Резонанс
Польська екзотика
Андрусечко Петро
Український тиждень
24.04.09
У сусідів − українські біди: дороги й корупціонери
Протягом кількох років, прагнучи приєднатися до європейських структур, Польща боролася з образом відсталої країни, який західні ЗМІ асоціювали з возом, запряженим кіньми. Євро-2012 − це шанс показати тисячам уболівальників, які приїдуть до Польщі, сучасну модернізовану країну. Це неймовірна можливість безкоштовного масштабного піару. На жаль, усе свідчить про те, що шансом скористаються неповною мірою.
Дороги в нікуди
На стадіони, вочевидь, потрібно якось добиратися. Польська сторона виходить із позиції, враховуючи досвід попередніх організаторів, що значна частина вболівальників потрапить до Польщі авіасполученням, натомість у самій країні фанати скористаються наземним транспортом. І вони, схоже, стовідсотково відчують на собі дорожні «принади» Польщі.
Польський уряд, незважаючи на гучні обіцянки та критику своїх попередників, має виразні проблеми з реалізацією програми побудови автострад та експрес-шляхів. Попри те, що грошей вистачає (завдяки європейським фондам), не бракує робочої сили (дякувати кризі), існує спрощена дозвільна система, до 2012 року введуть в експлуатацію тільки близько 1,5 тис. км нових автострад та швидкісних доріг. Інакше кажучи, лише половину від запланованого три роки тому.
Експерти звертають увагу на армію бюрократів, які помітно гальмують виконання плану в різних інституціях як на державному рівні, так і на місцевому. До того ж, унаслідок активності локальних спільнот ледь не кожний проект опротестовується, якщо не під приводом охорони довкілля, то з огляду на віддалення автостради від окремої місцевості. Типова курйозна ситуація: мешканці одного міста поділилися на два табори. Одні хочуть, щоб окружна дорога пролягла на північ від міста, а інші − на південь. Усе це призводить до того, що немає впевненості, чи вдасться взагалі фанатам доїхати автострадою від німецького кордону до Варшави. Шанси завершити цю трасу до 2012 року становлять 50% на 50%. Схожа ситуація з відрізком від Кракова до кордону з Україною.
Із залізничними коліями простіше. Польська державна залізниця (Polskie Koleje Państwowe) вихваляється, що торік використала 100% коштів, виділених із європейських фондів, та виконала 90% запланованих робіт. Протягом останніх двох років модернізували 1271 км залізничного полотна. Однак не варто обманюватись: фанатів із Європи навряд чи вразить швидкість польських потягів, натомість справжній шок вони ризикують отримати, коли прибудуть на місце. Представники УЄФА, відвідавши залізничні вокзали у Варшаві та Познані, не змогли приховати негативних емоцій від побаченого. На жаль, шанси на кардинальні зміни дуже малі, й, швидше за все, залізничні вокзали користуватимуться у фанів особливою популярністю як одні з найбільш екзотичних згадок про Євро-2012 у Польщі.
Присмак корупції
УЄФА хвалила Польщу за її організаційні досягнення. Справді, спілка PL 2012 успішно керує підготовкою до чемпіонату. Однак останнім часом у неї з’явився своєрідний конкурент в особі нової спілки EURO 2012, створеної Польською федерацією футболу, ПФФ (Polski Związek Piłki Nożnej).
Як підкреслюють експерти, ця спілка створена людьми, які очолюють федерацію. Зокрема, президентом EURO 2012 став очільник ПФФ Ґжегож Лято (Grzegorz Lato). Критики зауважують, що, за всієї поваги до Лята, йому бракує менеджерського досвіду. Зрештою, його бракує й іншим функціонерам із новоствореної спілки. Недоброзичливці стверджують, що EURO 2012 створено з однією метою − «зрубати» грошенят.
Тривалий час ПФФ має негативну репутацію в Польщі, її постійно критикують. Вона загрузла в корупційних скандалах, пов’язаних із продажем матчів. У країні через регулярні арешти суддів уже бракує арбітрів, аби проводити футбольні поєдинки.
Водночас помітно, що Польська федерація футболу не встигає за духом часу. Звичайно, на початковому етапі боротьби за чемпіонат та одразу після отримання права на Євро-2012 діячі з ПФФ у взаємодії з українськими партнерами зуміли проштовхнути різного роду рішення та проекти. Наразі гарних контактів (особливо на неформальному рівні) вже бракує, потрібні професіонали зі знанням іноземних мов.
Маленькі справи, великі проблеми
Негараздів значно більше, вони тонуть у морі грандіозних проектів, пов’язаних із будівництвом стадіонів та інфраструктури, однак приховують у собі чимало серйозних проблем. Так відбувається, наприклад, із європейським телефонним номером допомоги «112». Він діє у Польщі вже чотири роки й нібито об’єднує всі служби допомоги. Проте самі медичні рятувальники радять: якщо хочеш швидко з’єднатися з ними, дзвони на старий номер «997». Телефонуючи на «112», не маєш гарантії, що тебе з’єднають саме з найближчим пунктом медичної допомоги, а не з пожежниками.
Реформована система рятувальних служб, на думку її ідеологів, на час чемпіонату буде точно працювати в тих воєводствах, де відбуватимуться матчі, а в решті − до кінця 2012 року. Що, однак, станеться, коли допомога знадобиться вболівальникам, які проїжджатимуть через інші воєводства?
До проблем загальнопольського характеру додаються регіональні. Наприклад, регіон Помор’я, де передбачають провести матчі Євро-2012 (у Гданську), має значні проблеми з постачанням необхідної кількості електроенергії. Тут виробляють лише третину потрібної електрики, а решта надходить із інших воєводств, що у випадку форс-мажору загрожує енергетичним «blockout» − істотним падінням напруги в мережі та зникненням струму.
Загалом у зростанні невизначеностей є певна частка провини УЄФА, яка від початку погодилася створити в кожній країні список міст, де проводитимуть матчі, за принципом чотири міста в основі та два в резерві. Пізніше від такого підходу відмовились, і наразі в Польщі на рівних умовах конкурують між собою шість міст, що разом зі здоровою конкуренцією несе менш приємну атмосферу, а в лобіювання втягнені політики, так чи інакше пов’язані з конкретним регіоном.
Молитва замість пива
Якщо вже вболівальники доїдуть на матчі, їх спіткає несподіванка, для багатьох, поза сумнівом, не дуже приємна. На польських стадіонах під час Євро-2012 вони не матимуть можливості випити пива. Спочатку уряд планував, що, за прикладом інших європейських країн, дозволить продавати слабоалкогольні напої (до 4,5%). Однак у підсумку піддався натискові опозиції, внаслідок чого в березні Сейм проголосував за відповідну поправку, яка забороняє реалізацію пінного напою на аренах. Це створює проблеми для організаторів та футбольних клубів, які розраховували, що завдяки пиву буде легше знайти спонсорів.
