Футбольная жизнь в зеркале СМИ
Интернет − нейтральные оценкиПолтава, опинившись у зоні Євро-20012, потрапила у сферу інтересів закордонних інвесторів
Укрінформ
19.03.08
Конкретні пропозиції щодо будівництва закладів охорони здоров’я та готелів надійшли від закордонних інвесторів на адресу Полтавського міського голови Андрія Матковського під час роботи міжнародної виставки з нерухомості МІПІМ-2008, яка відбулася у Каннах, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу з посиланням на прес-службу міської ради.
Полтава вперше представила у Каннах три масштабні інвестиційні проекти − з комплексної забудови території колишніх артскладів, створення гірськолижного комплексу та аквапарку. Будуватимуть об’єкти з розрахунку та туристів, які місто очікує під час європейського чемпіонату з футболу, наголошується у повідомленні.
Проектами зацікавилися солідні будівельні та інвестиційні компанії. Їх увага до Полтави, яка потрапила у зону Євро-20012, значно посилилася.
Рейтинг інвестиційної привабливості міста зростає.
+++
Євро-2012 дедалі ближче: випадок Львов
Олег Бас
Zgroup.com.ua
19.03.08
В 2007 р. УЄФА визначила дві країни-переможниці, що проводитимуть на своїх спортивних спорудах чемпіонат Європи з футболу, який популярно називають «Євро-2012», − це Україна і Польща. Одним із чотирьох міст в Україні, де відбуватимуться матчі, було визначено Львів. Перед нами усіма, − і городянами, і органами місцевого самоврядування та міською радою, і діловими людьми − постало важливе і непросте завдання провести достойно великий спортивний захід. Можливо це звучить дещо банально, проте не варто забувати про мотивацію і вагу рішення УЄФА для образу України в Європі. Адже ми живемо в постіндустріальному світі, де найбільше цінується інформація та знання, а переважну частину ВВП створює сектор послуг. Знання про Україну, освоєння з її присутністю в європейському просторі як приятеля, одного з рівних суб’єктів, − уже чимале і важливе завдання, та шкура, яка варта вичинки, навіть коли на перший погляд здається, що аніж футболом турбуватися, варто було б спершу залагодити усі соціальні проблеми. До речі, одне другому не перешкоджає, навпаки. Позитивне рішення щодо України як господині Євро-2012 − це не лише визнання нашої країни європейською державою просто за географічним фактом. Із колишніх республік СРСР лише Москва може похвалитися Олімпійськими іграми 1980 року. Відтоді такі великі спортивні заходи у цій частині континенту не проводилися. Нам дали шанс − покажіть себе, зробіть щось, ми вас чекаємо, і тепер усе залежить від українців. А водночас Україні продемонстрували, що їй довіряють, зокрема після успішної організації фіналу Євробачення в 2005 р. Ми тоді провели його на гідному рівні. І я вірю, що чемпіонат Європи теж вдасться. Проте це не станеться само собою. І вже зараз оголилися больові точки, на які варто зважити особливо ретельно. У кожному місті вони мають свою специфіку, тут я розгляну найбільш характерні для Львова − унікального міста зі специфічною організацією урбанного простору, значною кількістю історичних пам’яток, усіма болячками типової пострадянської інфраструктури, а водночас гострим браком вільних площ для подальшого розвитку. Місто до Євро-2012 повинно вирішити кілька завдань: *збудувати (чи реконструювати) стадіон, *забезпечити гостей готелями, закладами харчування і відпочинку, *реконструювати й раціоналізувати мережу шляхів і систему громадського транспорту, *привести у відповідність до світових стандартів «ворота» у місто − аеропорт, залізничний, кілька автобусних вокзалів тощо. Є ще багато менших, хоча й не менш важливих завдань, проте всього в одному тексті охопити годі. Почнемо зі стадіону. В 2006 р., коли ще тривала боротьба презентацій міст-претендентів, була визначена ділянка, на якій можна було б збудувати новий стадіон − наприкінці вул. Стрийської, в районі кільцевої дороги. 25 жовтня 2007 р. Львівська міська рада проголосувала про передачу цієї ділянки в управління капітального будівництва, яке мало підготувати її до будівництва спортивного закладу. 