні, так і виглядає в кінцевому підсумку нація чи народ − більше або менше «спортивно».
Бразилія, звісно, футбольна країна, але вона давно вже завойовувала світову корону. Натомість висунулись уперед Німеччина та Іспанія. За ступенем любові до футболу українці входять, напевне, до трійки народів світу. На жаль, стати футбольною країною щодо здобутків нам поки що не вдається. Якщо вважати, що справжнім спортивним обличчям кожної країни є її збірні, то нам ще належить дуже багато працювати.
− Чим, по Вашому, мав би бути футбол у цивілізованому розвинутому (збалансованому) суспільстві: бізнесом, фізкультурою, образом і ознакою здорового способу життя, розвагою, політикою, естетичним захопленням, власне спортивною грою? Можливо − усім разом і ще чимось?
− У модерному суспільстві футбол є і бізнес, і фізкультурою на певному рівні, і здоровим способом життя, але професійний футбол − це насамперед потужний бізнес з елементами яскравого шоу. У розвинутих країнах він приносить прибуток, який відповідно вкладають у молоде покоління, дитячі школи, одне слово − у здоров’я нації. У нас, на жаль, так не є…
− Яка Ваша оцінка загального стану українського футболу? Які найбільш нерозв’язні проблеми постають на шляху його успішного розвитку? А може тут узагалі нема проблем?
− Загальний стан українського футболу показують різні рейтинги ФІФА і УЄФА, де ми хоча й не перебуваємо на найнижчих позиціях і у світі, і в Європі, але маємо значно вищий потенціал, який невдало використовуємо. Якщо Словенія, де два мільйони жителів, їде на Чемпіонат світу, а ми − ні, то тут захована проста відповідь на запитання. Найбільша проблема полягає в тому, що немає чіткої державної програми, а Федерація футболу, зі свого боку, або не може запропонувати чіткого плану розвитку українського футболу, або не спроможна успішно втілити його в життя. Хоча без фінансування і участі насамперед держави на найнижчому рівні тут не обійтися.
− Спорудження у Львові стадіону до «Євро-2012» за кошти держави − помилка, правильний крок чи вимушений захід? Яким було б Ваше рішення, коли б життя дало Вам змогу таке рішення приймати?
− На мій погляд, спорудження стадіону у Львові до «Євро-2012» за кошти держави − уже вимушений захід. Годі навіть уявити, скільки за такі гроші можна було зреалізувати різноманітних проектів у школах, спортзалах, клініках − у галузі освіти та охорони здоров’я загалом. Не лише Львів, але й Львівщина вийшла б на місце номер один у Європі за кількістю спортивних споруд. Але «Євро-2012» підтискає, йдеться про імідж міста, а імідж так само немало коштує. Будемо сподіватись, що компенсація буде належною у вигляді потоку інвестицій на Львівщину. Якби доля дала мені змогу приймати рішення у даній справі, то я би одразу розпочинав будівництво стадіону, як тільки виконком УЄФА визначив Польщу та Україну, а відтак і Львів господарями. Тоді надворі стояв 2007 рік, так звана криза ще не стукала у двері багатьох наших сімей, економік і бізнесів, і треба було збудувати стадіон за кошти приватних інвесторів.
− Чи вважаєте Ви «правильним», коли український спорт представляють спортсмени-неукраїнці? Як ставитесь до практики «перекуповування» наприклад футболістів, що її застосовують різні спортивні клуби?
− Негативно. Я категорично проти того, коли на міжнародній арені український спорт представляють так звані «натуралізовані» українці. Природа і Бог створили різні нації, і тому, мені здається, кожен народ повинен виставляти на змаганнях своїх питомих представників, які мають доказувати світові, що вони найсильніші, найпрудкіші, найкращі. Ми будемо старатися з усіх сил, щоб у футбольному клубі «Львів» не було легіонерів. На сьогодні нам не вдалось на всі сто відсотків виконати цю обіцянку − один наш футболіст таки є темношкірим громадянином України, але, я гадаю, ми поправимо цю ситуацію у міжсезонні і будемо справжнім українським клубом з українськими футболістами.