Замість пива фанатам запропонують Слово Боже. Саме з цією метою створено пасторську групу в справах Євро-2012. Вона покликана розбудовувати християнські засади серед уболівальників та подбати про духовні запити фанів із різних країн. Треба сподіватися, що гості чемпіонату сприймуть решту проблем як екзотичний місцевий колорит, натомість будуть вражені слов’янською гостинністю та фантазією.
+++
Галицька афера
Шостак Роман
Український тиждень
24.04.09
Львів заради чемпіонату ризикне
«Тут буде ложа для журналістів?» − запитую в керівника львівської філії компанії «Азовінтекс» Ігоря Семенова під час екскурсії котлованом майбутнього стадіону. Після ствердного кивка кидаю у щебінь металеву гривню − на фарт. Причетність до історичних подій для кожного має свою ціну. На спорудження нового стадіону в Львові таких гривень потрібно 670 млн. Кожен львів’янин хоч-не-хоч, а вкине в нього у середньому по 1 тис. грн. Бо міські депутати на чолі з мером Андрієм Садовим вирішили: стадіон − головний об’єкт фінансової головоломки Євро-2012 у Львові − постане коштом міського бюджету. Ось я й поділив 670 млн грн на 670 тис. мешканців міста.
Нью-Васюки по-львівському
Згідно із джентльменською угодою місцевої влади з генпідрядчиком маріупольське ВАТ «Азовінтекс» зможе кредитувати до 30% вартості всіх робіт на стадіоні. Щедрість будівельної компанії, паритетними власниками якої є відомі бізнесмени, брати Олександр і Сергій Тарути, майже позбавлена ризику, адже у Львові на крайній випадок завжди знайдеться комунальне майно, зокрема й дорога міська земля, щоб підвести риску в час нагальної розплати.
Майже аналогічні гарантії міськрада формально готова надати і найзаможнішому львів’янинові, почесному президентові ФК «Карпати» Петрові Димінському. Після того як бізнесмену не вдалося переконати ні міського голову, ні депутатський корпус реконструювати під Євро-2012 у Львові стадіон «Україна», який орендують у міста «Карпати», екс-нардеп погодився укласти тристоронній меморандум про «бартер» щодо спорудження, а відтак й експлуатації нового стадіону.
Щоправда, урядовий куратор підготовки до Євро-2012 віце-прем’єр-міністр Іван Васюник, відповідаючи на запитання Тижня, наголосив, що стадіон будуватимуть коштом бюджету міста: «Депутати міської ради гарантували надання необхідної суми, що становить 637,5 млн грн, упродовж трьох наступних років. За оцінками експертів, цих коштів має вистачити».
«Спорудження нового стадіону замість реконструкції діючого − груба помилка, якщо не сказати афера, − переконує Олег Мацех, координатор ГО «Громадський форум». − Коштів на такий проект у бюджеті міста немає. Тож міське майно стане ласим шматком для різних маніпуляцій із ним. Міська рада також готується ухвалити план побудови довкола стадіону нового мікрорайону з адміністративними, виставковими, готельними і житловими спорудами на 80 га. Насправді це будуть остапбендерівські Нью-Васюки».
З прицілом на бюджет
«Загалом із державного бюджету передбачено майже 2 млрд грн на підготовку інфраструктурних об’єктів Львова та області до Євро-2012, − каже Іван Васюник. − І ця цифра може зрости. Адже лише витрати на реконструкцію аеродрому збільшено в два з половиною рази порівняно із запланованими Державною цільовою програмою. За розпорядженням Кабінету Міністрів на це тепер буде скеровано 978 млн грн».
За словами віце-прем’єра, згідно з графіком розпочалася реконструкція злітно-посадкової смуги. Влітку стартує будівництво нового терміналу. «На спорудження та реконструкцію комунальних автошляхів передбачено 1,11 млрд грн, з яких 50% − внесок держави, − стверджує Васюник. − Це необхідний мінімум, бо для кардинального поліпшення якості цих автодоріг потрібно в десятки разів більше. Щодо готелів, то їх будівництво, реконструкція і підвищення категорії здійснюються коштом приватних інвесторів».
На прохання Тижня оцінити за п’ятибальною шкалою нинішню готовність об’єктів у Львові директор департаменту Євро-2012 Львівської міської ради Олег Засадний відповів оптимістично. Готельне господарство, заклади громадського харчування, залізничний вокзал і стадіон отримали п’ятірки, аеропорт − четвірку, а шляхове господарство − трійку-четвірку.
«З усіх міст України Львів туристично найпривабливіший, тому я впевнений, що він прийматиме Євро-2012, − підсумовує Олег Засадний. − У Львові УЄФА заробить найбільше».
Водночас Ігор Марков, директор Лабораторії соціальних досліджень Центру підтримки приватної ініціативи, стверджує: підготовка до Євро-2012 в Україні обмежується косметичним ремонтом, в основі якого лежать непрозорі схеми розподілу проектів і коштів на основі персональних зв’язків та домовленостей як на центральному, так і на місцевому рівнях. Це, на його думку, не лише створює сприятливий ґрунт для корупції, а й унеможливлює існування ефективної організаційної структури на всіх рівнях. Євро-2012 розглядається як каламутна вода, у якій можна хапати. «За прогнозами фінансування підготовки до Євро-2012, обсяг коштів з державного бюджету загалом має становити 16,9% (21,9 млрд грн), з місцевих бюджетів − 9,6% (12,4 млрд грн), а решту − 73,5% − повинні вкладати інвестори, − розповідає Марков. − Ці пропорції порушуються не на користь бюджетів. Львів тут чемпіон. Ніде не додумалися споруджувати новий стадіон коштом громади».
Але на Галичині переконані, що УЄФА, попри негаразди з підготовкою до чемпіонату, таки обере з усіх українських претендентів на Євро-2012 місто Лева − найближче географічно і ментально до Європи.
+++
Конвертація у Євро
Дикань Філіп
Український тиждень
24.04.09
Харків націлився на місце Львова
По периметру харківського стадіону «Металіст» ззовні висять плакати, на яких написано: «Євро. Харків. Металіст» − так, нібито Харків уже беззаперечно поміж основних міст, де проходитимуть матчі фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року. Мало хто з місцевих мешканців сумнівається, що саме так і буде. Особливо після того, як у Львова виникли критичні проблеми зі стадіоном: якщо галичанам не дозволять приймати матчі Євро-2012, це право, найімовірніше, віддадуть Харкову.
Свого часу Харків запізнився потрапити до списку українських міст − основних претендентів на Євро-2012. За офіційною версією, попередній мер Володимир Шумілкін не наважився дати гарантії виконання місцевою владою всіх вимог УЄФА. Тепер резервному місту доводиться надолужувати й буквально виборювати місце під «євросонцем», що коштуватиме Харкову понад 7 млрд грн.
