Євро-2012. Шанси та виклики для інтеграції
Шановні друзі!
Можливо, це звучить занадто гонорово, але я щиро переконаний у тому, що за шістнадцять років Незалежності моєї країни було лише два шляхетних стимули для загальнонаціонального єднання. Уперше це сталося у 1991 році, коли люди обирали своє майбутнє. Другий помітний історичний момент випав на теперішній час, коли переважна більшість населення держави продемонструвала готовність об’єднатися навколо нової української національної ідеї під назвою − «Євро-2012».
Це справді унікальний спосіб відновлення громадсько-політичної та економічної стабільності у суспільстві, на долю якого випало декілька непростих років пошуку своєї оптимальної моделі демократизації.
Повна реабілітація усіх сфер нашого життя, підвищення його якісного рівня до європейських стандартів − може стати реальністю вже у 2012 році. Через статусний футбольний проект докорінно зміниться не лише спортивна інфраструктура країни, але й обличчя соціальної галузі: дороги, транспорт, комунікації, готелі, заклади побутового обслуговування, громадського харчування, тощо.
Завдячуючи потужному каталізатору, яким фактично став «Євро-2012», Україна за цей короткий проміжок часу здатна реалізувати те, чого не спромоглася б зробити за інших умов і через 30-40 років!
На прикладі цього грандіозного гуманітарного проекту українці здатні довести усьому світові, що вони, гідні і готові стати самодостатньою європейською нацією.
Однією з головних складових українсько-польської перемоги у тендері за право проведення фіналу Євро-2012 була реалізація принципу справедливості, солідарності та важливості послідовної політики Виконкому УЄФА щодо просування масового футболу на Схід. А також − залучення надпотужного людського потенціалу: 85 мільйонів українців та поляків, а також 300 мільйонів жителів інших прилеглих до наших територій сусідніх країн. Ви уявляєте собі цю аудиторію, цей потенційний ринок? Адже ніхто раніше не створював на європейському континенті таких колосальних перспектив та викликів для міжнаціональної інтеграції.
Одним з факторів такої інтеграції, безперечно, є достатній інтелектуальний потенціал, навчені і адаптовані до ринкових умов Заходу трудові ресурси, які вже довели свою конкурентоздатність на будівельних майданчиках Португалії, Іспанії, Німеччини, Італії. Сотні тисяч українців, які роз’їхалися по світу у пошуках гідної зарплатні, тепер отримали альтернативну пропозицію у себе вдома, не розлучаючись із сім’ями, рідними та близькими. Але вони − саме ті люди, які вже відчули і сприйняли європейський стиль життя. Їх знання і досвід незаперечно будуть реалізовані на шляху розвитку України і її поступального входження в європейське співтовариство.
Важливим фактором є і те, що підготовка до чемпіонату Європи створює додаткові можливості для української молоді. Багатьох юнаків і дівчат, наприклад, дуже приваблює перспектива цільового вивчення іноземних мов з подальшим використанням цих знань на практиці під час обслуговування учасників та гостей турніру. Інших − мобілізує ідея відкриття власного бізнесу. А хтось планує спробувати свої менеджерські навички працюючи на спільних підприємствах, можливості для утворення яких значно розширюються. То ж не дивно, що «Євро-2012» є однією з найбільших надій на активне долучення до високих стандартів саме в молодіжному середовищі, потенціал креативних та фізичних здібностей якого важко переоцінити.
Необмежені можливості на дистанції підготовки Євро-2012 відкриваються і у представників регіональних еліт. Адже саме вони повинні стати акумуляторами місцевої ініціативи, спрямованої на відродження колоритних селищ, маленьких міст та містечок, пов’язаних з легендарним минулим, самобутніх регіональних столиць. «Євро-2012» відкриває безмежні горизонти для розбудови туристичної сфери. Українська земля − це фантастична, захоплююча подорож у глибину віків, у підвалини всієї європейської цивілізації. Практично кожна область має на своїй території унікальні пам’ятки, котрі заслужено чекають свого нового дня народження. І нашим завданням в цьому сенсі є «відкрити» Україну Європі таким чином, щоб кожен, хто відвідає наші міста під час підготовки, проведення турніру, напевно захотіли ще раз побувати тут зі своїми родинами, дітьми, друзями.
Інструменти єднання України з Європою вже працюють. Після здобуття Україною та Польщею почесного права на проведення третього в світі за значенням спортивного заходу, Федерація футболу стала родоначальницею нової традиції. Ми добровільно взяли на себе дипломатичну, посередницьку місію з організації взаємовигідних ділових контактів між зацікавленими представниками іноземного бізнесу та уповноваженими за підготовку до турніру українськими можновладцями. Повинен вам сказати, що ця «дипломатія шкіряного м’яча», на прикладі співпраці з посольствами Іспанії, Німеччини, Бельгії, Голландії, Великої Британії, представництвом Світового банку, вже приносить реальні дивіденди у нашу загальнонаціональну копилку.
Як президент приймаючої асоціації, я не приховую нашої зацікавленості в активних контактах з багатьма виконавцями аналогічних завдань, які вирішувалися свого часу в Іспанії, Франції, Італії, Швеції, Англії, Голландії і Бельгії, Португалії, Німеччині, а зараз − в Австрії та Швейцарії. Запрошуючи до співробітництва солідний зарубіжний капітал, ми розраховуємо, у першу чергу, на набуття безцінного практичного досвіду, залучення інвестицій, які дозволять реалізувати розбудову нашої країни в стислі строки на високому рівні сучасних європейських стандартів.