Що стосується «перекуповування» футболістів іншими клубами, то це негативна практика, заборонена різними регламентами, як Федерації футболу України, так і ФІФА та УЄФА. Я прямо пов’язую незавоювання у минулому сезоні путівки до Прем’єр-ліги футбольним клубом «Львів» з тим, що у нас просто «перекупили» деяких футболістів ще навесні, тому вони перестали грати уже в другому колі, ходили пішки по полю та хворіли на псевдотравми.
− Дворові у містах та стихійні сільські команди десь на вигонах − це, на Вашу думку, джерело майбутніх спортивних кадрів? Необхідний резерв? Оптимальна форма природного добору? Позитивне явище, яке слід підтримувати, чи громадська самодіяльність підлітків, що потребує негайної опіки, реорганізації, або ж спочатку, властиво, організаційних зусиль?
− Ми всі пам’ятаємо часи − хоч якими б вони не були поганими з погляду політичних свобод для українців − епохи Радянського Союзу, коли робилося все для того, щоб ватаги сільських хлопчаків чи дворові компанії у містах мали змогу виростати у футбольні команди. Це була правильна постановка питання, вірне рішення. Нині маємо подібне розвивати, бо тільки так з масового спорту виростуть майбутні професійні спортсмени, чемпіони світу, Олімпійських ігор. Організація такої практики буде одним із пунктів моєї передвиборної програми. Будемо намагатися на Львівщині максимально наблизитись до змагань на рівнях сільському і дворовому у містах. Для цього, зрозуміло, потрібні кошти, майданчики, м’ячі, форма, усіляке обладнання, оскільки сучасні обставини диктують відповідний сервіс.
Громадську організацію підлітків треба всіма силами підтримувати, а не «реорганізовувати» чи ще якось втручатись у цей процес.
− Чому футбол став улюбленою грою мільйонів? Які найтиповіші риси футбольної гри цьому сприяли?
− На цю тему написано дуже багато літератури. На мій погляд, найтиповішою рисою футбольної гри, яка посприяла, аби футбол став улюбленою грою мільйонів, − це динамізм усього дійства, що відбувається на полі, хвилюючий момент очікування голу, видовищність. Якщо проаналізувати усі світові матчі, то не знайдеться жодного, який би на сто відсотків повторював інший матч. До того ж приємно і корисно спостерігати, як 22 здорові людини протягом 90 хвилин наочно пропагують здоровий спосіб життя.
− Як ставитесь до поведінки надто гарячих прихильників улюбленого спортклубу, вчинки яких межують з фанатизмом? Які конструктивні кроки у цій ділянці можна і треба було б конечно зробити? Чого найбільше очікують спортсмени від своїх уболівальників? Як одні одних можуть взаємно виховувати?
− Загалом, до руху футбольних фанів ставлюся позитивно, якщо, звісно, нема порушення законодавства чи загальнолюдських норм поведінки. Існування фанів унаочнює привабливість футболу, а от дуже вже гарячі безконтрольні голови − це зле, бо псує імідж футболу. З цим треба боротись, і найконструктивнішими кроками мають бути роз’яснення, терпелива робота, спокійна поведінка більшості. Клуб має демонструвати нейтральне ставлення до всіх вболівальників, виховувати своїх прихильників у дусі толерантності. У крайньому разі, коли переступається межа, своє слово кажуть правоохоронці, які зобов’язані подбати про безпеку громадян. Це крайні і неприємні випадки, а після виявлення порушників я б надалі і близько не підпускав їх до стадіонів.
Кожному спортсменові потрібні палка віра і підтримка своїх уболівальників. Кажу це і як колишній спортсмен, і як організатор спорту. Особливо, коли команда програє − чи то у першому таймі, чи у попередньому матчі. Може бути конструктивна критика, поєднана з прихильністю. У такий спосіб спортсмени і вболівальники взаємно виховують одні одних. Для нас було завжди великою приємністю показати гарну гру для львів’ян.
+++
Михайло Козак: “Завжди імпонував “Арсенал”
Мстислав Коцький-Боб’як
Ратуша (Львівська область)
21.10.10
Гол Михайла Козака в останньому виїзному матчі проти “Чорноморця” врятував його “Львів” від поразки. „Ратуша” поспілкувалася з гравцем “синьо-золотих” левів та отримала вельми змістовні та цікаві відповіді на запитання.