Спортивно-ринкові відносини
Перше, з чого харківські посадовці починають звіти про підготовку до Євро-2012, − реконструкція стадіону «Металіст». Без нього єврофутболу в Харкові не буде навіть за стовідсоткової готовності всіх інших складових. Оновлений стадіон обіцяють здати вже у грудні 2009-го − на півроку раніше, ніж вимагає УЄФА. А згодом поруч (там, де зараз великий продовольчий ринок, два заводи, багатоповерхівки та залишки приватного сектора) постане «Металіст-Сіті», з блиском в очах запевняють відповідальні за підготовку до чемпіонату.
Донедавна міська влада, де тон задає Партія регіонів, і власник ринку − компанія «Концерн АВЕК і К°» (належить депутатові-бютівцю Олександрові Фельдману) ніяк не могли порозумітися щодо торжища: кому і як його реконструювати. Відносини між мерією та Фельдманом були, м’яко кажучи, напруженими. Але наприкінці минулого року обидві сторони таки знайшли спільну мову: компанія «білосерцевого» депутата поступається частиною землі на користь міста, а на місці ринку з’явиться сучасний торговельний центр.
Планується, що стадіон «Металіст» буде третім в Україні за кількістю місць (40 784) і коштуватиме бюджету області, міста та інвесторові понад 500 млн грн. Третину грошей уже витрачено, роботи ведуться з випередженням графіка, звітують чиновники. Інвестує гроші в реконструкцію «Металіста» власник і почесний президент однойменного футбольного клубу Олександр Ярославський, якого харківський губернатор Арсен Аваков представив інспекторам УЄФА як «потужного інвестора та патріота Харкова». Ярославський зі своєю компанією DCH є стратегічним інвестором, він же інвестує в реконструкцію Харківського аеропорту, який взяв в оренду на 49 років. Понад те, самостійно, без бюджетних коштів, будує Дитячу академію футболу та навчально-тренувальну базу ФК «Металіст». Їх планують відкрити вже цього року. Сам Ярославський стверджує, що вже вклав у стадіон «Металіст» 200 млн грн. При цьому уточнив, що загалом на реконструкцію спортивного комплексу планується витратити 400 млн грн.
А ось оновлений аеропорт запрацює в найкращому разі лише перед самим початком Євро-2012. Після модернізації він зможе приймати «Боїнги». Злітно-посадкову смугу держава залишила за собою, але коштів на її реконструкцію (понад 150 млн грн тільки на цей рік) досі не виділила. Не квапиться і державний інститут «Укравіапроект» із розробкою проектної документації аеродрому − її мали закінчити в березні 2009 року.
Ох, дороги і готелі...
Якщо ви ніколи не були у Харкові, то навіть не уявляєте, які тут дороги. Саме вони є головною проблемою міста у підготовці до Євро-2012. Ніхто й не розраховує відремонтувати їх усі, головне − встигнути залатати ті, що ведуть із місць прибування та проживання гостей − аеропорту, вокзалу, готелів та лікарень − до стадіону. І сподіватися, що нікого з європейських фанів не занесе на периферію.
Ахіллесова п’ята Харкова − готелі. За стандартами УЄФА, які, до речі, у зв’язку з кризою були пом’якшені, Харків має приймати учасників і гостей чемпіонату в шести п’ятизіркових готелях та 32-х чотирьохзіркових. Зараз у Харкові чотири готелі з чотирма зірками й жодного з п’ятьма, один лише будується. Фахівці кажуть, що спорудити у місті ще п’ять готелів найвищого рівня неможливо. Щоправда, місцева влада передбачила запасний варіант: є домовленість Харкова з Чугуєвом та Полтавою щодо розміщення вболівальників.
Утім, Тиждень має стійке відчуття, що Харків таки переконає не тільки себе щодо можливості приймати Євро-2012, а й найвищих посадовців країни та УЄФ А.
+++
Пролітаючи над ЄВРО
Мірошниченко Ігор
Український тиждень
24.04.09
ЧЄ-2012 − це майдан 2004 року, тільки футбольний. Сподівань було море, а результат − кіт наплакав
Євро-2012, кинутий із барського плеча УЄФА Україні та Польщі, здавалося, надовго об’єднав не тільки давніх історичних антагоністів поляків і українців, а й українську націю всередині країни. Показово, що аргументів проти не знайшли навіть політики.
Євро-2012 віщував Україні революційний інфраструктурний прорив, створення тисяч робочих місць і туристичні перспективи.
Але наразі виконали лише завдання-мінімум. Євро-2012 в України не заберуть. Під час кожного візиту президента УЄФА Мішеля Платіні так щедро і тепло приймали, що у француза совісті просто не вистачить відмовити нам у Євро. Зрештою, він рятує репутацію не тільки нам, а й собі. Скасувати власне революційне рішення про просування великого футболу на Схід − наступити на горло власній пісні. Він надто впертий і амбітний, щоб не піти ва-банк і не зірвати зі стійкою репутацією новатора головний куш у вигляді електоральної прихильності членів виконкому УЄФА на чергових виборах президента асоціації.
З максимально можливих дивідендів зосереджуємося лише на бажанні отримати від Євро-2012 бодай щось. Два останні роки українські політики досхочу вправлялися у перетягуванні єврофутбольної ковдри на себе, створювали різні центри прийняття рішень і контролю за їх виконанням. Тепер відповідальних за те, що не зроблено, не знайти. Навіть агенцію з питань підготовки до Євро-2012 з пафосним статусом національної, але з повноваженнями і структурою, подібною до класичної контори «Роги та ратиці», нині ліквідовано. Автогонщик Євген Червоненко не винен. Перед УЄФА за все відповідатиме автор ідеї Євро-2012 в Україні, очільник федерації футболу України Григорій Суркіс. Перед українцями за невиправдані сподівання відповідальних традиційно не буде.
Євро-2012, що два роки тому об’єднав українців, поволі став яблуком розбрату. Міст-претендентів на проведення матчів Євро-2012 з української та польської сторони аж 12 − по шість від кожної. На фініші залишаться вісім. І якщо Варшава і Київ на правах столиць поміж обраних опиняються гарантовано, то інші за єврофутбол мали... воювати. В суперечці за шанс бути найкращими українські міста не гребували брудними технологіями. В епіцентр скандалу здебільшого потрапляв Львів, якому бракує свого сильного й зацікавленого олігарха, але вистачає нечистих на руку можновладців. Мера міста Лева відверто звинувачували у саботажі підготовки до Євро, щоб це право дісталося Харкову. Хоча, окрім грошей Ярославського, щедро вкладених у піар Слобожанської столиці та стадіону, який він зводить передусім для власної команди, аргументів на користь Харкова недостатньо. Львів із браком інфраструктури і млявістю міських мужів усе ж є найбільш європейським містом нашої країни, яке максимально зацікавить туристів, до того ж це зв’язна ланка між Україною та Польщею.
