Сходження команди Калитвинцева
На момент старту Євро-2007 юнацькій збірній України (гравці 1990 р.н.) не виповниться й двох років. Перший збір і перший матч цієї команди, створеної її нинішнім наставником Юрієм Калитвинцевим, відбулися в серпні 2005-го.Тренера переконало керівництво
«Коли мені запропонували попрацювати з 15-річними футболістами, погодився далеко не одразу, бо не вважаю себе юнацьким тренером, − згадує колишній капітан київського «Динамо» та збірної України. − Однак керівники національної федерації Григорій Суркіс і Олександр Бандурко таки мене переконали. Ти, кажуть, почни, а там побачимо, як справи підуть. За короткий період хлопці, які були зібрані в команді, стали для мене немов рідні. Завжди намагався ставитися до них, як до дорослих: це влаштовувало й мене, як тренера, й підопічних, які за той час, що ми працюємо разом, істотно змужніли».
Лідери − з першого збору
На дебютний збір Калитвинцев викликав кандидатів, спираючись на власні враження від фінальних матчів чемпіонату ДЮФЛУ й дебютного турніру ФФУ «Кубок націй», та прислуховуючись до думок регіональних фахівців. І хоча на своєму першому турнірі, у литовській Паланзі, наша юнацька команда виступила відверто невдало, поступившись у трьох матчах з чотирьох, першочергове − кадрове − питання почало вирішуватись. «Щоб сформувати збірну, довелося переглянути близько 250 футболістів, − розповідає Калитвинцев. − Інколи різниця в підготовці окремих кандидатів просто вражала. Але із вибором, як кажуть, склалося».
Формування команди завершено
У Литві бойове хрещення пройшли голкіпер В'ячеслав Базилевич, захисники Кирило Петров, Максим Білий, Максим Максименко, півзахисники Євген Шахов, Артур Карноза, Дмитро Кушніров і форвард Дмитро Коркішко, без яких складно уявити теперішню юнацьку збірну України. Створення бойового ансамблю продовжилося на початку 2006-го: напередодні міжнародного турніру у Туреччині колектив поповнив нападаючій Сергій Шевчук, навесні до хлопців приєдналися воротар Антон Ситников і хавбек Володимир Гудима. За великим рахунком, команда, що мала грати у першому відбірному раунді Євро-2007, була остаточно сформована влітку минулого року.
Колектив однодумців
«У роботі з юнаками є своя специфіка, − пояснює Калитвинцев. − Психіка у хлопців не дуже стійка, і це істотно впливає на їхню ігрову форму. Деякі з колишніх футболістів основного складу нині не потрапляють навіть до розширеного списку кандидатів, у той же час окремі виконавці, що раніше перебували в тіні, зараз доводять, що гідні місця в команді. Проте я робив зміни дуже обережно. Хлопці повинні зігратися, стати колективом однодумців. Важливо, щоб, приїжджаючи до збірної, вони вже були знайомі з тренерськими вимогами. У такому разі й дебютантам легше адаптуватися до нових умов».
Втрата Кривцова
Стартовий етап кваліфікації, що проходив у Білорусі восени 2006-го, українці пройшли на одному диханні: команди Сан-Марино, Казахстану й господарів були розтрощені із загальним рахунком 12:1. Цей турнір відкрив ще одну зірочку − Сергія Кривцова, який, до речі, на рік молодший від більшості своїх партнерів. На жаль, запорізький захисник, котрий відзначився переможним «дублем» у грі з казахами, зазнав травми та не встиг відновитися до старту Євро-2007.
Робота над помилками
Програму 2007 року юнацька збірна відкрила участю в міжнародному турнірі в Білорусі, де посіла друге місце. Найпомітнішим у її складі був дніпропетровець Євген Шахов, який у чотирьох матчах відзначився шість разів. Далі був кіпрський збір, підсумки якого Калитвинцева природно не задовольнили: поразка і нічия у двох матчах з господарями. «На жаль, наш склад не був оптимальним − кілька гравців травмувалися, а Шахову та Карнозі я дозволив готуватися в складі свого «Дніпра». Проте у нас ще є час на виправлення помилок. Ми добре знаємо свої слабкі місця, й до офіційних змагань, сподіваюсь, підійдемо у всеозброєнні», − зазначив наставник.
Підступний еліт-раунд
Тим часом, в елітному раунді відбору українців чекала потужна компанія − словаки, чехи та італійці (останні й приймали кваліфікаційні матчі). Два роки тому на цій стадії Калитвинцев вже зупинявся, працюючи з юніорською збірною. «Вважаю, та команда − хлопці 1986 року народження − за своїм потенціалом була сильнішою, ніж мої нинішні підопічні. Але пробитися з нею у фінальний турнір, багатьох учасників якого ми, до речі, перемагали в товариських матчах, завадив якийсь фатальний збіг обставин», − не без жалю згадує тренер.
Цілком очікуваний успіх
Як би там було, з другої спроби Калитвинцев бар'єр еліт-раунду здолав. Українці на Апеннінах по черзі взяли гору над словаками − 2:0, чехами − 5:2 та італійцями − 1:0. Ефективно зіграла вся команда, однак особливо, напевно, варто відзначити Кирила Петрова, Сергія Шевчука та Дмитра Коркішка. Перші двоє записали на свій рахунок по «дублю», а останній із чотирма м'ячами став кращим бомбардиром турніру. «Я не мав сумнівів, що ми впораємося з поставленим завданням, − каже Калитвинцев. − І справа зовсім не в самовпевненості. Просто я об'єктивно оцінював можливості як своїх хлопців, так і суперників, яких мені вдалося непогано вивчити. Потрібно було лише передати цей переможний настрій гравцям, позбавити їх навіть тіні сумнівів щодо вдалого результату у відборі. І це, здається, вийшло».
Дискваліфіковані лідери
Тепер українську збірну, працювати з якою Калитвинцеву допомагають тренери Юрій Мороз, Олександр Головко та Валерій Паламарчук, чекає найскладніше випробування. У фінальних стадіях слабких суперників не буває, і склад групи, у яку потрапила наша команда, − тому зайве свідчення. «Німеччина, Іспанія, Франція − м'яко кажучи, не подарунки, − посміхається наставник. − Ми зібрали про них достатньо інформації, але чи зуміємо нею скористатися, покаже час. Найбільше мене турбує дискваліфікація Петрова й Коркішка, які, отримавши по другій жовтій картці в останньому матчі кваліфікації, пропустять стартову гру з німцями. Втім, ремствувати з приводу недосконалості регламенту вже нема коли. Поміркуємо краще, як компенсувати відсутність лідерів».