25 га землі мали знайти на конкурсі нового господаря, який і розпочне відповідні роботи. Насправді в Європі не так багато професійних фірм, які будують стадіони. На конкурс були подані 2 заявки: від шведської компанії Danapro, яка брала участь у конкурсі спільно з Axon Projektentwicklungs Gmbh & Co. KG та Implenia GS, а також австрійська девелоперська компанія Alpina Bau GmbH. 6 лютого 2008 р. відбувся підсумковий конкурс, на якому фірма Alpina перемогла, і саме вона буде займатися проектуванням стадіону і його побудовою. Стадіон займатиме приблизно 5-6 га від виділеної площі, на решті буде розміщена інфраструктура, необхідна для проведення даного заходу. На цих близько 20 га землі інші фірми мабуть захочуть розмістити власні споруди, торгові центри, величезні паркінги. Вони вкладатимуть гроші в будівництво цих об’єктів, водночас фірма Alpina буде конвертувати ці гроші і вкладати в будівництво стадіону. Така основна ідея, задум на сьогоднішній день. Фірма Alpina Bau GmbH відома в Європі, і зрозуміло, зацікавлена задля підтримання власної репутації виконати взяті зобов’язання. Кошти доведеться акумулювати чималі. За польськими розрахунками, наші сусіди планують інвестувати приблизно 1000 євро на глядацьке місце. Вроцлав і Познань отримають з державного бюджету понад 30 млн. євро, Гданськ − 40 млн. З державної скарбниці повністю буде профінансовано найбільший Національний стадіон у Варшаві (бл. 275 млн. євро). Думаю, що в нас дешевше не буде, адже стандарти всюди однакові. Планується, що цей стадіон передадуть на обслуговування місту, а воно уже саме після Євро-2012 має вирішити, як далі використовувати спортивний майданчик. Досі я ще не почув єдиної думки з цього приводу. Можна припустити, що стадіон нададуть для потреб футбольного клубу «Львів», якщо власники клубу захочуть грати на комфортному й престижному полі, розбудовувати команду і вкладати в неї чималі кошти. Актуальна проблема з побудовою стадіону у Львові полягає в тому, що треба якомога швидше знайти резервні кошти, адже існує так званий темпоральний чинник. Простіше кажучи, коли навіть зібрати 9 вагітних жінок, дитина не народиться через місяць. Сьогодні ми бідкаємося, що немає грошей, але завтра гроші з’являться, а не буде виконавців робіт, або ж вони не встигнуть здійснити певний технологічний цикл, який не можна прискорити, в повному обсязі. Натомість поки що процес затягується. Йшлося, скажімо, про те, що в березні будуть зроблені відповідні зміни до державного бюджету, і там будуть передбачені кошти на Євро-2012. Віктор Михайлович Пинзеник, лідер нашої партії, не зміг мені сказати нічого втішного, адже парламент працює дуже повільно, і політичні чвари за принципом «Нехай буде на гірше, але своїм не поступлюся» здатні торпедувати навіть найкращі наміри й підрахунки. Місту либонь доведеться взяти позику, щоб розпочати і достойно провести заключну частину чемпіонату Європи. 22 лютого 2008 р. президент В.Ющенко підписав державну програму фінансування Євро-2012, в якій докладно розписано фінансові потоки у межах 127 мільярдів гривень, у тому числі 20 мільярдів гривень з національного бюджету. За словами директора департаменту з питань підготовки до Євро-2012 у Львові Олега Засадного, «на наше місто не виділено практично нічого! Безпосередньо місту виділено близько 40 млн. грн. на оновлення трамваїв і тролейбусів. Решту потрібно просити субвенціями з держбюджету» (Львівська Газета, 29.02.2008). З цього ж інтерв’ю можна довідатися, що у межах згаданої державної програми, яка передбачає будівництво і реконструкцію стадіону, будівництво готелів і транспортних розв’язок, реконструкцію кількадесят кілометрів доріг у Львові, забезпечення безпеки (медицина, міліція, надзвичайні ситуації), реконструкцію аеропорту, університетської клініки, залізничного вокзалу, гуртожитків (їх використають як гостели), потрібно близько 9 млрд. грн., із них 4,5 млрд. грн. − видатки, які стосуються об’єктів у власності міста чи дотичних до Львова. А річний бюджет міста усього лиш 1,5 млрд. гривень, з них 3/4 − зарплата учителів, медичних працівників, інших службовців, отож, маючи сотню мільйонів гривень на рік, потрібну суму доведеться інвестувати упродовж майже півстоліття. Згадана програма передбачає значні зміни у місті − треба реконструювати близько 100 км доріг, 20 км дороги треба збудувати нової, і до цього треба дуже серйозно поставитися, адже найбільший під’їздний шлях із заходу − вул. Городоцька − якщо його перекрити враз, то це паралізує увесь рух. Тому ремонт буде проводитися поетапно. Цього року буде відремонтована вул. Городоцька від Оперного театру до приміського вокзалу. Складність полягає у тому, що насправді треба не лише реконструювати шляхове покриття, але й міняти багато інженерних мереж, а це і проблема великих коштів, і спеціалістів, які вміють якісно виконати такі роботи. 