Як виявилося, підготовка до Євро-2012 дає шанс стати кращими не всім, а лише декому. Ловити рибку в каламутній воді особливо легко за відсутності єдиного центру прийняття рішень. Наприклад, істотні підвалини для корупції було закладено під час визначення генпідрядчика реконструкції НСК «Олімпійський». Без належного проведення тендера, який уже не встигали підготувати, реконструювати головну арену до Євро заходився Київміськбуд. Причому кошторис, навіть з урахуванням економічної кризи, здешевлення робочої сили та будматеріалів, малюють на рівні «Донбас Арени», зведеної з нуля у розпал будівельного буму.
Уже сьогодні можна осоромити євроінтеграторів − чемпіонат Європи не позбавить українців візових проблем. Як пересуватимуться українські та польські громадяни у межах простору Євро-2012, ще невідомо, але на скасування віз розраховувати не випадає. Україна швидше відновить візовий режим зі Старим світом (такі законопроекти вже гуляють у Верховній Раді), ніж Європа скасує візи для нас.
Ми не отримаємо платних автобанів. Громадський транспорт залишиться на звично совковому рівні. Робочі місця будуть, але не всім і не з європейськими зарплатами. Чотири- і п’ятизіркові готелі після Євро-2012 не подешевшають і не стануть доступними середньому класу українців так само, як вони доступні їм у Європі, − в Україні просто немає такої кількості олігархів, щоб орендувати номери від $1000 на добу.
Зате гарантовано отримаємо якісний футбол і участь у цьому святі національної збірної України. За нинішнього рівня гри команди Михайличенка це, погодьтеся, не так уже й мало.
+++
«Понти» чорноморської Пальміри
Лехтман Світлана
Український тиждень
24.04.09
Прості одесити не надто хочуть Євро-2012
Одеські вболівальники опинилися за ґратами − тепер на головний стадіон міста вони дивляться крізь огорожу. І хоча матчів на ньому не проводять, шоу триває: з десяток кранів ганяють по полю ковші з землею та будівельним сміттям, а спецмашини забивають у ґрунт палі.
1 квітня, у День дурня, представники стадіону «Чорноморець» разом із одеськими чиновниками рушили до Києва переконувати делегацію УЄФА: реконструювати міську футбольну арену встигнуть вчасно. В стадіон уже вклали 63 млн грн, забили понад 1,2 тис. паль, почали зводити південну трибуну. Планують укластися в ?100 млн. Після зустрічі з єврочиновниками офіційний інтернет-сайт міста повідомив: «Керівник групи експертів Марк Тіммер був вражений високим рівнем документації». Програма підготовки Одеси до Євро чималенька. До неї включили ремонт і будівництво комунальних доріг, готелів, реконструкцію аеропорту. Під програму збираються залучити близько $1 млрд.
До 2012 року в Одесі планують збудувати 11 готелів, ще кілька відремонтувати та реставрувати. Будівництво готелів у береговій зоні викликає роздратування в одеситів, що періодично виливається в акції протесту. Натомість заступник директора Департаменту з підготовки до проведення в Одесі Євро-2012 Марат Якупов запевняє: водночас із будівництвом готелів розіб'ють нові парки, зміцнять схили, і доступ до моря для простих смертних залишиться вільним. Та чиновникові мало хто вірить, оскільки берег Одеси під приводом зміцнення хаотично забудовують, і пройти по піску від пляжу «Золотий берег» до Аркадії вже неможливо.
Тим часом підтримати суходільні готелі обіцяють із моря − на час проведення фіналу футбольної першості Європи прибудуть три п'ятизіркові плавучі готелі. Чи не головною перевагою розміщення фанів на воді начальник Одеського морвокзалу Микола Маковецький називає близькість стадіону − доправити вболівальників до арени можна буде за сім хвилин.
Професор Філіпп Бові, експерт УЄФА з транспорту, вважає: велика кількість готелів збільшує шанси «резервної» Одеси вибороти право проводити матчі Євро-2012. Однак істотною перепоною є реконструкція аеропорту.
Раніше міністр транспорту і зв'язку Йосип Вінський гарантував фінансування ремонту одеських доріг лише за умови передачі злітної смуги аеропорту «Одеса» з комунальної власності у державну. Мер Едуард Гурвіц від пропозиції відмовився, місто організувало конкурс на модернізацію летовища, в якому перемогла фірма російського походження «Гепард плюс». Вона обіцяє, що скоро «Одеса» зможе приймати аеробуси.
Безглуздою витратою коштів міської громади називає подібну реконструкцію економіст Володимир Максимович. «За кілька років аеропорт закриють, − переконаний він. − Провідні авіакомпанії світу просто відмовляться саджати свої лайнери в центрі міста. Одесі потрібен новий аеропорт!»
Попри критику, міські чиновники не втрачають оптимізму. Його додають наміри Кабінету міністрів виділити Одесі 50 млн грн на ремонт комунальних доріг. Водночас Марат Якупов скаржиться, що «Київ, маючи програму підготовки (Одеси − Ред.) до Євро, її не фінансує. Більше того, столичні чиновники ускладнюють підготовку міста до фіналу європейської першості «потоком паперів термінових і не дуже потрібних». Утім чиновник переконаний, що шанси «пальміри» на проведення матчів Євро-2012 вельми великі. «Одеса готова не гірше, а в багатьох аспектах краще, ніж більшість українських міст-претендентів, зокрема й Київ», − заявляє Якупов.
Та не всі одесити в захваті від планів батьків міста. Рік тому під час опитування агенції «Одесаінформ» 37,9% одеситів сказали, що Євро-2012 сприймають як годівницю для чиновників, 19,35% − як можливість покращити інфраструктуру міста, а решта назвали претензії Одеси понтами й головним болем.
+++
Столичне дербі
Васютин Василь
Український тиждень
24.04.09
Під Євро-2012 збудують каналізацію для олігархів
«Не буде готовий Київ − не буде Євро в Україні», − таку умову поставив Мішель Платіні, президент УЄФА. 13 травня Європейська футбольна асоціація остаточно визначиться з переліком українських та польських міст, де проходитимуть матчі фінальної частини континентальної першості. Київ до списку, без сумніву, потрапить. Але осад від корупційних скандалів, що супроводжують підготовку до чемпіонату, залишиться.
Гра на публіку
«Сьогодні ми активно розвиваємо місто, й ніщо не завадить провести фінал чемпіонату Європи з футболу на найвищому рівні», − переконував мер Леонід Черновецький делегацію УЄФА на початку лютого. Генеральний секретар асоціації Девід Тейлор нібито залишився задоволений тодішнім візитом. Проте картина не така ідилічна, як її описав міський голова.
Готелі. Реально будівництво ведуть на тих об’єктах, де житлові корпуси зводять разом із офісними та торговельними. Фахівці аналітично-маркетингової компанії «Соцмарт» у процесі актуалізації готельної бази Києва зробили рейд будмайданчиками, а також перевірили ділянки, де роботи мали б розпочатися. І виявили, що за адресами зі «Схеми розміщення готелів до Євро-2012» переважно немає й натяку на початок будівництва. 2008 року в столиці ввели в експлуатацію лише два готелі, зараз реально будують ще 17.