— Твій гол став рятівним для “Львова”. Чи відчував, що заб’єш?
— Виходячи на заміну, звичайно, що не відчував такого, але намагався все зробити, аби допомогти своїй команді та принести їй якомога більше користі.
— Чи часто забиваєш голи, виходячи з лави запасних?
— У дитячому футболі бувало частенько. А в професійній кар’єрі забивав охтирському “Нафтовику”. Щоправда, зараз мало часу проводжу на полі. Однак, коли виникають моменти, намагаюся їх реалізовувати.
— А загалом тобі комфортніше розпочинати матч в основі, чи виходити на заміну, вливаючись по ходу гри?
— Для кожного футболіста основне — грати з перших хвилин матчу, проводити якомога більше часу на полі. Передусім тому, що футбольна кар’єра є не настільки довгою, аби так “насичуватися” ігровим часом, а тим паче виходити тільки на заміну. Однак, якщо зараз виходжу на заміну, можливо, десь трішки є слабшим від своїх партнерів. Намагаюся доводити своєю грою, що гідний грати в майбутньому з стартових хвилин.
— Кому присвятив цей гол?
— Своїй сестрі, в якої цього дня був День народження. На жаль, я не міг бути на цьому святі, не міг привезти їй подарунок. Тому цей гол — мій маленький подаруночок для неї.
— Назви трійку команд першої ліги, які боротимуться за підвищення у класі?
— Важко зараз визначити трійку, йде запекла боротьба. Хорошими командами є “Чорноморець”, “Закарпаття”, “Олександрія”, “Кримтеплиця”. Та й від тих команд, які вийшли з другої ліги, “Буковина” та “Нива”, ніхто не сподівався вдалої гри та результатів. Тому все попереду, все лише починається, а це для вболівальників найкраще, коли є інтрига, коли немає яскраво-вираженого лідера. Сподіватимуся, що моя команда “Львів” зуміє підвищитися у класі і вийти в прем’єр-лігу.
— Фактор фінансового становища клубів, які ти перелічив у питанні, для виходу в прем’єр-лігу відіграватиме важливу роль?
— Звичайно, цей фактор відіграє важливу роль. Все може змінитися. Нині не в усіх команд є стабільність у цьому питанні. Дуже багато команд стають банкротами. Поки у першому колі не можливо визначити лідера, а після зими побачимо. Фінансовий фактор впливає на ставлення завдань, на результати. Передусім тому, що для футболістів це робота, за яку треба виплачувати і преміальні, і зарплату.
— У “Львові” ти вже декілька років. За цей період змінилося багато тренерів. Порівняй стилі тренерів, які тренували “Львів” упродовж цього періоду зі стилем Олександра Рябоконя?
— Дуже завдячую Степанові Федоровичу Юрчишину, який мене взяв із дитячої школи, так би мовити “сирим” футболістом. Давав мені шанси, повірив у мене, підтримав мене. Після нього було багато тренерів. Мабуть, із них найбільше запам’ятався Сергій Іванович Ковалець, при якому я також дебютував у прем’єр-лізі, а це для мене було важливо. А далі тренери змінювалися дуже часто. Можливо, не було такого терміну, аби вони могли себе зреалізувати, розкритися на повну, поставити малюнок гри. Теперішній тренер має свої принципи, які доніс до нас, і ми намагаємося їх виконувати, як на футбольному полі, так і поза ним.
— На яких компонентах робить акцент Олександр Рябоконь?
— Усі моменти, які ми відпрацьовуємо на тренуваннях, корегуються під безпосередню гру. У нього — новий підхід, я б сказав більш європейський. Він прививає нам швидкісний футбол. Ніколи не забороняє нам брати гру на себе, а також на контроль м’яча.
— Наскільки тренерська чехарда минулого сезону завадила “Львову” вийти в прем’єр-лігу?
— Звичайно, це відбивається на гравцях та команді. Це все відбувалося під час сезону, і дуже важко перелаштовуватися під бачення кожного тренера. Наприклад, у нас були литовські фахівці, в яких зовсім інше бачення, ніж у наших тренерів. Для футболіста це важко у психологічному плані. Гадаю, що для кожного тренера і команди стабільність − основне. Це один склад, один тренер, рухаєшся однією дорогою до однієї цілі. А коли все міняється, це, як на “або”... Або все вийде і команда грає при зміні тренера, або ж ні. Тому один із факторів того, що ми не змогли вийти у прем’єр-лігу, — часта зміна тренерів.