2007 року був проведений експеримент − відремонтували дві вулиці: Словацького, яку відновлювала словацька фірма, і Виговського. Причому інженерні роботи там не проводили. А інші шляхи виявилися для іноземних фірм непідйомними саме через складність завдання. На сьогоднішній день тільки наші фірми зможуть це зробити. Для того, щоб у місті не стався колапс, потрібно починати роботи негайно, крок за кроком. Зрозуміло, що пересторог дуже багато. Насамперед, перешкоджає українське тендерне законодавство, яке тільки на перший погляд здешевлює роботи, а насправді не дає оперативно користуватися коштами і дає широкий простір для демагогів і підприємств, які легко вводять в оману замовника, а коли вже роботи почалися, вимагають наступних інвестицій, і все закінчується найдорожчим варіантом. Зрештою, не остання проблема − аеропорт і залізничний вокзал. Кожен може на собі відчути увесь жах ситуації, коли годинами чекаєш, прилетівши до Львова, поки пройдеш паспортний контроль. Конче потрібна розбудова нового терміналу та кількох злітних смуг. Знову постало питання про передачу аеропорту в комунальну власність. Колись він був власністю міста, до Львова приїжджали австрійські інженери, які розробили добрий проект і показали як можна реконструювати аеропорт, щоб нормально приймати і відправляти пасажирів, не розширюючи меж летовища. Позаяк тепер аеропорт перебуває у державній власності, міністерство транспорту повинно передбачити, яким чином воно буде реконструювати споруду, щоб можна було прийняти значну кількість пасажирів. Те ж саме із нашим залізничним вокзалом, із залізничним сполученням загалом. У міського голови є добра ідея добудувати з Польщі до Львова вузьку колію європейського стандарту, щоб не треба було переставляти колеса на кордоні, і зв’язати Львів із Чернівцями, замкнувши велике коло. Ідея дуже добра, але треба, щоб вона знайшла розуміння в Києві, тоді можна буде говорити про те, що туристи, які будуть приїжджати у Львів, без труднощів потраплять у наше місто. Що ж стосується автовокзалу, то на цей рік роботи там не заплановані, але думаю, що їх обов’язково треба здійснити, бо цей заклад справляє у сучасному стані дуже гнітюче враження, тим більше, що він розташований у районі спорудження стадіону. І ті, хто будуть туди приїжджати, не надто втішаться такими убогими «воротами» міста Львова.
В основу тексту покладено обговорення проблеми під час авторської телепрограми Андрія Павлишина «Політична шахівниця» 22.02.2008 року
+++
Вокзал Донецка летом ждет перестройка
Алла Коник
Kp.ua
20.03.08
К «Евро-2012» он сможет принять в три раза больше пассажиров, чем сейчас.
Для нашего мегаполиса железнодорожный вокзал уже мелковат, а если представить, что к нам в 2012 году хлынут тысячи туристов из комфортной Европы, то он попросту не сможет их принять.
Наконец решение принято: вокзал начнут реконструировать уже в августе. На днях архитекторы презентовали проект.
− Во время проведения чемпионата Европы по футболу болельщики будут прибывать в основном поездами. Сегодня донецкий вокзал обслуживает около 4 000 пассажиров дальнего следования и до 13 000 пригородного сообщения в сутки. По прогнозам мы ожидаем до 31 000 пассажиров дальнего следования и 39 000 в пригороде. Чтобы обслужить такое количество людей, вокзал должен быть в состоянии принять в три раза больше поездов, чем сегодня, − рассказывает Владимир Селиванов, начальник пресс-службы Донецкой железной дороги.
В планах − строительство конкорса (крытого перехода через железнодорожные пути) с залом ожидания для пассажиров дальнего сообщения и транзитных переходов через станционные пути с боковыми выходами.
Такие масштабные работы должны начаться уже в августе нынешнего года.
− Сейчас главная задача − привести в порядок перроны и помещение нынешнего вокзала. Дело в том, что в Донецке есть только один перрон, который принимает все пассажирские поезда из одного состава. Поэтому нужно сделать хотя бы 3 таких перрона, − рассказывает Федор Плошай, начальник отдела транспорта и связи Донецкого городского совета.
К слову, весь проект модернизации нынешнего вокзала обойдется ни много ни мало в 3,7 млн гривен. Пока из госбюджета на Донецкие железнодорожные ворота выделено около 700 млн гривен. По словам Федора Плошая, этих денег вполне хватит на то, чтобы привести платформы, перроны и здание вокзала в порядок. А вот для того, чтобы окружить отремонтированный вокзал паркингами, ресторанами, магазинами, гостиницей и прочим, − нужны инвесторы. Сейчас поиском желающих вложить в этот проект средства заняты и городские власти, и железнодорожники.
Немаловажен и тот факт, что во время реконструкции вокзал будет продолжать работать в обычном режиме. Сначала построят второй корпус для пассажиров, запустят его и лишь затем закроют на реконструкцию старый, ныне действующий. Так же поэтапно будут производиться работы и с подземными переходами.
+++