Решта забудовників ведуть роботи «задля галочки» − беручись за проект, вони розраховували на банківські кредити, які нині взяти нереально. Багато з них сподіваються отримати державні кошти − терміни ж бо підтискають. А київська влада вже придумала запасний варіант із готелями на воді, пристосувавши під них баржі.
Транспортне сполучення. Затори й погані дороги в столиці вже давно стали буденністю. Кабмін долучився до реконструкції аеропорту «Київ» (Жуляни), який до 2012 року отримає статус міжнародного й матиме все необхідне, аби приймати іноземців, − митницю, прикордонний контроль тощо. Однак наразі в Жулянах реконструйовано лише злітну смугу − тепер вона здатна приймати «Боїнги». У «Борисполі» планують збудувати ще один термінал. Але й тут поки що шукають інвесторів.
Корупційна складова
«З аналізу проекту Програми соціально-економічного розвитку Києва на 2009 рік стає зрозуміло, що чиновники Кабінету Міністрів та вищі посадові особи КМДА, які планували розподіл державних субвенцій, тривіально корумповані й отримають мільйонні «відкати» з коштів на Євро-2012», − переконаний директор аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.
Він наголошує: «КМДА запланувала спрямувати сотні мільйонів на проекти, які можуть почекати з реалізацією, доки закінчиться криза, натомість виділяє надто мало на те, що може будь-якої миті вибухнути. На будівництво другої нитки Головного каналізаційного колектора закладено 60 млн грн субвенцій держбюджету, хоча для її завершення необхідно майже 500 млн. А на Південно-західний колектор дають удвічі більше − 115 млн, прокладають його на догоду фінансово-олігархічним групам, які планують забудувати тисячі гектарів земель сільгосппризначення Національного парку «Голосіївський».
Із державного бюджету під Євро-2012 на капітальні вкладення Київ планує отримати фантастичну суму − 1,858 млрд грн, однак розподіляють її за нікому не відомими принципами. За підрахунками «Інституту міста», близько 700 млн грн бюджетних коштів хочуть спрямувати на другорядні об’єкти. Приміром, на трансформаторну підстанцію, необхідну для зведення приватного 130-метрового хмарочоса на Хрещатику, 5, вкладають 33,2 млн державних коштів. Для міської залізниці, яка невідомо чи запрацює до кінця року, виділять 190 млн грн на придбання вагонів.
Будівництво сторіччя
На процес реконструкції головної спортивної арени КМДА має опосередкований вплив − нову арену на місці Національного спорткомплексу «Олімпійський» зводять на гроші з державного бюджету. Торік за рахунок позиції «інші витрати» загальний кошторис реконструкції стадіону зріс із 1,5 млрд до 2,2 млрд грн. За ці гроші вже третій рік точиться справжня війна. Зокрема, екс-керівник розформованого Нацагентства з підготовки Євро-2012 Євген Червоненко та голова Федерації футболу України Григорій Суркіс звинувачують один одного в лобіюванні інтересів компаній, причетних до реконструкції стадіону. Наїзд того ж таки керманича ФФУ на власників недобудованого на площі перед стадіоном ТРЦ «Троїцький» закінчився банальним дерибаном київської землі.
Кореспондент Тижня побував на спеціально організованому на НСК Дні відкритих дверей. Враження: що б не говорили, а робота тут таки кипить. Близько тисячі працівників «Київміськбуду» працюють у три зміни, зігнано майже 190 одиниць техніки. Зараз проводять роботи з облаштування нижнього ярусу трибун майбутнього 70-тисячника. Вже на 60% виконані роботи з перенесення інженерних мереж, на 50% − зі зміцнення підпірних стін, які планують завершити в травні. За планом, цьогоріч будівельники повинні освоїти 800 млн грн. Незалежні фахівці, оцінюючи нинішні темпи робіт, кажуть, що за відсутності форс-мажорів будівництво стадіону завершать із три-чотиримісячним запізненням. За графіком, стадіон категорії «еліт» мають звести до грудня 2010-го, а урочисто відкрити в червні 2011-го.
+++
Гра на виліт
Лаврик Андрій
Український тиждень
24.04.09
Євро-2012 ми не втратимо, але зганьбитися ризикуємо
13 травня оргкомітет УЄФА остаточно оголосить, у яких українських та польських містах відбудуться матчі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Тиждень провів власне дослідження, аби з'ясувати, хто «пролетить».
Прогнози скептиків спростовано: Україну не позбавлять права проводити Євро-2012. Також навряд чи буде порушено паритет (по 4 міста від кожної країни) на користь Польщі. Завдячувати маємо потужному українському футбольному лобі в УЄФА. Без нього Україна однозначно втратила б Євро-2012.
Ще донедавна по обидва боки кордону говорили, що матчі континентальної першості приймуть не чотири українські міста, а, в кращому випадку, три. Зараз же з Варшави лунають побоювання, що сама Польща може втратити одне місто на користь України. Головна проблема поляків − стадіони. З шести польських міст-претендентів лише в Познані ступінь готовності арени сягає 61%, тоді як інші міста не виконали й половини робіт. Найслабші ланки − Вроцлав та Хожув, які порівняно з рештою польських претендентів мають найменший відсоток готовності з чотирьох показників, узятих Тижнем за контрольні.
В Україні з шести міст слабих ланок три. Львів єдиний з українських претендентів може пишатися готельною інфраструктурою, на 90% наближеною до євростандартів. Але при цьому місто Лева має лише котлован замість стадіону й архаїчний аеропорт, які, зважаючи на серйозні проблеми з фінансуванням, нереально збудувати і реконструювати до 2011 року, як того вимагає УЄФА. В Харкові місцевий олігарх власним коштом ударними темпами реконструює футбольну арену. Проте перша українська столиця, вочевидь, за три роки не встигне ввести в експлуатацію необхідну (відповідно до вимог УЄФА) кількість житла для вболівальників і переобладнати місцевий аеропорт. Подібні проблеми і в Одесі, до яких слід додати лише шестивідсоткову готовність стадіону. Висновок Тижня такий: якщо львів'яни не переконають УЄФА, що за три роки з «нуля» збудують нову арену, то їхнє місце на футбольному святі посяде Харків. У Одеси − жодних шансів.
Найбільше клопоту з Євро-2012 Україні завдає не фінансова криза, а корупція. Саме у зв’язку з цим чинником понад два роки після оголошення господарів футбольного форуму (квітень 2007 року) у більшості міст-претендентів фактично не готувалися до чемпіонату. Чиновники чекали на вигідні пропозиції від бізнесу − за інформацією Тижня, сума «євровідкату» подеколи сягає половини вартості об'єкта, запланованого під Євро-2012. Тож бізнесмени не поспішали вкладати гроші в нові стадіони, аеропорти, спортивну інфраструктуру тощо. Та, зрештою, зиск одержав... великий бізнес. Зокрема, мультимільйонер Вадим Новінський, якому належав недобудований торговельно-розважальний центр навпроти НСК «Олімпійський», отримав за знесений ТРЦ 300 гектарів столичної землі відкупних. Демонтували споруду, що загрожувала безпеці уболівальників, коштом муніципалітету. Оборудка явно не на користь держави.
