Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет − нейтральные оценки
На час Євро-2012 Донецьк хоче зафрахтувати ростовські теплоходи
Unian.net
06.08.08
Для висококомфортного розміщення вболівальників, які приїдуть до Донецька на матчі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року місто хоче зафрахтувати у Ростовської області теплоходи і поставити їх біля причалу у Маріуполі.
Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні на прес-конференції повідомив мер Донецька Олександр ЛУК’ЯНЧЕНКО.
Він підкреслив, що питання розміщення уболівальників є одним з найпроблемних і головних як для міста, так і для області. Наявність 4-х і 5-тизіркових готелів «на жаль, по балансу не зовсім виходить», зазначив мер.
За його словами, тому керівництво регіону веде сьогодні переговори з питань розміщення вболівальників з сусідами: Запорізькою і Ростовською областями.
«Припустимо, з Ростовською областю ми ведемо переговори в такому ключі, − пояснив А.ЛУК’ЯНЧЕНКО. − У нас є Маріупольський морський порт, по Дону ходять теплоходи, комфортністю 4 і 5 зірок класу «річка-море». І таким чином, ми можемо зафрахтувати ці теплоходи на час проведення Євро-2012, поставити їх в Маріуполі біля причалу, й таким чином вирішити частину питання висококомфортабельних готелів».
Мер також зауважив, що від Донецька до Запоріжжя 200 км, тому з досвіду останнього чемпіонату Європи з футболу, що проходив в Австрії та Швейцарії, відомо, що уболівальники «спокійно долають» таку відстань.
Крім того, А.ЛУК’ЯНЧЕНКО сказав, що для розміщення гостей чемпіонату будуть задіяні й сусідні з Донецьком міста області − Святогорськ, Слов`янськ, Краматорськ, Маріуполь та інші
Интернет − негативные оценки
Сашко Положинський: «Все залежить від нас самих! А не від дяді Буша чи дяді Володі...»
Варвара Матвійко
4post.com.ua
05.08.08
Про таких людей можна говорити довго. Тому краще один раз побачити... Точніше почути. «100-вий Плагіат», «Понад хмарами», «Божевільні танці 2001», «О-ЛЯ-ЛЯ» − з цими піснями наша молодь років сім-вісім тому відкривала для себе українську музику.
Здається, що фронтмент гурту «Тартак» Сашко Положинський все і завжди встигає − сьогодні він в Донецьку, завтра у Львові, а післязавтра знову у Києві... Інколи по два концерти за день. Втомлений? Буває... Та на сцені він завжди веселий та енергійний.
В свої 36-ть Сашко не будує грандіозні плани на майбутнє. Він живе сьогодні і зараз.
Зараз багато часу «Тартак» проводить у студії − готується до випуску нового, шостого альбома. Музиканти напрацьовують матеріал і сподіваються вже в грудні порадувати слухачів новими піснями.
«Завдяки «Тартаку» переходять на російську мову. На зло...»
Нещодавно «Тартак» відзняв кліп на пісню «Ти дуже гарна». Чому обрали саме цю пісню?
Ця пісня багатьом людям подобається. Ми, зі свого боку, бачачи таку реакцію, теж були не проти зняти кліп. І він, в принципі, давно планувався. Але як завжди буває? Один режисер дуже довго збирався знімати, і врешті-решт зрозумів, що він не зможе зняти так, щоб задовільнити і нас, і себе.
Інші режисери пропонували зависокий кошторис, але не було сенсу витрачати такі гроші на кліп з альбому півтарорічної давнини. І, якщо взяти до уваги й той факт, що наші роботи останнім часом не дуже ротуються на телебаченні, то взагалі немає сенсу знімати високобюджетні кліпи.
Крім всього іншого, зіграв роль той фактор, що режисер Діма Комісаров сам захотів знімати відео на цю пісню. Це кліп одного дублю. «Ти дуже гарна» − наш перший кліп, знятий на кіноплівку, і в якому музиканти «Тартака» виступають в незвичній для себе ролі... Це відео цілком можна назвати експериментальним!
Окрім творчості, пов’язаної з «Тартаком», зараз ти займаєшся продюсюванням збірки ліричних пісень?
Не те, що займаюся продюсюванням, я просто контролюю процес роботи над цією збіркою. Робота відбувається таким чином: я вибираю пісні, які мені подобаються, домовляюсь з людьми, частково організовую процес, контролюю хід роботи і витрачаю на це власні кошти.
