Учень за вчителя
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Чернігівську область.
У Чернігові отримували путівки у футбол майбутні зірки, тут виступали вже знані виконавці та працювали авторитетні фахівці. Андрій Біба та Віктор Банников, Дмитро Тяпушкін і Андрій Ковтун, Андрій Ярмоленко та Олександр Грицай, Йосип Ліфшиць і Євген Горянський, Євген Лемешко та Олег Базилевич, Михайло Фоменко та Анатолій Крощенко − усі вони залишили слід в історії чернігівського футболу. Втім, серед цих прізвищ варто виокремити Юхима Школьникова та Олега Кузнецова, які своїми успіхами на зелених полях принесли регіону справжню славу.
Алхімія Школьникова
Юхим Школьников народився 31 січня 1939 року в Чернігові. У складі «Десни» форвард грав з 1960-го − року народження команди. За дев’ять сезонів провів у другій лізі першості СРСР 197 матчів, забив 73 голи, а на початку 70-х ступив на тренерський шлях. Саме Школьникову, який очолював чернігівський «Хімік», вдалося виграти звання чемпіона УРСР серед аматорів, відродити на базі команди ПО «Хімволокно» розформовану раніше «Десну» і повернути місту великий футбол, без якого воно нудьгувало шість довгих сезонів. Під керівництвом Юхима Григоровича учорашній новачок другої радянської ліги досить швидко перетворився на одного з її лідерів.
Чернігівське диво
У 1980-ті наставник наполегливо працював із вінницькою «Нивою» та чернівецькою «Буковиною», яку вивів до першої ліги. А вже за часів незалежної України обидві ці команди, очолювані Школьниковим, гідно виступали в національній першості. У сезоні-1994/95, працюючи в молдовському «Тілігулі», досвідчений тренер дебютував у розіграші Кубку кубків, а вже за два роки повернувся до рідного Чернігова, аби врятувати «Десну», яка міцно загрузла в середині третього українського дивізіону. І вболівальники знову стали заповнювати трибуни стадіону імені Гагаріна, а команда, відчувши впевненість у власних силах, урешті-решт опанувала верхній рядок турнірної таблиці. Перша ліга, яка ще півроку тому вважалася для чернігівців недосяжною мрією, стала реальністю!
Яскравий слід
Останні роки життя тренера пройшли у США, де мешкає його донька Олена. Школьников багато хворів, переніс операцію на серці. На початку 2009-го в Чернігові Юхима Григоровича вітали із 70-річчям, а у вересні його не стало. Він залишив по собі яскраву пам'ять. Досягнення фахівця − це не тільки результати його команд, але й численні вихованці, які здійнялися на футбольні вершини: Вадим Тищенко та Іван Вишневський, Віталій Косовський та Олександр Горшков, Юрій Шелепницький і Сергій Нагорняк. Саме Школьников вивів на орбіту дорослого футболу і майбутнього віце-чемпіона Європи − захисника Олега Кузнецова.
Свій у команді Лобановського
У 1971-му восьмирічний Олег прийшов до чернігівської СДЮСШОР «Юність», де був зарахований до секції тренерів Мирослава Мандрика та Леоніда Ринського. Через сім років на одному з матчів юнацької команди був присутній Юхим Школьников, якому дії захисника прийшлися до душі, й через деякий час Кузнецов уже тренувався з друголіговою «Десною». Сезон-1982 виявився дуже успішним для Олега, якого викликали до юнацької збірної України. Згодом чіпкий, непоступливий та мобільний футболіст привернув увагу селекціонера київського «Динамо» Анатолія Сучкова. Так Кузнецов опинився у столиці, де вже з 1983 року почав поступово відвойовувати місце у стартовому складі, згодом ставши однією з ключових фігур не тільки клубу, але й радянської збірної.
Зіркові вісімдесяті
Три титули чемпіона СРСР і стільки ж перемог у союзних кубкових розіграшах, тріумф у Кубку кубків, участь у двох чемпіонатах світу й «срібло» Євро-88 − усі ці вершини Олег підкорив упродовж шести сезонів. А у 1990-му році захисник підписав контракт із шотландським «Рейнджерс», де через травми так і не зміг розкрити свій потенціал. Кузнецов устиг пограти під прапорами трьох збірних − СРСР, СНД та України. Його останнім клубом став київський ЦСКА «Борисфен», де він у 1995 році завершив кар’єру. Згодом працював тренером армійського клубу, асистував Олексію Михайличенку в київському «Динамо», Леоніду Буряку, а потім і Олег Блохіну − в національній збірній, із тренерським штабом якої пробився до чвертьфіналу ЧС-2006 у Німеччині.
Минуле і майбутнє
Олег Кузнецов не тільки пам’ятає своїх вчителів, а й піклується про майбутнє чернігівського футболу. Саме завдяки його клопотанню Юхим Школьников у 1989-му отримав звання Заслуженого тренера УРСР. У рідному місті відомого спортсмена вже майже десятиріччя проводиться всеукраїнський турнір на його призи. Олег Володимирович особисто приїжджає на ці змагання й нагороджує переможців. Улітку 2003-го свій трофей із рук знаменитого гравця отримав і худорлявий 14-річний капітан СДЮШОР «Юність» Андрій Ярмоленко. Тоді юнак навіть не здогадувався, що зовсім скоро сам прославлятиме чернігівський футбол у матчах Ліги чемпіонів та відбірних поєдинках першості планети.