Бізнесменам, які «зважилися» на участь у підготовці до Євро-2012, заплатить майном громади і львівська мерія. Власники компанії-генпідрядника будівництва стадіону − донецькі мультимільйонери брати Олександр і Сергій Тарути − отримали від місцевої влади гарантії, що з ними розрахуються якщо не «живими» грошима, то землею міста чи іншою власністю львів’ян.
В Одесі ж, де провести чемпіонат особливо вже й не сподіваються, під приводом Євро-2012 роздають для забудови ділянки в прибережній смузі.
+++
Дякувати Богу і Коломойському
Мамченко Володимир
Український тиждень
24.04.09
Дніпропетровську бракує освічених міліціонерів та лікарів
Із 24 об'єктів готельної інфраструктури, які місто заявило до Євро-2012, у Дніпропетровську будують лише 4. Місцева влада вважає, що остаточне рішення УЄФА про участь Дніпропетровська в проведенні чемпіонату активізує інвесторів.
Проблеми «п'ятої точки»
Мій 54-річний батько вже 12 років не живе в Дніпропетровську. В березні він приїхав у гості, і я вирішив повести його на футбол на стадіон «Арена Дніпро», який спеціально побудували до Євро-2012.
«Нічого собі! − вигукнув батько, коли побачив величезну «чашку» на 30 тис. місць. − Впізнати старенький «Металург», біля якого ми колись мешкали, у цій новій «махині» просто неможливо». «Слава Україні!» − кричать фанати «Карпат», із якими грав «Дніпро» в той день. «Героям слава!» − відповідає на протилежному секторі хор фанів «Дніпра».
Цей стадіон ввели в експлуатацію торік. Він коштував мільярдеру Ігорю Коломойському ?45 млн. Комісія УЄФА прийняла арену із зауваженнями. Інспектори «не зарахували» близько 3 тис. місць. Річ у тім, що огляд із деяких секторів частково закривають металеві опори освітлення. «Загалом це нормально, і квитки на такі сектори дешевші», − коментує заступник начальника міського управління фізкультури та спорту Дмитро Зубенко. Однак через «незараховані» місця «Арена Дніпро» наразі не відповідає стандартам стадіону, на якому можна проводити матчі фінальної частини чемпіонату Європи.
Проблему можна вирішити, перепланувавши деякі сектори. Згідно з вимогами УЄФА ширина місць повинна бути 45 см. Сидіння на «Арені Дніпро» − 55 см. Тому й вирішили поміняти в деяких секторах сидушки на вужчі. Це планують зробити до 2011 року. Тоді загальна кількість місць буде 33 тис., каже Зубенко. Це більше, ніж вимагає УЄФА.
Хто прикриє тили
Зараз у місті будують чотири готелі, які мають закінчити до 2011 року. Ще для чотирьох готують документацію та визначають ділянки.
УЄФА нещодавно зменшила вимоги до кількості місць у готелях, які має надати Дніпропетровськ. П'ятизіркових місць повинно бути вже не 1530, а 960, чотиризіркових − 1300.
Тим часом у місцевої влади виникло запитання: а чи потрібна місту така кількість готелів? «Якщо ми виконаємо всі вимоги УЄФА в готельному сегменті, то зіштовхнемося з надлишком номерів, − стверджує заступник міського голови Олександр Афанасьєв. − А перепрофілювати п'ятизіркові готелі після чемпіонату буде дуже складно». Коли керівництво вирішить, що номерів уже достатньо, то сяде за стіл переговорів із єврофутбольними функціонерами. «Зайвий баласт нам не потрібен», − резюмує Афанасьєв.
Поки що влада вирішила перестрахуватись. Існує домовленість із «Укррічфлотом» про надання близько 900 номерів, які тягнуть на чотири та п'ять зірок, на восьми круїзних суднах. «Якщо УЄФА схвалить такий варіант, то ми укладемо вже конкретні договори на конкретні судна на конкретний час», − повідомив мер Дніпропетровська Іван Куліченко.
Крім того, від Дніпропетровська до Запоріжжя маршруткою можна доїхати майже за годину. Тому саме із запорізькою владою дніпропетровські колеги вирішили «виступити єдиним фронтом» у підготовці до Євро-2012.
«Запоріжжя підстрахує нас, − розповідає начальник Дніпропетровського обласного управління з підготовки до Євро-2012 Вадим Шебанов. − Деяким уболівальникам можна буде жити там у готелях, відвідувати тренування команд та їздити на екскурсії. А на матчі приїздити до Дніпропетровська».
Слабкі ланки
Дніпропетровський аеропорт, за великим рахунком, до Євро ще ніхто не готував. До недавнього часу він належав державі, грошей із бюджету на реконструкцію не виділяли. «У лютому до нас прибув генсек УЄФА Уїльям Тейлор, оглянув багато об'єктів у місті, − розповідає Вадим Шебанов. − Тоді він сказав нам: «Вирішуйте питання з аеропортом, і до вас не буде жодних претензій».
У березні президент Віктор Ющенко підписав указ про приватизацію дніпропетровського аеропорту. В червні відбудеться конкурс. Уже є чотири зацікавлені інвестори. Експерти наголошують, що головне − швидко приватизувати аеропорт, і тоді його встигнуть реконструювати до Євро-2012. Це можна зробити за 22 місяці.
Будівництво готелів, доріг, реконструкція аеропорту, підготовка медзакладів та театрів до Євро − не найскладніше, вважає Вадим Шебанов. «Основне та найважче, що треба «підтягнути», − це сервіс, − переконаний чиновник. − Наше завдання − навчити обслуговуючий персонал європейських стандартів сервісу. Це стосується величезної кількості людей − від працівників готелів до міліціонерів та лікарів. На одного клієнта в п'ятизірковому готелі потрібно до десяти людей персоналу».
Наразі влада лише заявила про наміри домовитися з навчальними закладами міста, аби вони підготували необхідних фахівців із управління та обслуговування готелів. Для міліціонерів та медиків заплановані спеціальні тренінги. Правоохоронців будуть учити антитерористичних заходів, а лікарів − європейських норм медобслуговування.
«Підготовка кадрів − це і є головне, − впевнений Шебанов. − А нинішні проблеми в інвесторів, світова криза − то тимчасові труднощі».
Місцеві чиновники нетерпляче чекають на ухвалу виконкому УЄФА. Вони впевнені: якщо рішення буде для Дніпропетровська позитивним, активність інвесторів зросте. «Травень усе покаже, − зауважує мер Іван Куліченко. − Жодне українське місто (на Євро − Ред.) з держбюджету не отримало ні копійки. Наші позиції сьогодні залишаються найкращими».