В цю збірку увійдуть дуже гарні авторські ліричні українські пісні. Займаємось цим вже приблизно півроку. Коли вийде збірка − сказати складно. Ця робота не є терміновою, вона робиться тоді, коли є можливість − і у мене, і в учасників.
Чому саме ліричні пісні? Положинский мало асоціюється з лірикою...
Є купа ліричних пісень, які мені подобаються, і які я б хотів чути в одній збірці в якісному звучанні, в сучасному аранжуванні.
«Не Кажучи Нікому», «Я Не Хочу»... Чи є сенс у піснях соціальної тематики? Молодь дослухається?
Я не вважаю ці пісні піснями соціальної тематики. Особисто для мене це більше національно-патріотичні пісні.
Вони не можуть не бути актуальними, бо без національно-патріотичного виховання, без існування певної проукраїнської ідеології, держава Україна не має майбутнього. Це моя особиста точка зору. Дехто може і не погоджуватись зі мною, вони мають на це право.
Хоча пісні -− це дуже сильний аргумент у формуванні такої ідеології, у вихованні певних поглядів, почуттів, суджень, ідей...
Як ти відчуваєш, прихильники гурту «Тартак», однаково ставляться до пісень «Поп Корн», «100%-ний Плагіат», і таких?
Не можна всіх людей заганяти в одні рамки. «Тартак» дуже різнопланова група, пісні у нас і в музичному сенсі, і в змістовому, дуже відрізняються. Я точно знаю, що є люди, які на «Тартак» звертають увагу тільки завдяки тому, що в нас є такі пісні, як «Не Кажучи Нікому», «Я Не Хочу», «Мій Народ», «Ой Нема Того»... А є люди, які, слухаючи «Тартак», щось відкривають для себе нове.
Прихильники гурту всі розмовляють українською мовою?
Ні, звичайно. Але те, що з нами спілкуються українською, я сприймаю як вияв поваги.
На одному форумі дівчина написала, що завдяки «Тартаку» вже півроку спілкується виключно українською...
Є такі випадки, і мені це приємно. Але є і такі, що завдяки «Тартаку» переходять на російську мову. На зло...
Колись ти сказав, що поки влада не визнає УПА − вона не буде українською. Чия політична воля потрібна для такого рішення?
Я в політиці погано розбираюсь, тому чия політична воля − не знаю. Я не знаю, хто це має зробити − Президент, парламент... Цілком очевидно, що поки УПА у нас офіційно не визнана на всеукраїнському рівні, можна говорити про те, що керівництво країни не є проукраїнським.
Протягом останніх років, як ти вважаєш, чи є зрушення в цьому напрямку?
Добре, що з’являється більше інформації, документальні фільми, йде якийсь розголос, по телебаченню періодично показують сюжети про УПА. Президент видав кілька Указів, які сприяють визнанню УПА. Наприклад, генералу Шухевичу посмертно присвоїли звання Героя України, в минулому році більш-менш офіційно відсвяткували 65-річницю заснування УПА. Можна сказати, що є певні позитивні зрушення.
Але ж справа не в позитивних зрушеннях, а в тому, чи є чітка проукраїнська позиція. А її немає! Можливо, в окремих політиків вона і є, але ж окремі політики не відображають стан справ у загальному керівництві держави.
«Український рівень функціонування музичної індустрії не можна порівнювати з європейським»
Ти часто свою музику можеш почути по радіо?
Не часто, але таке буває... Просто я радіо відносно рідко слухаю (сміється).
Важко потрапити в ротації?
Вже минули ті часи, коли ми персонально приходили і приносили свої пісні на радіостанції. Є певний досвід, і ми розуміємо, що хто захоче прокрутити нашу музику, він це зробить. А хто не захоче, то ти, хоч принеси особисто, хоч двадцять разів йому передзвони, позитивного результату не дочекаєшся.
Але є такі радіостанції, які взагалі не крутять. І це нормально. По-перше, ми не вписуємось в кожний формат. А, по-друге, є ж не тільки різні радіостанції, але і різні люди на цих радіостанціях, від яких, власне, і залежить музичне наповнення.