Вже сьогодні можна навести безліч прикладів всебічного сприяння закордонному бізнесу в Україні, який зарекомендував себе законослухняним та добросовісним. Такі фірми і компанії приваблює не лише найвищий рівень рентабельності кожного вкладеного на нашій території долара або євро. Вони відчувають тенденцію швидкого формування в країні сприятливого інвестиційного клімату на законодавчому рівні. Найвизначнішим інструментом у цьому сенсі стане реалізація концепція «єдиного інвестиційного вікна», яка позбавить бюрократичну машину можливостей створювати штучні бар’єри для іноземних капіталовкладень.
Ведеться й робота з врегулювання згідно з європейськими стандартами механізму захисту прав інтелектуальної власності. Для ефективного вирішення потенційних юридичних спорів, пов’язаних з «Євро-2012», що є ознакою відкритості і демократичності тендерних процесів, вже сьогодні ми пропонуємо передбачити спеціальні процесуальні правила для розгляду таких випадків у вітчизняних судах. Отже, всеохоплюючий вплив „Євро-2012” надзвичайно масштабно торкається усіх сфер модернізації суспільного розвитку нашої країни з використанням передового досвіду європейських країн.
За час, що минув після історичного 18 квітня, в Україні зроблено, на перший погляд, не так багато. Незаперечно є підстави для абсолютно справедливої критики влади за неспішність, вайлуватість, а місцями і тяганину у вирішенні принципових для підготовки до турніру питань, як з боку УЄФА, так і з боку громадськості.
Але, як людина, що стояла біля колиски цього унікального шансу, яким без перебільшення вважається чемпіонат Європи, я не схильний надмірно драматизувати нинішню ситуацію. Об’єктивно процес підготовки до турніру рухається з тією швидкістю, яка запрограмована логікою громадсько-політичного та економічного життя країни в період становлення молодої демократії.
Ми розуміємо, що для того, щоб збудувати будинок, спочатку треба прокласти дороги до будівельного майданчика, завезти будівельні матеріали, закласти фундамент тощо. Приймаючи історичне рішення, УЄФА про надання Польщі, яка вже є членом європейського союзу, і Україні, яка послідовно проголошує стратегію європейської інтеграції, права на проведення європейського чемпіонату, я переконаний, було свідоме того, що на відміну від ситуації у Швейцарії і Австрії, Бельгії і Голландії, де існуючі суспільні умови було потрібно лише адаптувати до вимог Євро, в нашому випадку, нам слід побудувати дім, у який ми запросили свято Євро у 2012 році.
Це − факт, і ми змушені робити поправку на таку суттєву обставину. Водночас, незалежно від суб’єктивних факторів розвитку, ми повинні керуватися і чинними гарантіями, котрі були дані УЄФА лідерами усіх політичних сил, які і нині присутні в законодавчій та виконавчій гілках влади. Тому цілком логічно, принаймні на теренах нашої держави, вважати фінальний турнір чемпіонату Європи 2012 року з футболу − застрахованим від неприємних політичних сюрпризів.
До речі, це може бути відповіддю і на не озвучені запитання, які часто доводиться читати в очах потенційних ділових партнерів, коли йдеться про стабільність і прогнозованість наших стосунків. Те ж саме я повторив би і для деяких зарубіжних та вітчизняних засобів масової інформації, публікації в котрих буквально бринять істерикою у зв’язку з можливою втратою нашого права на проведення турніру.
Укази Президента, постанови Уряду, рішення органів місцевої влади спрямовані на реалізацію проекту «Євро-2012», дають достатньо підстав вважати цей процес незворотнім. Він може бути більше або менше пришвидшеним, але за будь-яких обставин − це вже усвідомлений, цілеспрямований рух суспільства і всіх гілок влади до нової української національної ідеї.
Ми відчуваємо в цьому солідну підтримку з боку УЄФА і чітко просуваємося шляхом виконання відповідного Плану Дій. Я з повною відповідальністю засвідчую перед шановною аудиторією, що українське суспільство готове реалізувати стартові можливості такого унікального шансу як Євро 2012 для виведення українського бренду на нові орбіти світового визнання.
Я переконаний у тому, що ані нинішнє, ані прийдешнє покоління не зганьблять того тернистого відрізку шляху, назва якого неодмінно буде викресана на скрижалях історії України двома простими і, водночас, величними словами - «п’ятирічка ренесансу».
Дякую за увагу.
P.S. Разом із главою ФФУ тему «Євро-2012. Шанси та виклики для інтеграції» на міжнародному Форумі «Європа − Україна» представляли:
Джорджо Маркетті, директор департаменту професійного футболу УЄФА.
Міхал Лісткевич, голова Польського футбольного союзу.
Юрій Павленко, міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту.
Євген Червоненко, голова Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.
Анатолій Голубченко, перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.
Мірослав Джевієцький, міністр спорту Польщі.
Лоурентіно Діас, державний секретар з питань молоді та спорту Португалії.
Нуно Мігель Магальяеш, заступник голови Комітету у європейських справах Португалії.