+++
Рінат Арена
Панченко Денис
Український тиждень
24.04.09
До чемпіону готовий лише Ахметов
Інспектор УЄФА в Україні з питань підготовки до Євро-2012 Карлос Лукас залишився цілком задоволеним «Донбас Ареною» − надсучасним спорткомплексом, збудованим на гроші мультимільйонера Ріната Ахметова. В захваті була й делегація спілки PL 2012, відповідальної за проведення турніру в сусідній Польщі. «Насамперед нам цікаво те, що ви перебуваєте на заключному етапі підготовки», − зауважив асистент PL 2012 Андрій Назаренко.
Офіційний кошторис нового стадіону «озвучується» в $400 млн, пошепки ж чиновники від спорту кажуть про мільярд, який витратив «господар Донбасу», аби втілити найбільшу мрію свого життя.
Нова футбольна арена − справді як лялечка. Турецькі будівельники от-от відмиють прозорі скляні стіни споруди від бруду та пилу, й велетенська «літаюча тарілка» на 50 тис. уболівальників засяє в усій красі. Далі залишаться, власне, дрібниці − змонтувати системи керування розсувним дахом та опалюванням газону, обладнати 277 туалетів, кількадесят кафе, встановити найсучасніше комунікативне обладнання, камери спостереження.
Трамваї ідуть у небо
Тож у якомусь сенсі місцевій владі пощастило − Донецьку, на відміну від решти українських «футбольних» міст, що беруть участь у програмі Євро-2012, немає потреби витрачатися на центральну спортивну споруду.
Мабуть, на знак подяки Рінату Ахметову донецька мерія та облдержадміністрація своїм (тобто бюджетним) коштом почали перепланування прилеглої до новобудови території. По березі річки Кальміус заходилися насипати полотно об’їзної магістралі, яка має розвантажити від автівок пристадіонні вулиці. Внаслідок цього зникають залишки старого парку, гине зона відпочинку разом із Донецькою дитячою залізницею.
Нещодавно оприлюднили ще одну транспортну новацію: підняти міський трамвай між бульваром Миру та Палацом молоді «Юність» на шестиметрову естакаду. Таким чином, мовляв, уболівальники зможуть вільно пересуватися між старим стадіоном «Олімпійський» (де зараз грає «Шахтар») та новою ареною. Але ж за своїм класом «Олімпійський» аж ніяк, навіть за надзвичайних обставин, не здатен прийняти ігри континентальної першості, отже, апріорі залишається поза орбітою Євро-2012. Тож задля чого піднімати трамваї в небо, наразі не зрозуміло.
Євро-2012 відкрило сприятливі можливості добудувати, нарешті, донецьке метро. Та от дивина − батьки міста несподівано почали відхрещуватися від скандального довгобуду. Обізнані городяни подейкують, що причина в земельних ділянках, зарезервованих під об’єкти метрополітену, − їх нібито встигли розпродати приватним фірмам. Зокрема, на майданчику, де згідно з планом мала б розташовуватися пересадкова станція «Політехнічна», вже підростає хмарочос із трирівневим підземним паркінгом.
Більше пощастило Донецькому аеропорту. 733 млн грн, передбачені держбюджетом на капітальний ремонт злітно-посадкової смуги, хоч і не одразу, але в регіон надійшли, тож роботи зараз ведуть. Проте майже безнадійною видається ситуація з будівництвом сучасного пасажирського терміналу. Вартість проекту в цінах минулого року − 500 млн грн.
Футбол замість парків
У шахтарській столиці функціонують 22 готелі, що можуть запропонувати приблизно 2 тис. місць. На п’ять зірочок тягнуть тільки «Донбас Палас» Ріната Ахметова та «Вікторія». Перший складається лише зі 129-ти іменних апартаментів, другий обмежується 39 люксовими номерами. Зрозуміло, що навіть VIP-гостям футбольного чемпіонату не вистачить.
Чотиризіркових готелів у Донецьку п’ять: «Легіон», «Прага», «Ріальто», «Централь», «Київ». Серед трьох зірочок своїм розташуванням вирізняється «Шахтар», вікна якого виходять на новий стадіон «Донбас Арена», проте його 300 номерів буквально волають про капітальний ремонт.
За такої ситуації донецька влада терміново розробила та оприлюднила кілька варіантів вирішення проблеми житла для вболівальників, очікуваних на матчах Євро-2012. Перший − термінове спорудження кількох нових готельних комплексів. Другий − зведення мікрорайону житлових багатоповерхівок, які після завершення футбольних баталій можна було б переобладнати на гуртожитки та молодіжні «малосімейки». Зрештою, найпростіше − розселити фанатів-іноземців по студентських гуртожитках та каютах круїзних теплоходів, що тимчасово швартуватимуться на Азовському морі в Маріуполі (120 км від Донецька), мовляв, футбольний «фест» − то лічені дні, можна й перетерпіти.
Загалом кожному з перелічених варіантів притаманні свої мінуси й плюси. Погано тільки, що «просуваються» вони місцевими можновладцями практично одночасно, що створює враження некерованого хаосу (а швидше за все, хаосом і є). Синхронно міський голова Олександр Лук’янченко може пропагувати розселення приїжджих уболівальників аж у Дніпропетровську та Запоріжжі, а його люди − вмовляти городян зняти «живий ланцюг» навколо чергового донецького скверу, приреченого стати будмайданчиком («Ви ж не проти, щоб місто заробило на єврофутболі?»).
Розлючені донеччани кажуть, що влада навмисно сіє безлад у питанні з житловим фондом Євро-2012, аби потім, коли чемпіонат критично наблизиться, видурити в Києва більше асигнувань.
«На 2009 рік на підготовку до Євро-2012 у міському бюджеті закладено лише 206 млн грн, − твердить донецький мер. − Ми не маємо на сьогодні фінансових джерел, щоб виконати план».
А ще відкриті питання щодо «славетної» донецької екології, високого рівня вуличної злочинності, вузької та ненадійної (а подекуди просто небезпечної) мережі закладів громадського харчування тощо. Є в шахтарській столиці й таке специфічне явище, як здичавілі собаки, яких у місті налічують 100 тис.
«Незалежні аудитори кажуть: на критичному рівні в Донецьку кількість готелів, відсутня чітка система взаємозв’язку між різними видами транспорту, невідповідність параметрів по інфраструктурі, телекомунікаціях, застаріле обладнання в лікарнях, − визнає голова Донецької облради Анатолій Близнюк. − Усього 20 позицій, за якими вимоги УЄФА ми однозначно не виконуємо».