Може бути таке, що «Тартак» в формат радіостанції цілком вписується, і є навіть попит на нашу музику, але плей-лісти формує людина, яка нашу музику, чи мене особисто, терпіти не може.
Останнім часом ми обмежуємось тим, що віддаємо свої пісні в радіорозсилку, і вже хто як крутить, так і крутить. Я, наприклад, працюю на радіо «Європа Плюс» і напряму спілкуюся з керівництвом радіостанції. Це сприяє тому, що пісні «Тартака» там з’являються в ефірі, але це не значить, що в ефір може потрапити будь-яка наша пісня...
На «Європі Плюс» ти ведеш ранкове шоу. Чим подобається робота на цьому радіо?
Ставлення людей, з якими я працюю. Крім того, великим плюсом для мене, як для ледачої людини, є те, що моя робота полягає лише в тому, що я безпосередньо роблю в ефірі. Немає необхідності готуватися перед ефіром. І на ефір я можу приїжджати тільки тоді, коли у мене є можливість. Крім того, все це додаткова популяризація − і мене, і «Тартака».
А прокидатися о 5:30 на ефір?
Це мінус. Але, насправді, мінус тільки один.
Не думаєш про те, щоб повернутися працювати на телебачення?
На телебачення я не рвуся. В принципі, я себе в телевізорі люблю тільки в деяких кліпах групи «Тартак». Я зараз і телевізор вже майже не дивлюся. Та і конкретних пропозицій про роботу мені не надходило. Я, чесно кажучи, не впевнений, що зараз існує який-небудь канал, який би захотів робити програму, яка б мені була цікавою, і при тому хотів, щоб саме я був ведучим цієї програми.
Коли на «М1» був проект «Свіжа Кров», він тебе повністю задовольняв?
«Свіжа Кров» -− це дуже дорогий для мене проект. Я його виношував тривалий час, і канал «М1» наважився його зробити. Але я був максимально незадоволений тим, що в нас із цього вийшло. Я уявляв все це зовсім інакше.
Наш радіопростір і надалі залишається вузькоформатним?
В переважній більшості він однотипний. Фоновість вважається головним пріорітетом. Основний аргумент -− «музика не повинна навантажувати». Дуже приємно, що останнім часом починають з’являтися такі радіостанції, в яких музичне наповнення трошки відрізняється від загалу − це і «Джем FM», і «Радіо ONE».
Це світова тенденція?
Я не дуже часто буваю за кордоном і не слухаю там радіо. Але, наскільки я знаю, в більшості нормальних країн радіостанції за своєю музикою дуже різнопланові. Як правило, вони позиціонують себе за стилями − як рок-радіо, поп-радіо, класік-радіо, r`n`b-радіо...
А в якому стилі грає «Тартак»?
У нас різні пісні в різних стилях − одна може потрапити на рок-радіо, інша на поп. Хоча ми себе й не намагаємось позиціонувати в певному музичному стилі.
Однак, враховуючи те, що ми все граємо наживо, в нас присутні гітари з важким дисторшеном, то зрозуміло, що ми себе більше відносимо до рок-музики.
Взагалі, мені сподобалось, як нещодавно нас спозиціонували на одній львівський радіостанції. На думку ведучої, яка зі мною спілкувалася, є рок-музика, поп-музика, є різноманітна альтернатива і є група «Тартак».
В принципі, нам все одно, що про нас говорять музичні критики і до якого стилю вони відносять нашу музику. Важливіше те, як цю музику сприймають люди, як вони на неї реагують, чи здатні вони нас правильно зрозуміти, чи отримують вони задоволення від присутності на наших концертах. Ми ж граємо не лише для себе, а й для інших людей.
Кожна творча людина потребує якоїсь реакції від аудиторії. І, звичайно, дуже бажано, аби ця реакція була позитивною.
Зараз ви працюєте над новим альбомом?
Ми напрацьовуємо матеріал, щось робимо, щось переробляємо, від чогось відмовляємося. Взагалі, хочеться зробити трошки інакше, ніж було до цього.
Раніше, як правило, в нас спочатку була концепція, в межах якої ми й робили альбом. Зараз концепції не існує − ми просто пишемо пісні. Коли пісні будуть готові, ми будемо вибирати, які з них потраплять до нового альбому, а які − ні.
Вже є приблизна дата виходу альбому?
