U-17: Злети та падіння

Приклад для послідовників
Найгучніший успіх наших юнаків співпав з їхнім дебютним виступом у європейських змаганнях. На початку 90-х український футбол переживав скрутні часи, проте це не завадило сягнути бронзової вершини підопічним Володимира Киянченка (про цю подію − у окремих матеріалах).
Невдача Вороніна
Зрозуміло, що не варто було очікувати подібних підсумків у кожній подальшій єврокампанії. Вже наступний розіграш це красномовно засвідчив. Команда, у складі якої грали футболісти нинішньої національної збірної Андрій Воронін та Олександр Рикун, у кваліфікаційному раунді не здобула жодного очка. Підопічні Михайла Лабузова були розтрощені ізраїльтянами − 0:3 та німцями − 2:4.
Урок від німців
Але за рік Валентин Луценко та його команда, яким у кваліфікації дісталися куди менш потужні суперники, із завданням впоралися. Легко здолавши опір грузинів та латвійців, вони вийшли до фінального раунду, проте там до плей-офф дістатися не зуміли. В Австрії колектив, за який, зокрема, грали Віталій Розгон, Сергій Матюхін, Євген Луценко, Армен Акопян, переміг румунів − 1:0, був розчавлений німцями − 1:6 та вдовольнився нічиєю з греками − 1:1.
Суворі іспанці
Справу Луценка продовжив Валерій Шведюк, який, не відчувши належного опору від Сан-Марино та Молдови, пробився до континентальної топ-шістнадцятки у 1997-му. Богдан Шершун, Артем Куслій та компанія спромоглися привезти додому один виграш − над австрійцями − 2:0. Іспанці та поляки виявилися сильнішими за наших хлопців − 1:6 та 2:3 відповідно.
Сумний «хет-трік»
Не обійшлося без українців і Євро-1998, куди їх вивів Анатолій Бузник. Проте, не зустрівши проблем у кваліфікаційних баталіях із грузинами та румунами, «синьо-жовті» також не спромоглися здолати груповий бар’єр. Поразки від хорватів − 0:2, нічиєї з ізраїльтянами − 1:1 та перемоги над росіянами − 3:2 задля виходу до чвертьфіналу збірної з Русланами Бідненком та Валеєвим у складі не вистачило. У три подальші єврофінали наші команди не потрапляли. Спроби кваліфікуватися до вирішального раунду змарнували Бузник − у 1999-му, Луценко − у 2000-му й Анатолій Крощенко − у 2001-му.
«Академіки» Яковенка
Повернути Україну до еліти судилося Павлу Яковенку, який сформував збірну на основі хлопців з академії київського «Динамо». Григорій Ярмаш, Олександр Максимов, Олександр Алієв із товаришами у відборі випередили міцних турків та італійців, однак потім склали зброю у протистоянні зі швейцарцями − 1:3 та португальцями − 1:2. Єдиним здобутком залишилася нульова нічия з Францією.
Голи Гладкого
Попередній раунд, який у наступному сезоні не підкорився керованими Луценком Дмитру Чигринському, Костянтину Ярошенку, Костянтину Кравченку з партнерами, не став перешкодою для команди Віктора Кащея. Завдяки гольовій феєрії Олександра Гладкого, одного з лідерів бомбардирських перегонів поточної національної першості, Україна успішно завершила два етапи кваліфікації й потрапила на Євро-2004. Після цього, щоправда, удача від наших хлопців відвернулася: 0:2 від Англії, 1:2 від Австрії та 0:4 від Португалії.
Шанс для Калитвинцева
У двох наступних розіграшах наснаги бракувало спочатку команді Ігоря Жабченка, а потім і хлопцям Вадима Дьордя, які зупинялися в кроці від фінальних турнірів. Збірна України під керівництвом Калитвинцева нарешті перервала цю смугу. Зараз вона має можливість вперше в історії нашої країни потрапити на юнацький світовий форум.