+++
Яма-2012
Білик Данило
Український тиждень
24.04.09
Гості Євро-2012 можуть провалитися під землю. Грошей вистачить лише на латання дір
Вітчизняні дороги завжди «з’їдали» багато бюджетних грошей і славилися своїм травмуючим ефектом для транспортних засобів. Надія нарешті отримати хороші шляхи з’явилися два роки тому, коли заявка України і Польщі перемогла в конкурсі УЄФА на проведення фінальної частини європейської футбольної першості. Державна цільова програма підготовки до Євро-2012 декларує, що «від кордону будь-якої сусідньої країни до будь-якого міста проведення футбольних матчів має бути забезпечена можливість проїзду дорогою державного значення з транспортно-експлуатаційним станом європейського рівня». Проте сьогодні чиновники кажуть, що ремонт і будівництво українських доріг не є основною вимогою УЄФА. А це може означати, що європейські дороги в Україні до 2012 року так і не з’являться.
Дорожня карта
Загальна вартість пропонованих областями дорожніх робіт до Євро-2012 сягала 120 млрд грн. Але до плану зарахували лише третину заявленого. Тож у планах, які Тижню окреслили в Укравтодорі, не було нічого аж надто грандіозного: побудувати 300 км нових доріг, реконструювати 263 км наявних і провести капітальний ремонт 4024 км автошляхів. На все про все потрібно 42,7 млрд грн, з яких 63% становлять кредити. Їх Укравтодор отримував від Світового банку, Європейського інвестиційного банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, американського банку Morgan Stanley. Та внаслідок кризи велику частину позиченого на дороги держава змушена була повернути достроково.
Тому дорожні плани підготовки до Євро-2012 було зірвано. Лише за минулий рік у межах підготовки до чемпіонату планувалося відремонтувати 1400 км доріг. Голова Укравтодору Вадим Гуржос нещодавно заявив, що у зв’язку з достроковим поверненням кредитних коштів не вдалося виконати навіть 50% запланованих робіт. Та зараз пан Гуржос випромінює оптимізм, каже, що «проблеми позаду», й пророкує «шалений обсяг» робіт на цей рік.
Отже, цього року заплановано залучити загалом близько 11 млрд грн з небюджетних джерел. «575 млн грн − від ЄБРР, 400 млн грн − від міжнародних фінансових структур, близько $1 млрд − від іноземних комерційних банків і ще трохи від українських», − каже Гуржос. І запевняє: торішній провал не повториться. За участі прем’єра Юлії Тимошенко 21 квітня підписано угоду з Міжнародним банком реконструкції та розвитку на надання позики у 3,2 млрд грн. Гроші спрямують на реконструкцію 130 км траси Київ − Харків і, як зауважила Тимошенко, «на ремонт доріг із найбільшою концентрацією ДТП».
Кабмін також виділив 500 млн грн на будівництво та реконструкцію об’їзних доріг навколо Одеси, Дніпропетровська, Донецька і Києва. Проте ця сума виглядає мізерною з огляду на великі обсяги запланованих робіт. До того ж, за словами пана Гуржоса, продовження столичної окружної ще на стадії проектування. А отже, поки справа дійде власне до будівництва, може зрости вартість робіт, що потребуватиме або залучення нових коштів, або зниження якості покриття.
На жаль, жоден масштабний автодорожній проект в Україні не було доведено до кінця. Чого лише варта історія з першим в Україні автобаном Київ − Одеса.
З латки на латку
Ця весна принесла небувалий врожай ям і вибоїн − ними уражено близько 80% шляхів державного і місцевого значення. Вадим Гуржос звинувачує в цьому погоду, мовляв, надто часто цієї зими температура повітря перетинала нульову позначку − то вгору, то вниз. А голова автодорівської компанії «Автомобільні дороги України» Валерій Вощевський скаржиться на брак коштів: «Кожен кілометр дороги потрібно ремонтувати раз на п’ять років. Це 30 тис. км на рік. Для цього щороку потрібно як мінімум 16 млрд грн. Ми ремонтуємо не більш ніж 3 тис. км». Тижню в Укравтодорі повідомили, що отримують на поточний ремонт шляхів місцевого значення 3 тис. грн на 1 км за норми 7,7 тис. грн, державного значення − 6,2 тис. проти 25,9 тис. грн.
Цікаво, що в держбюджеті-2009 на поточні ремонтні роботи саме 16 млрд грн і передбачено. До 1 травня автодорівці обіцяють полатати всі дороги державного значення, до 1 червня − місцевого.
Ось тільки такі латки − захід украй неефективний. Уже за лічені місяці на їхньому місці оголяються старі вибоїни. Особливо там, де асфальт зі смолою заливають прямо в калюжі. Через такий діряво-латаний стан дорожнього покриття, за статистикою Державтоінспекції, стається 15−20% ДТП. І це лише офіційні, тобто занижені, цифри.
Усі дороги ведуть в аеропорт
«Євро-2012 не та подія, що ладна зробити з України територію сучасних «хайвеїв», − переконаний один із очільників Громадського комітету контролю за підготовкою до проведення Євро-2012 Андрій Капустін. Крім того, на його думку, гості чемпіонату навряд чи масово пересуватимуться автошляхами. «Вони до цього не звикли, відстані надто великі, тому основним видом транспорту для них стане літак», − переконаний Капустін. Орієнтація на «окрилених» гостей чітко простежується й у звітах Укравтодору. Великі суми бюджетних грошей буде виділено окремо на капітальний ремонт під’їзних доріг до летовищ. Приміром, для одного лише івано-франківського аеропорту, який планується використовувати як запасний для відвідувачів львівських матчів, передбачено 500 млн грн, для луцького, який використовуватимуть з тією самою метою, − 290 млн грн. При цьому пан Гуржос каже, що «дороги − це не першочергове питання в підготовці до чемпіонату».
Окремою проблемою лишаються дороги в містах, якими вже точно пересуватимуться гості чемпіонату незалежно від того, прибули вони на літаку чи на власній автівці. Це питання перебуває у компетенції місцевої влади.
Якщо в Харкові, який славився на всю країну жахливими шляхами, реконструкція ведеться на повну, то в Донецьку та Києві, що завжди були взірцями, щорічне латання − наразі єдине, чим влада тішить водіїв. Андрій Капустін переконаний, що з дорогами, як, власне, і зі стадіонами, готелями й аеропортами, проблем не буде в тих містах, де є зацікавлений потужний інвестор. Рінат Ахметов − у Донецьку, Ігор Коломойський − у Дніпропетровську, Олександр Ярославський − у Харкові. «Там, де панує хаос, як-то: в Києві, Одесі та Львові, будуть проблеми, − впевнений Капустін. − Будівництво стадіонів, реконструкція доріг просуваються повільно».
Тим часом на місцях уже зафіксовано факти розкрадання призначених для будівництва доріг коштів. Підприємці з Волині через кілька приватних структур відмили 2,6 млн грн, що призначалися для реконструкції дороги від українсько-польського кордону до Києва в межах області. На банківські рахунки, де зберігалися кошти, накладено арешт.