Є термін, в який би хотілося це зробити. У нас, в більшості випадків, альбоми виходять в грудні. Хотілося б і в цьому році встигнути все зробити до грудня. Але ми не будемо заганяти коней.
Зараз у «Тартака» клубних виступів немає. Період фестивалів?
Так. Тепленько. Великі відкриті майданчики.
Що ти можеш сказати про рівень українських фестивалів?
З кожним роком фестивалів стає все більше і більше. З’являється дуже багато схожих між собою. Наприклад, етнічно-фолькльорного спрямування, де є і музика, і народні промисли й ремесла. Та я не на всіх таких фестивалях буваю.
Який фестиваль з українських подобається найбільше?
Важко виділити один. Взяти, наприклад, фестиваль «Перлини Сезону». Це всеукраїнський фестиваль, який проводить конкурс, і намагається якимось чином підтримувати розвиток молодих виконавців. А більшість фестивалів цим не дуже переймаються.
Взагалі, велика проблема наших фестивалів в тому, що часто склад виконавців майже однаковий.
Часто запрошують на фестивалі не в якості учасника, а просто гостя?
Фестивального досвіду в мене мало. Я не дуже таке люблю − просто гостити. Фестиваль − це тусовка великої кількості людей. А я люблю багато людей, коли я працюю, а коли я відпочиваю, мені потрібно, щоб людей було якомога менше.
Український рівень фестивалів дотягує до европейського?
Український рівень функціонування всієї музичної індустрії не те, що не дотягує до европейського, але й близько там не знаходиться. Не можна навіть порівнювати.
Важко в Україні організувати всеукраїнський тур?
Легко, якщо є фінансування. Без спонсорів цього не зробити.
«Тартак» може виступати, наприклад, в Палаці спорту?
«Тартак» може виступати на будь-якому майданчику, де є можливість якісно заграти свою музику, і де є люди, яким ця музика потрібна. Єдине, що ми не можемо виступати на такій сцені, на якій ми всі не поміщаємось. Хоча були випадки в маленьких клубах, коли деяким учасникам групи доводилось виступати біля сцени.
В чому плюси клубних виступів?
Атмосфера більш камерна, сімейна, спілкування з публікою відбувається беспосередньо − фактично кожного глядача ти здатен бачити в обличчя. І мені це подобається. Але мені так само подобаються й виступи на великих майданчиках, там також є своя незвична енергетика.
На українській музиці можна заробити?
Теоретично − можна. Зараз багато створюється комерційних проектів. Але суто комерційних україномовних взагалі немає. Один з показників комерційності проекту − його неукраїномовність.
Чи часто до тебе звертаються молоді виконавці по підтримку?
Буває, що після концерту підходять, або просто на вулиці. Але чим я можу допомогти? Хіба що порадою. Я ж не продюсер і не організатор концертів...
Якщо б голосуванням вибрали, що «Тартак» має їхати на «Євробачення», ви б поїхали?
Я не можу говорити узагальнено, оскільки такого голосування не було. Теоретично, якби таке відбулося, ми б напевно поїхали, хоча не стверджую. Формат «Євробачення» мені не подобається... Але, якби Україна делегувала групу «Тартак», то це ж не означало б, що ми мали би вписатися у формат «Євробачення».
На що тобі катастрофічно не вистачає часу?
Зараз ні на що не вистачає. Ні на те, щоб поприбирати в квартирі, зайнятися побутовими справами, ні на те, щоб зустрітися з багатьма людьми, яких би хотілося побачити.
А щоб книжку прочитати?
Багато зараз не можу читати. Кілька сторінок перед сном − такий режим. Але не так давно я запоєм прочитав пару книжечок − фентезі «Древній Руйнівник», історичну «Гайдамаччина» − і трошки відвів душу.
А сам не плануєш написати, бо ж є певні нотатки?
Я думаю, що мені це не вдасться. Я почав писати одну штуку, але це діло заглохло і так воно й валяється. Для того, щоб писати, мені потрібно сісти і писати, а зараз я собі цього дозволити не можу. Основний час, все ж таки, забирає діяльність, пов’язана з функціонуванням групи «Тартак».
«Я за те, щоб «Євро-2012» в нас забрали!
Наскільки я знаю, ти великий футбольний вболівальник і гравець − граєш у збірній українських зірок. Що ти можеш сказати про ситуацію з «Євро»-2012?