— Ти — вихованець “карпатівської” школи, але граєш за “Львів”. Як опинився у цій команді?
— У “Карпатах” я не хотів продовжувати кар’єру, підписувати на той час дитячий контракт після закінчення школи. Пропозиція попробувати себе в ФК “Львові” третім молодим гравцем підійшла. Тоді в першій лізі повинні були грати гравці 1989 року народження, й у “Львові” було два молоді гравці. Степан Юрчишин запросив мене, щоб я себе попробував. Згодом він мені повірив, побачив щось у моїй грі, так я опинився у “Львові”. Дебютував у грі проти “Волині”. Згодом не потрапляв у склад. Однак багато працював і наприкінці сезону вже два матчі зіграв за основу, коли виходили в прем’єр-лігу.
— А хто був другим гравцем. Ти кажеш про двох гравців?
— Із молодих були Євген Чепурненко і Дмитро Козьбан, який нині виступає за вінницьку “Ниву”. На той час за правилами потрібно, аби в обоймі команди було б бодай троє молодих гравців. Була одна вакансія. На перегляді було п’ятеро молодих гравців, але вибрали мене. Так і залишився дотепер у “Львові”.
— А якби нині запропонували піти в “Карпати”, пішов би?
— Футбольна кар’єра у мене лише розпочинається, а як складеться, час покаже. Нині це поки що, мабуть, нереально. Але конкретно сказати, що не буду грати в “Карпатах”, не можу, бо все змінюється. У нас колись були брати Баранці, які зараз в обоймі “Карпат”. Якби нині була така пропозиція, тоді б можна було щось конкретне казати. Наразі її нема, в мене діючий контракт зі “Львовом”, якому хочу приносити користь.
— Із ким товаришуєш у команді “Львова”?
— Майже з усіма підтримую контакт. У нас — дружня команда, в яку прийшло багато новачків. Найбільше спілкуюся з Дмитром Зозулею. Також із Тарасом Яворським, Іваном Білим. Зараз, щоправда, вони в оренді, але скоро, сподіваюся, повернуться. Та й із досвідченими гравцями, які були із самого початку та підтримували мене, коли я прийшов в команду, наприклад, із Ігорем Ільківим, Віталієм Романюком.
— А з екс-одноклубниками братами Баранцями спілкуєшся?
— Якщо десь бачимося, то спілкуємося про життєві моменти. Особливо не товаришую.
— Порівняно з минулим сезоном, склад “Львова” дещо змінився. Порівняй минулорічну команду і теперішню?
— Багато ключових гравців перейшли в команди прем’єр-ліги. А це для них, вважаю, основне. Це свідчить, що наша команда зростає, що тренери все правильно робили. Зараз, із приходом нового тренера, стиль гри у нас трішки змінився. Новий колектив, перед яким поставлене завдання.
— Вихід у прем’єр-лігу?
— Основне — перемагати у кожному матчі. Звісно, вийти у прем’єр-лігу
— У дитинстві за яку команду вболівав?
— Завжди імпонував лондонський “Арсенал” і зараз імпонує. У них — молода команда, яка демонструє гарний стиль гри. А з чемпіонату України найбільше вболівав, переживав та дивився матчі київського “Динамо”.
— А який чемпіонат тобі до вподоби?
— Англійський чемпіонат хороший, але мені все ж більше до вподоби іспанська першість. Хоча ще два сезони тому спостерігав за англійським чемпіонатом і вважав його кращим.
— Думки пограти за кордоном не виникали?
— Звісно, хотілося себе спробувати і за кордоном. Однак спочатку треба багато працювати над собою, бо рівень тих чемпіонатів значно сильніший і там значно важче. Мрія така і бажання у мене є. Найбільше по стилю гри і видовищності мені імпонує чемпіонат Іспанії. Тому, якби була пропозиція, розглянув би її.
— Твоя футбольна мрія?
— Мабуть, як і багатьох футболістів, — потрапити у національну збірну України, або ж, наприклад, стати кращим бомбардиром прем’єр-ліги.