Я за те, щоб його в нас забрали! На мою думку, Україні це не потрібно, принаймні зараз −точно.
Україна − не футбольна країна?
Ні, вона футбольна країна. Але всі ж знають, що на сьогоднішній день в нас ще немає ні стадіонів, ні необхідної інфраструктури...
Але, наприклад, у Львівській області люди, які живуть на кордоні, моляться, аби «Євро» було, і їм побудували би нові дороги.
Прикольно, що люди моляться. Але вони не розуміють того, що їм дорогу побудують, але як довго вона протримається?
Ти не вважаєш, що зараз всі зусилля потрібно кинути, і побудувати?
Потрібно. Але не для «Євро-2012»! Якщо немає чемпіонату, значить Україні ні стадіони, ні дороги, ні готелі не потрібні? Це ж неправильний підхід!
В Україні спочатку все необхідно зробити так, щоб було добре, щоб ми з чистою душею заявили, що ми готові приймати... Хай це буде «Євро-2034»... Але ми будемо готові! Але не так, що спочатку хапанути собі цей дозвіл на проведення, а потім думати, що з ним робити. Два роки розгрібатися з будівництвом біля Республіканського стадіону, і так до кінця з ним і не розгребтися.
«Євро-2012», в першу чергу, потрібно всім тим людям, які на цьому зароблять гроші. Зараз реально йде гризня між тими людьми, які потенційно можуть і хочуть на цьому заробити, а від цієї гризні точно ніхто не виграє − ні авторитет України в світі, ні сама Україна!
Я думаю, що набагато буде чесніше і правильніше просто заявити: «Вибачайте, поспішили, ми не готові. Будемо претендувати на це пізніше, якщо відчуємо внутрішню готовність».
Ну, немає Україні сенсу на себе зараз все це тягнути. Я нещодавно їздив по трасі «Чоп-Львів». Сучасна дорога... Нібито сучасна дорога, яку будували нещодавно -− там вже звичні для України хвилясті ділянки... Про що це свідчить? Якщо зараз і зроблять дороги до «Євро 2012», не факт, що вони довго протримаються. Нам дороги потрібні, але не варто робити їх поспіхом.
Крім того, під футбольний чемпіонат ми беремо чималі кредити... Для чого заганяти Україну в борги?
Кому ж проводити «Євро-2012»?
Хто готовий. Може, Польща вважає, що вона сама готова? Може, Польща-Німеччина, Польща-Чехія...
Казали, що й «Євробачення» ми не зможемо прийняти...
І які плюси Україні дало «Євробачення»? Що − ми зажили розкішно? Нам треба дбати про те, щоб в Україні все поступово змінювати на краще, а не про те, щоб проводити у себе якісь помпезні заходи. Це показуха! Це постсовковий синдром: забабахати «Євробачення», забабахати «Євро-2012»! Хай всі бачать, які ми!» Хай приїдуть і поїздять по Україні, так, як я їжджу − побачать, які дороги.
В Польщі також головного стадіону немає?
В Польщі загальна ситуація зовсім інакша, ніж у нас. В Польщу заїжджаєш і одразу відчуваєш, що ти виїхав з України. І в тебе в паспорті стоїть шенгенська віза − а це багато!
Крім того, в Польші немає такої кількості дорогих автомобілів, як у нас. І там немає такої помітної диференції між найбіднішими і найбагатшими... Загальний рівень життя в Польші значно вище, ніж в Україні. А це говорить про те, що перед тим, як смикатися і вестися на різні «коржики-каравайчики», треба думати про свої внутрішні справи, яким треба давати раду.
А то нам постійно якусь «костомашку» в зуби кинуть, а ми й радіємо. То «Євро», то НАТО... А тим часом у нас нічого на краще не міняється.
Стосовно НАТО, як ти вважаєш, в грудні ми приєднаємось до ПДЧ?
Я поняття не маю що таке ПДЧ, і до чого ми приєднаємось. Я вважаю, що Україна повинна робити тільки те, що їй вигідно. Колись нас дуже активно переконували, що Україна виграє, якщо відмовиться від ядерної зброї... І що ми в результаті отримали? Те, що на нас всі плюють з високої гірки?
Тому треба розуміти, що ніяких особливих преференцій від вступу в НАТО, в ЄС, чи ще кудись ми не отримаємо. Поки ми самі не піднімемо наш рівень, нічого не зміниться. А я хочу, щоб настав той час, коли не ми будемо проситися в НАТО, а нас будуть запрошувати. Але це все залежить від нас самих! А не від дяді Буша чи дяді Володі... Ніхто чужий про нас, по-справжньому, не подбає...
За сімнадцять років наші чиновники не змінились. Корупція як була, так і залишається...
Чому в мене міліціонери на дорозі не беруть хабарі? Бо я їх просто не даю.
А порушуєш правила?
Буває... Порушую, вони складають протокол, але хабаря від мене не отримують. Захочуть люди змінити своє життя − змінять!
На форумі хтось з прихильників пропонував тобі через років 5-10 піти в Президенти. Ти відповів, що навіщо чекати так довго. Отже, на найближчих президентських виборах Сашко Положинський буде в списках кандидатів на найвищу посаду в державі?
Так. Якщо, по-перше, на той момент не буде жодного кандидата, за якого я б міг віддати свій голос. По-друге, якщо для цього не має вхідних бар’єрів, які я не здатен подолати − наприклад, вступний внесок в якихось 2 млрд. доларів. І, по-третє, якщо я не передумаю.
На даний момент серед українських політиків я не бачу жодного потенційного кандидата, за якого я б з чистою душею міг би проголосувати.
На які результати ти сподіваєшся?
Я адекватно оцінюю свої шанси на президенство, і розумію, що на найближчих виборах Президентом мені точно не стати. Для мене важливо інше − якщо я дійсно на це наважуся, то, можливо, це стане стимулом для багатьох людей, які набагато вартісніші за мене в роботі на державу. Можливо, моя участь спровокує, підштовхне їх до рішучих кроків. І хтось наперекір скаже: «Якщо вже цей придурок іде, чому і мені не спробувати»...
А чому не піти в міністри культури? А то − одразу в Президенти...
Міністором ти не стаєш за волею народу, а лише за рішенням певних політичних кіл. Президент не так багато може зробити, а що казати вже про міністра? Але все-таки Президент − це найвища посада в державі, і є більше можливостей.
+++
У братьев Суркисов какая-то нездоровая привязанность к арбитру «нетрадиционной ориентации»
Obkom.net.ua
06.08.08
Главный «прикол» от Комитета арбитров Федерации футбола Украины: матч «Ворскла»−»Динамо» будет судить Виталий Годулян.
Именно в адрес этого арбитра нынешний тренер «Ворсклы», а тогда мариуплльского «Ильичевца» Николай Павлов нелицеприятно высказывался на памятной пресс-конференции в конце 2004 года, за что на год был отстранен от футбола (Н. Павлов тогда заявил, что он полностью поддерживает скандирование мариупольских болельщиков на тему «Судья педераст!» ).
И лишь теперь, возглавив полтавскую «Ворсклу», Николай Петрович вернулся в футбол.
В недавнем интервью для football.ua Николай Павлов напомнил о своем отношении к этому арбитру: «Если этот поединок будет судить Виталий Годулян, и будет это делать в своей привычной манере, то я готов буду повторить свои слова, сказанные в своем последнем матче у руля «Ильичевца».
Взаимоотношения между Павловым и Годуляном оценивать не возьмемся, а вот для полтавской «Ворсклы» этот рефери стоит особняком. Из 18 матчей «Ворсклы» при участии Годуляна полтавчане выиграли лишь в трех. Однако не это самое интересное. Ровно половину из всего количества встреч одессита и Полтавы приходится на матчи с киевскими командами! Причем лишь в одной из этих восьми игр «Ворскла» победила. Годулян судил матчи с киевскими «Динамо» (трижды), «Оболонью», ЦСКА, «Арсеналом» и бориспольским «Борисфеном» (тоже трижды), причем в прошлые годы − с завидной регулярностью.
От «Обкома»: Как тут не вспомнить знаменитый вопрос президента ФК «Шахтер» Рината Ахметова по поводу братков Суркисов, один из которых − глава ФФУ, а другой − президент «Динамо». Ринат Леонидович долго вопрошал: «Вы мне скажете, есть тут пересечение интересов или нет?» Ответа на этот вопрос до сих пор нет, но вот пылкая страсть Суркисов к Годуляну явно просматривается...
++